Казанська конка - мережа кінної залізниці, що існувала в місті Казань, Росія в другій половині XIX століття.
Історія 1 січня 1870 року Міністерство шляхів сполучення схвалило проєкт інженера П. П. Панаєва, в ході реалізації якого 2 жовтня 1875 року була відкрита казанська конка, одна з перших в Росії.
На момент відкриття експлуатувалося 12 вагонів місткістю до 40 осіб.
До кінця XIX століття загальна протяжність п'яти ліній склала 18,3 км. Колії головним чином були одноколійні з роз'їздами через 300-600 м. Конка мала дві стайні: Адміралтейську на 200 коней і Арську на 130 коней.
13 грудня 1900 року конка припинила своє існування, ставши основою для електричного трамвая.
Лінії Волжская (Толчок — пристани в Дальнем Устье) Проломная (Толчок — Проломная — Рыбнорядская пл. — Суконная слобода) Грузинская (Николаевская площадь у Кремля — Вознесенская — Лево-Черноозерная — Покровская — Грузинская — Арское поле — кладбище) Центральная (Право-Театральная — Верхне-Федоровская — Рыбнорядская — Мяснорядская — Евангелистовская) Екатерининская (Николаевская площадь — Толчок — Владимирская — Московская — Сенная площадь — Тихвинская — Евангелистовская — Екатерининская — завод Крестовниковых)
Ресурси Інтернету Казань: книга "100 років казанському трамваю" ЛІТОПИС МІСЬКОГО ТРАНСПОРТУ КАЗАНІ