Каменя́р — робітник, що обтісує каміння.
Також «каменярем» часто неправильно зовуть муляра.
Історія Професія каменяра з'явилася, коли люди почали кам'яне будівництво. У Давньому Єгипті за часів будування пірамід каменярі були незамінні.
Сучасність У теперішній час ручне оброблення каменю майже не застосовується. Видобування каменю, розпиляння його на блоки та їх оброблення проводяться спеціальними машинами.
Каменярський інструмент
Бучарда (зубчастий киур) — молоток з насічкою на бійчиках. Закольник — молот зі скошеними боками (у вигляди призми). Уживається для сколювання країв брил. Киянка — металевий молоток вагою 1,8–4,5 кг, призначений для роботи з долотом. Для м'яких порід або для тонкого оброблення каменю уживається дерев'яна киянка. Кирка-молот (кувалда, балда) — молот, загострений на дві грані, вагою понад 4,5 кг. Уживається для первісного, грубого оброблення. Кирка-киур (клевець) — молот, загострений на чотири грані, вагою до 4 кг. Заміняє долото з киянкою. Кирка-тесовик — інструмент у вигляді невеличкої легкої кирки-мотики. Один дзьоб загострено на чотири грані, другий на пласку лопаточку. Кутник — інструмент для дотримування прямоти кутів. Скарпель — каменярське долото, різець з широким наконечником. Різальна крайка може бути як рівною, так і з зубчиками. Шпунт — долото круглого перерізу з чотиригранним наконечником. Уживаються також грановані шпунти.
Інші значення
Також каменярем зоветься робітник каменярні (каменоломні) або кам'яного кар'єру, який видобуває каміння (інші назви «каменолом», «каменотес»), взагалі робітник, який рубає камінь. Саме з ними видатний український поет Іван Франко порівняв себе, написавши вірш «Каменярі». «Каменяр» («Великий Каменяр») — прізвисько Івана Франка. У сучасній українській мові «каменярами» часто неправильно зовуть мулярів, що є зближенням з .
Примітки
Джерела Тетяна Чаговець. Із спостережень над народним каменярством кінця ХІХ — початку XX століть Обработка природных каменных материалов
Література