Бугила дібровна (Anthriscus nemorosa) — рослина роду бугила родини окружкові (зонтичні) — Аріасеае.
Будова Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50-180 см із товстим вертикальним коренем. Стебло глибокоборозенчасте, у верхній половині дуже гіллясте. Трикутні, двічі або тричі перисті нижні листки з довгими черешками, верхні — сидячі, з добре розвиненими піхвами. Суцвіття-зонтики без обгортки, з 7-15 майже рівними голими променями, зібрані в щитоподібне спільне суцвіття. Пелюстки білі. Після цвітіння утворюється темно-коричневий або чорний гладенький блискучий плід. Цвіте до середини літа.
Поширення та середовище існування Вид росте на півдні Європи (від Італії до північного Кавказу) і в Азії (від Туреччини до Японії).
Ця поширена рослина зустрічається на луках, у чагарниках, садах, освітлених лісах, на вирубках, берегах річок, пустирях, у ярах і біля людського житла.
Практичне використання Вживають траву та корені бугили, що мають дуже сильний моркв'яний запах. Кладуть їх у борщі, юшки, овочеві та м'ясні страви, а на сході - у плов з рису та баранини.М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.155
Примітки
Джерела — C.97