Філософія інків — система поглядів володарів, знаті та інших мешканців імперії інків Тауантінсую. Водночас інки не сформували розвинену філософську школу. Основу складав етіка, епістемологія, аналіз простору і часу. Була тісно пов'язана за релігією та космологією інків. Частково філософами вважалися мудреці-амаути.
Характеристика
Розуміння світу Устрій світу та відношення людини з ним в чомусь схожі на християнську філософію. За уявленням інків Всесвіт (Пача) складається з трьох світів — Верхнього (Ханан Пача), Середнього (Уку Пача) і Нижнього (Хурін Пача). Верхній і Нижній нагадують християнські пекло і рай. У Верхньому мешкали небесні боги, туди потрапляли найгідніші люди, у Нижньому — хтонічні божества, сюди відправляли поганих людей. Середній Світ або Пачамама (Мати Земля) — земний світ. Сапа Інка Пачакутек намагався доповнити звичну релінійну систему на чолі із Сонце-Інті філософським розумінням світу на чолі із Віракоча, богом-творцем, впровадивши ідею про абстрактне усюдисущому вищу істоту. Втім цій філософії стали слідувати найближче оточення та почт імператора.
Мали своєрідне поняття про воскресіння. Інки з надзвичайною ретельністю зберігали обрізання нігті і стрижені або вичесати гребенем волосся; вони вставляли їх в поглиблення в стінах і ніші. Відповідно інкському розумінню, народжені люди повинні повернутися до життя і їхні душі разом з усім, що належало їхніх тілах, повинні встати з могил.
Розподіл світу також визначалося через Сонце шляхом виділення двох просторів денного циклу: простору, що виникає і піднімається при зеніті Сонця, і простору, в якому Сонце зникало. «Світ» ділився мовби на дві не завжди рівні половини: з Сонцем і без Сонця. Перша охоплювала сектор зі сходу — через південь — майже до заходу, а друга, відповідно із заходу — через північ — майже до сходу.
Політична філософія Водночас зберігалося дуалістичний погляд на усі речі: верхні та нижні частини. Це відображалася насамперед у державному устрою держави: усі чверті-сую були верхніми та нижніми. Водночас політична філософія інків полягала у вірності усіх мешканців імперській ідеї, збереженню громадянського миру в ній, усі мешканці — частина загального державного механізму, центром якого був Сапа Інка.
При цьому частиною поглядів на державу було нескінчене її розширення. Це було пов'язано не лише з амбіціями володарів, а завданням, що витікало з релігійних та філософських уявлень, щодо встановлення гармонії у Всесвіті на основі інкської державності.
Етика інків Етичні погляди інків переважно відомо з висловлювань інкських володарів Інки Роки і Пачакутека. Ці погляди мали практичне застосування, частково підкріплювалися інкським правом. Вважалися ганебним зрада (державна та подружня), ламання слова, пияцтво, хабарі, аборти.
Основними принципами були: пошук істини, праця, повага до будь-якої форми життя. Тому уславлювалися знання і любов. Синтезовано ці останні поняття взаємопов'язувалися в інкському вислові: «Знати, Любити, Навчати. Щоб навчити, ви повинні навчитися. Щоб навчитися, ви повинні любити. Без любові, це неможливо». Усі існування інків було наслідування цьому: спочатку інки навчалися у сусідів, згодом свої систематизовані знання поширювали по всій території імперії. Розширюючи імперію, вони розширювали знання і свою етику на більшу чисельність людей.
Важливим принципом був принцип ненасилля або найменшого насилля, що пов'язувалося з принципом поваги життя. Навіть під час війн інки намагалися спочатку у дипломатичний спосіб підкорити супротивника. Ця філософія відобразилася навіть у військовій тактиці, коли інки намагалися чисельністю війська та галасливими криками залякати ворога і змусити здатися. Вояки мали зброю, яка була повинна була, насамперед, завдати поранення або роззброїти ворога, але не вбити (в меншій мірі) — на відміну від європейської середньовічної зброї або такти ацтеків (які до того ж приносили в жертву ворогів, коли інки страчували у гуманній спосіб тільки військовиків або володарів). Така позиція полягала в тому, що вороги після підкорення ставали підданцями Сапа Інки і водночас співмешканцями імперії з інкськими вояками. Таким чином між підкореними і завойовниками, за філософією інків, не повинно було бути прірви. Лише в окремих випадках інки застосовували масований терор та винищення.
На підкорених землях інки проводили політику заміни людських жертв під час релігійних церемоній на тваринні або символічні (використовувались зображення з глини або металів), що також відображало філософію ненасилля та водночас ідею, що усі племена і держави поза імперією інків є потенційними підданими Сапа Інки, сина бога Інті, який панує в цьому світі.
Простір і час Сприйняття інками просторово-часового континууму передбачило деякі положення загальної теорії відносності. Примітно, що деякі народи, які населяють Анди в наші дні, досі зберегли представлення своїх предків. В інкському мисленні, простір повністю поєднувалося з часом. Час об'єднувалося з тим простором, який було зайнято людиною. В мові кечуа є навіть відповідний термін, що позначає одночасно простір і час — «пача». Названий термін означає дослівно, як «минулий час», так і «простір попереду».
Простір прирівнювалося до географічного оточенню, час зображувалося як такий, що йде по колу. У поданні інків, конкретне місце сьогодні — не те ж саме, що і те ж саме місце завтра. Час визначає простір, а час, у свою чергу, виникає з тих обставин, які задаються простором.
Рух часу у сприйнятті інків здійснювалося у зворотному порядку: з минулим, за їхніми уявленнями, їм тільки належало познайомитися, а майбутнє вже залишалося позаду. Інкська слово «Пачакуті» (або Пачакутек) позначало період, що триває 1000 років і завершується зміною одного світоустрою іншим. Буквально ж це слово можна перекласти як «повалення простору-часу». Тому його взяв собі імператор Інка Пачакутек, який уславився як реформатор, філософ, правник, фактичний творець імперії інків.
Джерела Busto, J. A. Peru Incaico. Lima, 1976. Inca philosophy Esoteric traditions of the old Inca empire Боден Л. Инки. Быт. Культура. Религия / Пер. с англ. Е. Б. Межевитинова. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. — 255 с.