Алоїз Граднік (словен. Alojz Gradnik; 3 серпня 1882 року, Медана — 14 липня 1967 року, Любляна) — словенський поет, перекладач, член Словенської академії наук і мистецтв.

Біографія Алоїз народився в невеличкому словенському містечку Медана поблизу Адріатичного моря в місцевості Горішка, що на той час належала Австро-Угорщині. Батько його був за походженням словенець з Трієста, а мати — фріулійкою (італійкою) з графства Гориця і Градишка (). Батько, простий робітник, зумів заробити трохи на виноробстві. Алоїз мав молодшого брата Йожефа, що пізніше стане мером Медани. Алоїз закінчив гімназію в Гориці () і вирушив вивчати право до Віденського університету. З 1907 року служив суддею в місті Пула, пізніше в інших містечках Австрійського Примор'я. У 1920 році, після італійської анексії Венеції-Джулії, емігрував до Королівства Югославія, де також служив суддею. У Загребі зблизився з хорватським поетом Владимиром Назором () та його товариством. 1924 року одружився з Мірою Потокар (), яка народила сина Сергія. Після вторгнення нацистської Німеччини в 1941 році повернувся до Любляни. У 1942–1943 роках був в'язнем концтабору в Гонарсі (), що знайшло відображення в його творчості. Після війни жив у Любляні, регулярно навідував рідні місця.

Будинок в якомународився ГраднікГраднік у віці34 роківГраднік з дружиноюі синомГраднік у віці80 роківГраднік у віці83 років

Літературна творчість Релігійна лірика Алоїза, що успадкувала символізм Йосипа Мурна, не була широко сприйнята до війни. Його вірші були заново відкриті в 1980-ті роки. У сучасній Словенії він вважається одним з найбільших поетів словенської мови.

Поетичні збірки «Падаючі зірки» (1916) — Gradnik, A. Padajoče zvezde. «Біженці» (1917) — Gradnik, A. Begunci. «Шлях скорботи» (1922) — Gradnik, A. Pot bolesti. «Листи» (1924) — Gradnik, A. Pisma. «De Profundis» (1926) — Gradnik, A. De Profundis. «Світло самоти» (1932) — Gradnik, A. Svetle samote. «Вічні студенти» (1938) — Gradnik, A. Večni studenci. «Золоті сходи» (1940) — Gradnik, A. Zlate lestve. «Бог і художник» (1943) — Gradnik, A. Bog in umetnik. «Спів крові» (1944) — Gradnik, A. Pojoča kri. «Вірші про Майю» (1944) — Gradnik, A. Pesmi o Maji. «Приморські сонети» (1952) — Gradnik, A. Primorski soneti. «Неправильна порада та інші пісні молоді» (1953) — Gradnik, A. Narobe svet in druge pesmi za mladino. «Арфа на вітру» (1954) — Gradnik, A. Harfa v vetru. «Ерос-Танатос» (1962, 1972) — Gradnik, A. Eros-Tanatos. «Зібрання творів 1-5» (1984–2008) — Gradnik, A. Zbrano delo 1-5.

Перекладацька діяльність Був поліглотом, знав багато сучасних європейських мов, вільно володів латиною і грецькою мовою, вивчав санскрит, перську, бенгальську, китайську мови. Перекладав твори Данте, Петрарки, Леопарді, Кардуччі, Фосколо, Роденбаха, Ромена Роллана, Чехова, Горького, Хіменеса, Лорки, Петефі, Аді, багатьох сербських поетів.

Примітки

Література Поэзия Словении. XX век / сост. А. Романенко. — М.: Художественная литература, 1989. Kermauner, T. Gradnikova pot k Bogu. — Nova Gorica: Zveza kulturnih organizacij, 1997. Petronio F. F., «Alojz Gradnik — Pesnik goriških Brd: mednarodni simpozij ob 125. obletnici pesnikovega rojstva», Primorski dnevnik, yr. 69, n. 113 (May 13, 2007). Kumak D. Z., Z referati osvetlili njegovo poezijo: Gradnikov simpozij na Univerzi v Vidmu, Briški časnik, y. 11, n. 47 (2007).

Посилання