Іон Міхай Пачепа ( [iˈon miˈhaj paˈt͡ʃepa], * , Бухарест — 14 лютого 2021) — колишній високопосадовий керівник Секурітате, шеф її закордонної служби (розвідки); генерал-полковник; радник румунського вождя Ніколае Чаушеску, держсекретар Міністерства внутрішніх справ Румунії.

В 1978 перебрався до США, де запросив і отримав політичний притулок. Видав кілька книг, які викривають таємну підривну та терористичну діяльність у всьому світі КДБ СРСР та Секурітате за часів диктатури Чаушеску; займався публіцистичною та журналістською діяльністю.

Біографія Народився в сім'ї підприємця, власника невеличкої фабрики і виробництву глечиків та кухонного обладнання, який в подальшому виріс до посади представника американської автомобільної корпорації General Motors в Румунії.

Вивчав хімію в Бухарестському політехнічному інституті в 1947–1951. За кілька місяців до завершення штудії був призваний на службу в Секурітате. З початку служби був прикомандирований до Управління закордонних диверсій. В 1955 був переведений в Управління закордонної розвідки. В 1957 був призначений на посаду керівника резидентури розвідки у Франкфурті-на-Майні (ФРН). За два роки, 1959-го, міністр внутрішніх справ Румунії та одночасно голова служби безпеки Секурітате призначив Іона Почепу головою відділу промислової і технологічної розвідки.

В 1972–1978 був також радником президента Ніколае Чаушеску з промислового і технологічного розвитку та заступником начальника зовнішньої розвідки Румунії. Після того, як в липні 1978 році він отримав від Чаушеску наказ організувати вбивство румунського опозиційного журналіста, головного редактора румунської мовної служби Радіо «Вільна Європа» (1925–1981), він вирішив вийти з гри.

Втеча В липні 1978 він добровільно з'явився в американське посольство у Бонні, після чого був переправлений американським воєнним літаком на авіабазу Ендрюс (штат Меріленд), неподалік від Вашингтону.

Невдовзі він отримав політичний притулок в США. Це був найбільш титулований представник спецслужб комуністичного блоку, який колись перейшов на Захід. Він був посвячений в багато таємниць не тільки Секурітате, а і інших східно-європейських спецслужб. Із обов'язків служби він кілька раз зустрічався персонально з головою КДБ Юрієм Андроповим, мав з ним щирі та відверті розмови, обговорював деталі спільних таємних операцій, про що потім повідав в своїх публікаціях. Його втеча практично зруйнувала всю таємну розвідувальну мережу комуністичної Румунії за кордоном.

У тому ж 1978 році Пачепі в Румунії були заочно винесені два смертних вироки. Сам диктатор Чаушеску розпорядився виділити два мільйони доларів США винагороди за вбивство Пачепи. Замовлення вбити генерала Пачепу отримали «братні» режими — Ясіра Арафата (ОВП) та Муамара Каддафі (Лівійська Джамахірія) — кожному більш одного мільйона доларів. Пізніше, у 1980-х роках завдання убити Пачепу в Америці за один мільйон доларів одержав більш професійний вбивця — відомий міжнародний терорист Карлос Шакал (операція «363»). Виявлені пізніше документи Секурітате свідчили, що для виконання цього завдання Секурітате дав Карлосу цілий арсенал — 37 кг пластикової вибухівки, 7 автоматів, пістолет Walther PP і 1306 патронів до нього, 8 пістолетів Стєчкіна з 1049 патронів, а також 5 ручних гранат. Але Карлос Шакал не зміг знайти генерала Пачепу.

Через два роки після втечі, в 1980 у своєму опублікованому в французькому часописі Le Monde та на Радіо «Вільна Європа» відкритому листі своїй дочці Дані, яка лишилася в Румунії, він пояснив свій вчинок: він одержав від розлюченого на Бернара диктатора Чаушеску наказ вбити журналіста і зрештою був повинен вирішувати: «залишитися добрим батьком або стати політичним злочинцем».

Сенсаційні викриття Пачепи Головну ставку у розгортанні «всесвітньої боротьби з капіталізмом» (терористичної війни проти Західної Європи та США) Радянський Союз зробив на наступні диктаторські арабські «соціалістичні» режими: Лівія (Муамар Каддафі), Сирія (Хафез аль-Асад), Ірак (Саддам Хусейн) та ОВП (Ясір Арафат), до яких згодом приєдналася КНДР (Кім Ір Сен). Радянський Союз здійснював таємну програму озброєнню цих режимів Зброєю масового ураження — в першу чергу хімічною та бактеріологічною; Лівія, Сирія та Ірак спробували також збудувати власні ядерні реактори* Іракський ядерний реактор під Багдадом був знищений ВПС Ізраїля під час цілеспрямованого нальоту в 1981. Сирійський реактор в районі Дейр-ез-Зор був знищений ізраїльською авіацією у 2007 році. Лівійський диктатор М.Каддафі сам відмовився від будівництва реатору — під тиском країн НАТО. Північно-корейському режиму вдалося отримати радянський реактор в 1986, але надалі ядерна програма КНДР кілька раз заморожувалася під тиском міжнародних санкцій для виробництва власної ядерної зброї; розроблялася також програма створення портативної «брудної бомби»Ion Pacepa: Khaddafi's Conversion. Has the Libyan leopard changed his spots?  — передрук з «National Review», 29.12.2003 Пачепа стверджує, що КДБ СРСР переклав на арабську мову російську, створену ще за царату Миколи ІІ, фальшивку Протоколи сіонських мудреців — спеціально для поширення її на Близькому Сході серед арабського мусульманського населення з ціллю поширення ненависті до євреїв та провокування війни між Ізраїлем і рештою близькосхідних арабських країн. Повідомив, що вождь палестинських арабів Ясір Арафат насправді був ніякий не «палестинець», як раніш стверджували його офіційні біографи, а єгиптянин за походженням, котрому в КДБ створили біографію («легенду») і який таємно проходив в СРСР кількарічну спеціальну підготовку у підривній справі та диверсій Створена Ясиром Арафатом за допомогою КДБ «Організація визволення Палестини» постійно отримувала від СРСР таємними каналами (головним чином через румунську Секурітате) гроші, зброю, інструкції та різноманітні спеціальні засоби зв'язку. Всесвітня терористична діяльність «палестинських» арабських екстремістів з Близького Сходу (як то: вибухи, політичні вбивства, угони пасажирських літаків) — була ідеєю і розробкою («ноу-хау») керівництва Першого головного управління КДБ (багаторічний начальник ПГУ КДБ генерал-полковник О. М. Сахаровський). Західно-німецька «ліва» терористична організація RAF фінансувалася та підтримувалася з боку КДБ СРСР в рамках таємної операції «Тайфун» з внутрішньої дестабілізації країн Західної Європи.Ион Михай Пацепа. РОССИЙСКИЕ СЛЕДЫ . — Бібліотека Якова Кротова

Сучасна діяльність Іон Пачепа є автором кількох книг і багатьох статей. Займався журналістською діяльністю. Часто публікується в таких авторитетних часописах як The Wall Street Journal, The Washington Times та інших.

Книги Disinformation. — Publisher: WND Book, 2013. — 429 p. ISBN 1936488604 Programmed to Kill: Lee Harvey Oswald, the Soviet KGB, and the Kennedy Assassination, 2007. ISBN 978-1-56663-761-9 Cartea neagră a Securităţii, Editura Omega, Bucharest, 1999. ISBN 9-73987-454-1 The Kremlin Legacy, 1993 Red Horizons: the 2nd Book. The True Story of Nicolae and Elena Ceauşescu's Crimes, Lifestyle, and Corruption, 1990. ISBN 0-89526-746-2 Red Horizons: Chronicles of a Communist Spy Chief, 1987. ISBN 0-89526-570-2

Вибрані статті The Arafat I Knew , 2002 The KGB's Man , 2003 Khaddafi's "Conversion " , 2003 Ex-spy fingers Russians on WMD , 2003 From Russia With Terror , June 28, 1992 No Peter the Great , September 20, 2004 Putin's Duality, August 5, 2005 Left-Wing Monster: Ceausescu, February 10, 2006 = Who Is Raúl Castro? A tyrant only a brother could love ., August 10, 2006 = Russian Footprints, August 24, 2006 = Tyrants and the Bomb, October 17, 2006 = The Kremlin's Killing Ways , November 28, 2006 Propaganda Redux , August 7, 2007

Посилання Ширака врятувала жінка Російські сліди From Russia With Terror [Ukrainian]

Див. також Підривна діяльність Організація визволення Палестини

Примітки

Джерела Колишній румунський генерал розвідки, який перейшов на бік Заходу, помер у віці 92 років// Радіо Свобода, 16.2.2021

Посилання