Граф Олекса́ндр Григо́рович Стро́ганов (; , Санкт-Петербург — , Одеса) — державний діяч і воєначальник Російської імперії XIX століття, генерал від артилерії (з 1856 року) та генерал-ад'ютант (з 1834 року) у свиті Його Імператорської Величності. Учасник наполеонівських війн, зокрема, брав участь у переслідуванні відступаючих наполеонівських військ, у битвах при Дрездені та Кульмі, Битві народів, а також взятті Парижа 1814 року. Окрім того, брав участь у придушенні Листопадового повстання.З (3 вересня) 1826 року (диплом і герб були надані (23) вересня 1831 року) після отриманням батьком титулу, до того — барон.

У період із січня 1834 року по 1836 рік був товаришем міністра внутрішніх справ Російської імперії. У період 1836 —1839 років — виконувач обов'язків Чернігівського, Полтавського та Харківського генерал-губернатора, керівник Міністерства внутрішніх справ Російської імперії у 1839 — 1841 роках. У період Кримської війни був військовим генерал-губернатором Санкт-Петербурга й Новоросійським генерал-губернаторства. На останній посаді працював у період 1855—1862 років. Член Державної Ради Російської імперії з 1849 року.

Піклувальник багатьох наукових товариств. Зокрема 21 рік був президентом Одеського товариства історії і старожитностей і шість років — президентом Товариства сільського господарства Південної Росії. Окрім того, вважається одним із засновників Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Життєпис

Перші роки Олександр Григорович Строганов народився (11 січня 1796) року в російському місті Санкт-Петербург, яке на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії у дворянській родині. Рід купців і промисловців Строганових у березні 1722 року отримав титул баронів Російської імперії. Батько Олександра Григоровича,  — оберкамергер, член Державної Ради Російської імперії. (3 вересня) 1826 року через шлюб із княгинею Ганною Трубецькою отримав титул графа.

За деякими даними Олександр здобув домашню освіту, однак, відповідно до інших джерел — вчився спочатку за кордоном. 1810 року поступив у , де вже навчалися його старші брати Микола та . 11 червня 1812 року Олександр завершив навчання в корпусі й «за успіхи в науках» отримав звання прапорщика.

Військова служба Військову службу Олександр Григорович розпочав, як і його брати, за власним бажанням в артилерійській бригаді лейбгвардії. Брав участь у відступаючих наполеонівських військ наприкінці російської компанії 1812 року, а згодом — у Війні шостої коаліції. Зокрема, брав участь у боях у серпні 1813 року під Дрезденом і Кульмом, у жовтні 1813 року — під Ляйпциґом, на території Франції та під час взяття Парижа 1814 року. За відзнаку в боях неодноразово нагороджувався. Зокрема орденом Святої Анни IV ступеня — «За хоробрість» й Імператорським орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира IV ступеня з бантом.

По завершенню війни служив спочатку у гвардійській артилерії Російської імператорської армії , у тому числі ад'ютантом у генерал-інспектора всієї артилерії, першого начальника Головного штабу князя . 1820 року Олександр Григорович був призначений штабскапітаном з призначенням влітку того ж року (за іншими даними — 1829 року) Олександр Григорович був призначений флігель-ад'ютантом Його Імператорської Величності. У тому ж році одружився з дочкою міністра внутрішніх справ князя Віктора Кочубея — графинею Наталією Кочубей. З 1826 року виконував низку дипломатичних доручень імператора.

1829 року розпочав службу в . Того ж року отримав звання полковника і був нагороджений орденом Святої Анни II ступеня. Із 1830 року Строганов брав участь у придушенні Листопадового повстання. По завершенню компанії Олександр Строганов у лютому 1831 року став членом тимчасового правління Королівства Польського по управлінню внутрішніми справами та поліцією. У жовтні того ж року був підвищений у званні до генерал-майора та призначений у свиту Його Імператорської Величності і «За зразкову працю» () був відзначений орденом Святої Анни I ступеня.

Державна служба

У січні 1834 року призначений на посаду товариша міністра внутрішніх справ Російської імперії. Посаду міністра на той час займав Дмитро Блудов. З грудня Строганов — генерал-ад'ютант імператора Миколи I. 1836 року був нагороджений орденом святого Георгія IV ступеня за 25 років служби і того ж року залишив посаду в міністерстві, коли 12 листопада був призначений виконувачем обов'язків Чернігівського, Полтавського та Харківського генерал-губернатора. Резиденція генерал-губернатора було перенесено з Полтави до Харкова. Одним із перших кроків новопризначеного генерал-губернатора стало розслідування фінансової діяльності М. Г. Рєпніна-Волконського: було створено комісію для ревізії справ, а на маєтки князя й членів приказу громадської опіки, які підписували фінансові документи, накладено заборону. Ревізування О. Г. Строгановим діяльності попередників призвело до того, що державні справи було вкрай занедбано: податки та недоїмки по генерал-губернаторству зросли до ЗО млн. руб., відомості про майнові статки поміщиків, описи маєтків та інвентарі, які давали б можливість контролювати сплату податків, були відсутні. О. Г. Строганов зміцнив позиції місцевого бюрократичного апарату, зрівнявши посадові оклади радників губернського правління, судових органів і палат державних маетностейЗайончковский П. А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. - М.: Мысль, 1978. - С. 76-77.

1839 року, після трьох років очолювання генерал-губернаторства, Строганов був призначений керівником Міністерства внутрішніх справ Російської імперії ставши десятим його керівником. Одночасно Олександр Григорович був членом кількох комітетів і комісій, зокрема членом: комітету з облаштування Південного Кавказу, комітету для розгляду пропозицій комісії про усунення недостатності та дорожнечі деревини в Москві (у період з (10 жовтня) 1840 року по (18) червня 1841 року) тощо. 1840 року йому було надано звання генерал-лейтенанта. Під час роботи в міністерстві Строганов запросив до себе в канцелярію працювати Олександра Герцена, який на той час відбував заслання у Владимирі. Пропрацювавши керівником міністерства два з половиною роки Олександр Григорович за власним бажанням був звільнений імператором Миколою I і отримав відпустку для лікування за кордоном. У вересні 1841 року посаду міністра внутрішніх справ зайняв Лев Перовський.

У 1841—1842 роках жив у Парижі, де вивчав різні науки насамперед анатомію, яку викладали на лекціях із медицини Паризького університету. Окрему увагу граф також надавав теорії державного управління, організації ощадних банків і залізничному сполученню. Також цікавився правом в галузі фабричної промисловості .

Повернувшись у Російську імперію, Строганов став членом Державної Ради Російської імперії в 1849 році (за іншими даними — 16 березня 1839 року) , де працював у військовому департаменті наступні роки. Ще до того він деякий час, у період з (9 березня) по (9 квітня) 1848 року, комітету для розгляду дій цензури періодичних видань. У період 1850—1851 років Строганов служив в армії на посаді інспектора запасної артилерії. На початку Кримської війни, (27) квітня 1854 року був призначений Військовим генерал-губернатором Санкт-Петербургу, де пробув на посаді близько року. За роки управлінням столиці Строганов неодноразово відзначався державними нагородами «за сумлінну службу».

Новоросійський генерал-губернатор Через деякий час, у квітні 1855 року, незадовго до кінця воєнних дій імператор Олександр II направив Олександра Григоровича в Одесу на посаду Новоросійського генерал-губернатора. Цю посаду Строганов займав 7 років у період 1855—1862 років (за іншими даними — 9 років до 1864 року). На момент призначення військові дії вже відбувалися в Одесі. Так, до приїзду в місто, Одеса 1854 року піддалася бомбардуванню. Окрім того, флот супротивника довгий час перебував в Одеській затоці. Вже після закінчення війни «за розсудливість і розпорядливість під час перебування ворожого флоту на Одеському рейді» Олександру Строганову була оголошена «вдячність імператора Олександра II». На період врядування О. Г. Строганова припало поширення серед населення тифу й холери 1855 року, що вимагало організації протиепідемічних заходів і зміцнення санітарного кордону на півдні імперії. Згодом, 1856 року Олександра Григоровича було підвищено у званні до генерала від артилерії.

Деякі історики приписують Олександру Григоровичу значний вклад у розвиток освіти й науки міста. Зокрема, відкриття в Одесі першого університету. Вважається, що оскільки Олександр II був тестем сина Олександра Григоровича Строганова, , саме граф Строганов остаточно переконав монарха проголосити 10 червня 1862 року перетворення Рішельєвського ліцею в Імператорський Новоросійський університет (нині — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), хоч спочатку були плани відкрити перший вищий навчальний заклад Південної України в Миколаєві. У результаті цього на першому ж засіданні ради університету за пропозицією ректора Івана Соколова Строганов отримав звання Почесного члена Імператорського Новоросійського університету. Відомо, що за участю Олександра Строганова помітно активізувалася діяльність Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей, президентом якого він був 21 рік у період 1856—1877 років. Довгі роки він очолював також і Товариство сільського господарства Південної Росії. Президентом цього товариства Строганов був шість років.

Діяльність Строганова на посаді президента Товариства сільського господарства Півдня Росії багато в чому була пов'язана з розбудовою залізничних шляхів в Одесу, у складі якого активно діяв Статистичний комітет, який займався багатьма економічними проблемами краю, в тому числі залізницею. Ще до свого прибуття в Одесу 1851 року генерал-лейтенант наполягав на проведенні в місто залізниці, приводячи як аргумент те, що вона необхідна як для розвитку комерції, так і для військових потреб. На здійснення проекту він асигнував 100 тисяч російських рублів. Згодом імператор призначив Строганова в Комітет планування залізничного будівництва і будівництво першої залізничної гілки до Балти розпочалася при Строганові (16) травня 1863 року, а регулярний рух потягів розпочався через два з половиною роки — (16) грудня 1865 року.

Істориками вважається, що генерал-губернатор багато зробив і для поліпшення матеріального добробуту міста. Він встановив новий податок у півкопійки з пуда зерна, що вивозиться для оплати витрат на будівництво мостів, нової системи водопостачання, влаштування газового освітлення. Окрім того, було влаштовано брукування вулиць міста, населення якого на той час перевищувало 100 тисяч жителів, а річний дохід становив 800 тисяч російських рублів за даними бельгійського економіста Ґустава де Молінарі. Строганов зробив багато пожертвувань в Одеський міський музей старожитностей (нині — Одеський археологічний музей НАН України), а також був акціонером і співзасновником деяких місцевих банків. Окрім того, з ініціативи Олександра Григоровича в 1859 році була знята межа «порто-франко», що проіснувала в Одесі близько 40 років і місто з'єдналося зі своїми передмістями. Його заслугою також вважається підготовка перетворень міського громадського самоврядування. 1863 року в слід за Санкт-Петербургом і Москвою було введено «Положення про громадське управління Одеси» (). Граф був обраний першим міським головою за цим положенням, але змушений був відмовитися від цієї посади, і залишився в числі вперше обраних 72-х гласних міської думи.