Рафаель Алоїзіус Лафферті (; 7 листопада 1914 — 18 березня 2002) — американський письменник в жанрі наукової фантастики та фентезі, відомий через оригінальне застосування мовних засобів, метафори та структури розповіді, чорного гумору. Нарівні з фантастикою також опублікував автобіографічний роман «На зеленому дереві» (In a Green Tree), історичну книгу «Падіння Риму» (The Fall of Rome) та кілька художніх романів на історичну тематику.
У березні 2011 журнал «Локус» повідомив, що авторські права на 29 романів та 225 оповідань Лафферті виставлено на продажhttp://www.sfsignal.com/archives/2011/03/sf-tidbits-for-3311/ http://www.sfsite.com/news/2011/03/02/lafferty-estate-for-sale/ http://locusmag.com/2011/Ads/digitallafferty.jpg . Цю спадщину незабаром придбав неприбутковий фонд часопису під керівництвом Ніла Ґеймена. Ґеймен та Лафферті листувалися кілька років, коли перший ще був у старшому шкільному віці, і Ґеймену сподобалося його почуття гумору та тверезий погляд на життя«Lafferty», Neil Gaiman, Locus, May 2002, p.68..
Біографія Лафферті народився в м. Ніола, штат Айова, син нафтового брокера Девіда Лафферті та вчительки Джулії Мері Берк. Він був наймолодшим з 5 братів та сестер. Коли йому було 4 роки, сім'я переїхала до м. Перрі в штаті Оклахома. Після закінчення старшої школи два роки відвідував вечірню школу при Університеті м. Талса, де вивчав математику та німецьку мову, але не закінчив навчання. Після цього почав працювати в компанії Clark Electric Co. в м. Талса, а також у газетах; водночас відвідував Міжнародну Школу Кореспонденції.
Більшу частину свого життя жив в м. Талса разом зі своєю сестрою Анною. 1942 р. вступив до армії США, служив на Тихоокеанському узбережжі, в Австралії, Новій Гвінеї, Моротаї та на Філіппінах. Закінчив військову службу 1946 р. у званні 1-го сержанта. Ніколи не був одружений.
Почав писати й публікуватися лише у 1950-х рр., але досить швидко опублікував велику кількість романів та оповідань; більша частина оповідань лише формально належала до наукової фантастики.
До 1971 р. працював електричним інженером; після цього займався лише письменництвом до 1980 р., коли внаслідок інсульту його активність зменшилася, а 1984 р. припинив писати. 1994 р. переніс ще кілька інсультів. Помер 18 березня 2002 р. у домі для людей похилого віку в Брокен-Ерров (Оклахома). Похований на кладовищі католицької церкви в м. Талса, яку він регулярно відвідував. Більшість його паперів було подаровано бібліотеці Університету м. Талса, частина перебувала в бібліотеці Айовського університету.
Відомі фантасти про творчість Лафферті та його роль у фантастиці
Один з основоположників нф критики у США письменник-фантаст Деймон Найт, на честь якого названа найпрестижніша пожиттєва жанрова нагорода, так описував творчість автора : «Нехай ридають шинкарі, ми ж радіємо: розповіді Лафферті сповнені вакхічного тепла, що згадується на тверезу голову, – у них ейфорія, товариство, ностальгія та невичерпна віра в те, що ось-ось станеться диво.».
Ще один класик та гросмейстер фантастики Пол Андерсон пише: «…тонкість і неприборканість, трагічність і поетичність, гучна мелодрама і занурення в безодні людського духу, розмова з ангелами і демонами… Лафферті завжди був абсолютно унікальним.». А перший темношкірий гросмейстр Семюел Ділейні зазначає, що «Р. А. Лафферті — типовий порушник спокою та порядку. Проза Лафферті наскрізь просякнута гумором, але зазвичай, посміявшись, я усвідомлюю, що сміявся сам над собою». А напевно найбільш різнобічний оповідач серед гросмейстерів фантастики Гарлан Еллісон, що рівною зробив собі ім'я як у науковій фантастиці, так так і фентезі та фантастиці жахів і змусив в судовому порядку сценаристів "Термінатора" визнати, що використана у фільмі його ідея, заявив, що «Лафферті – людина значна, та її проза – найвищого польоту. Не просто грамотна – зразкова.» Натомість перший гросмейстер фантастики, що переважно зробив собі ім'я саме у фентезі та міфологічній фантастиці Джин Вулф, називаючи його «найоригінальнішим з наших (американських) письменників», з сумом зазначив, що його бентежить Велика спокуса порівняти Лафферті з Борхесом. Але далі твердо мовить: «я всіма силами утримуюсь від такої спокуси, тому що Лафферті не зводиться до порівнянь: його геній — унікальний. Геній - тобто дух, що за визначенням одушевлює єдину особистість, або місце, або річ.»
Лауреат Всесвітньої премії фентезі за заслуги перед жанром Теодор Стерджен назвав його «найбожевільнішим, найколоритнішим і найбільш несподіваним автором з тих, що нині живуть», а інший метр Роджер Желязни писав, що «Лафферті наділений силою запалювати в мозку вогонь. А ми тільки раді і просимо ще...»
Майкл Бішоп зазначав: «Лафферті… єдиний у своєму роді. Таких немає. Його проза іскриться, заворожує і п'янить, він настільки унікальний, що, можливо, варто було б вигадати окремий жанр: «лафертитура». Лафферті — знаменитий… незмінний неймовірністю своїх ідей та незвичністю подачі матеріалу. Його проза впізнається відразу, його не сплутаєш ні з ким.»
Інший лауреат усіх можливих жанрових премій Ніл Ґеймен писав про Лафферті: «У Талсі, штат Оклахома, жив і був письменник, який у свій час був найкращим автором короткої прози в світі. Звали його Р. А. Лафферті. Він був сам собі жанр, і його розповіді не схожі ні на чиї інші: завіральні байки, що стартували в Ірландії і прибули в Талсу, штат Оклахома, з пересадками на Небесах і на далеких зірках.»
Террі Біссон казав про Лафферті як про «нашого північноамериканського невизнаного Маркеса», Майкл Свонвік відносив його до невеликого ряду з тих «унікальних письменників, які з нуля створили власну літературну мову», ставлячи його поряд із Джеймсом Джойсом та Еймосом Тутоволою.
Видатна канадська письменниця-фантастка та редакторка називає твори Лафферті «справжнім диво, що серйозні філософські думки можуть бути представлені так цікаво, барвисто та лірично».
Фред Сейберхеґен зазначав про прозу Лафферті: «Таке дивне поєднання краси, невимовного жаху та дива зустрічається лише у снах». А лауреат Всесвітньої премії фентезі Джеймс Блейлок, що «оповідання Лафферті - як, наприклад, і Філіпа Діка - неможливо сплутати з іншими».
Один з провідних авторів воєнної фантастики Джек Денн висловився так про майстра: «За великим рахунком Лафферті непорівнянний ні з ким, і, навіть провівши всілякі паралелі, після прочитання розповіді ти, як і раніше, дивуєшся: що це було? Що зараз зі мною сталося? Чому ці історії назавжди западають у душу, як спогади дитинства, як казки, які розбурхували і часом лякали? Напевно тому, що оповідання Лафферті і є казки – філософські казки для дорослих.»
А найвідоміший литовець у світі наукової фантастики Альгіс Будріс ставить питання «Як може вигадка відображати структуру реальності правдивіше, ніж сама реальність?» і сам відповідає «Р. А. Лафферті легко вам це пояснить, а може вже й пояснив. Рафаель Алоїзіус Лафферті обдумав, сформулював і зафіксував більше химерних ідей, ніж будь-хто у фантастичному жанрі за всі часи, і сама його кар'єра служить наочним прикладом безповоротного розмивання жанрових рамок. Так, безперечно, він фантаст, але також безсумнівно, що ви б збожеволіли, намагаючись визначити, якого роду фантастику він пише.»
Не залишив без уваги творчість Лафферті і чи найбільш суперечливий автор сучасної французької прози Мішель Уельбек. Ось як він формулює свої думки: «Досі ніхто з фантастів не відчував реальної потреби розсунути, подібно до Лавкрафта, межі жанру – дуже, втім, хиткі. Можливо, єдиним винятком буде один дивний, дуже дивний письменник – Р. А. Лафферті. Іноді виникає враження, що Лафферті пише не так наукову, як філософську фантастику: тільки в нього одного онтологічна думка займає важливіше місце, ніж соціологічні, психологічні чи моральні проблеми.»
Не менше враження він справив на таких майстрів жанру, як гросмейстрка фантастики Конні Вілліс, а також на лауреатів Г'юго Джон Скальці, Джеффа Вандермаєра, редакторів Дона Вебба та Террі Карра і багатьох, багатьох інших видатних фантастів та критиків, заворожених його «парадоксами та протиріччями… божевільними вигадками та гострим думкою». Ось як наприклад описував творчість письменника відомий критик-фантастикознавець Вл. Гаков (Михайло Ковальчук) у передмові до збірки «Дні, наповнені любов'ю. Найкраще» : «Герої Лафферті можуть за вісім годин сколотити і втратити чотири статки, сховати цілу долину в півтораметровій канаві, влаштувати на головній вулиці тиждень жаху за допомогою семиденного зникача, зірвати плани Карла Великого, прокотитися через галактику в консервній банці, змайструвати філософську концепцію планеті ведмедиць-злодійок і виграти у самого Бога позакалендарні дні»Дні, наповнені любов'ю. А інший знавець жанру Ендрю Фергюсон у свої дисертації «Лафферті та його світ» () відзначає що для «Лафферті, як і для Рабле, «весь світ видається смішним, сприймається і осягається у своєму сміховинному аспекті, у своїй веселій відносності». Але пише він далі «перш ніж осягати в цьому аспекті світ, його треба спершу створити. Саме у фантастиці Лафферті знайшов жанр, як ніякий інший пристосований до творення і руйнування світів, – свого роду лінгвістичну лабораторію, де міг експериментувати з людським сприйняттям скільки завгодно.»
Вибрана бібліографія
Романи Володар минулого» (; 1968) Рифи Землі“ (; 1968) Четверті притулки» (; 1969), Диявол мертвий (; 1971)[ «Диявол мертвий» () у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»]. Сувої Клепсиса» (; 1983) «Сувої Клепсісу» у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»
Збірки творів короткої форми
Дев'ять мільйонів бабусь (; 1970) [ «Дев'ять мільйонів бабусь» () у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»]. Дивні вчинки (; 1972) [ «Дивні справи» () у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database»] Хтось має ще щось додати?» (; 1974)«Хтось має ще щось додати?» ()» у міжнародній електронній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database».
Примітки
Посилання
Порядок читання романів Р. А. Лафферті
"R. A. Lafferty: Winner of the 2002 Cordwainer Smith Foundation «Rediscovery» Award R. A. Lafferty Devotional Page R. A. Lafferty: Effective Arcanum — a critical examination of aspects of Lafferty's prose «And They Took the Sky Off at Night» — an appreciation of Lafferty by editor Brian Cholfin , a review by Steve Hooley , an essay and review of Lafferty's (non-SF) novel of revolutionary Europe, by John J. Reilly «Past Master» — a review by Bill McClain at watershade.net , a book review and generous sampler Collection of obituaries Article on Lafferty at Everything2 University of Tulsa McFarlin Library's inventory of the R. A. Lafferty collection housed in their special collections department University of Iowa's page on their special collection of his papers
«A Few Words About R. A. Lafferty» «Despair and the Duck Lady» , Profile of Lafferty by Michael Swanwick «R.A. Lafferty: An Attempt at an Appreciation» The Ants of God Are Queer Fish — R. A. Lafferty Blog Review by Ann Cecil by Bud Webster at Grantville Gazette Continued on Next Rock — a chronological discussion of R. A. Lafferty's work sorted by the date written by Andrew Ferguson on Tumblr Yet Another Lafferty Blog «Past Master by R. A. Lafferty» , a review at the MPorcius Fiction Log "I WANT A DEATH AND RESURRECTION OF THE THING, " , A Lafferty Blog RALafferty.org , index to reviews and tributes Feast of Laughter , a semi-annual fanzine dedicated to R. A. Lafferty
Твори в мережі
The Man Who Talled Tales: the complete short fiction of R.A. Lafferty Guesting Time
The Six Fingers of Time