Доктор філософії (PhD, DPhil; або ) — , який зазвичай позначає найвищий рівень академічних досягнень у певній дисципліні та присуджується після проходження курсу післядипломного навчання та проведення оригінального дослідження. Назва ступеня найчастіше скорочується як PhD (або іноді Ph.D. у Північній Америці) і вимовляється як три окремі літери (пі-ейч-ді). Оксфордський університет використовує альтернативну абревіатуру «DPhil».

Ступені PhD присуджуються за програмами в усьому спектрі академічних галузей. Оскільки це здобутий дослідницький ступінь, від тих, хто навчається на PhD, вимагається створення оригінального дослідження, яке розширює межі знань, зазвичай у формі дисертації, а в деяких випадках — захист своєї роботи перед комісією інших експертів у цій галузі. Захист полягає в обґрунтуванні перед науковою спільнотою значущості цієї наукової роботи, її актуальності та відповідності академічній доброчесності, демонстрації її належного оформлення та можливості використання для вирішення певної проблеми. У багатьох сферах здобуття ступеня доктора філософії зазвичай є необхідною умовою для працевлаштування як університетського професора, дослідника чи науковця.

В Україні доктор філософії є третім рівнем вищої освіти та першим науковим ступенем водночас. Доктор філософії присуджується з певної спеціальності, формулюючись для особи як «доктор філософії з [назва спеціальності]». Для здобуття цього наукового ступеня особа повинна пройти навчання в аспірантурі та захистити дисертацію у спеціалізованої вченої ради. Подібний термін — доктор мистецтва, — науково-творчий ступінь, який присуджується за результатами навчання у творчій аспірантурі.

Визначення У контексті ступеня доктора філософії та інших подібних ступенів термін «філософія» не стосується галузі чи навчальної дисципліни філософії, а використовується в ширшому значенні відповідно до свого оригінального грецького значення — «любов до мудрості». У більшій частині Європи всі галузі (включно з історією, філософією, суспільними науками, математикою та натурфілософією — пізніше відомою як природничі науки), окрім теології, права та медицини (так звані професійні, прикладні чи технічні навчальні програми), традиційно називалися філософією, а в Німеччині та інших країнах Європи базовий факультет вільних мистецтв був відомий як «філософський факультет».'What is Liberal Arts? Definition, Scope, History & Importance' . 10 June 2025. O. P. Jindal Global University. Chhattisgarh.Faculty of Philosophy . Heidelberg University. Germany.Faculty of Philosophy. University of Strasbourg. France.Faculty of Philosophy . University of Barcelona. Spain.

Кандидат на здобуття ступеня доктора філософії повинен подати проєкт або дисертацію, що часто складається з масиву оригінальних академічних досліджень, які в принципі гідні публікації в рецензованому науковому журналі. У багатьох країнах кандидат повинен захищати цю роботу перед комісією експертів, призначених університетом. Університети іноді присуджують інші типи докторських ступенів, окрім доктора філософії, такі як доктор музичних мистецтв (DMA) для музичних виконавців, доктор юридичних наук (SJD) для юристів-вчених та (EdD) для досліджень у галузі освіти. У 2005 році Європейська асоціація університетів визначила «Зальцбурзькі принципи» – 10 основних принципів для ступенів третього циклу (докторських ступенів) у рамках Болонського процесу.

Конкретні вимоги до здобуття ступеня PhD значно різняться залежно від країни, навчального закладу та періоду часу: від дослідницьких ступенів початкового рівня до вищих докторатів. Під час навчання, яке веде до здобуття ступеня, студента називають докторантом або студентом PhD (PhD student); студент, який завершив усі необхідні курсові роботи та відповідні іспити і працює над своєю дисертацією, іноді називається кандидатом у доктори (doctoral candidate або PhD candidate). Студент, який досягає цього рівня, може отримати ступінь у деяких установах або може отримати ступінь магістра на шляху (en route) до докторського ступеня. Іноді цей статус також розмовно називають «ABD», що означає «все, крім дисертації» (). Випускники PhD можуть пройти постдокторантуру в процесі переходу від навчання до отримання постійного контракту (tenure).Особи, які здобули ступінь доктора філософії, використовують звання Доктор (часто скорочується як «Dr» або «Dr.»), хоча етикет, пов'язаний із цим використанням, може залежати від професійної етики конкретної наукової галузі, культури чи суспільства. До тих, хто викладає в університетах або працює в академічній, освітній чи дослідницькій сферах, зазвичай звертаються за цим званням «професійно та соціально у привітаннях чи розмові». Альтернативно, власники ступеня можуть використовувати , такі як «Ph.D.», «PhD» або «DPhil», залежно від установи, що його присудила. Однак традиційно вважається неправильним використовувати звання та постномінальні літери разом, хоча практика використання в цьому відношенні з часом еволюціонувала.

Історія

Середньовічна та ранньомодерна Європа Перший докторський ступінь був присуджений у Паризькому університеті близько 1150 року. В навчання було організовано на чотирьох факультетах: базовому факультеті мистецтв та трьох вищих факультетах — теології, медицини та права (канонічне право та цивільне право). Докторські ступені на вищих факультетах значно відрізнялися від сучасного ступеня PhD тим, що вони присуджувалися за поглиблене вивчення (ерудицію), а не за оригінальні дослідження. Не вимагалося жодної дисертації чи оригінальної роботи, лише тривале перебування (резидентура) та іспити.

Усі ці факультети присуджували проміжні ступені (бакалавр мистецтв, теології, права та медицини) і кінцеві ступені. Спочатку звання магістра та доктора використовувалися як взаємозамінні для кінцевих ступенів — звання Доктор було лише формальністю, що надавалася викладачеві/магістру мистецтв — але до пізнього Середньовіччя терміни Магістр мистецтв і Доктор теології/богослов'я, Доктор права та Доктор медицини стали стандартними в більшості місць (хоча в німецьких та італійських університетах термін Доктор використовувався для всіх факультетів).Ruano-Borbalan, Jean-Claude. (23 July 2022). Doctoral education from its medieval foundations to today's globalisation and standardisation. Wiley (publisher) online library.

Окрім цих ступенів, існував ліценціат. Спочатку це була ліцензія на викладання, що присуджувалася єпархією, в якій знаходився університет, незадовго до присудження ступеня магістра або доктора, але пізніше вона еволюціонувала в самостійний академічний ступінь, зокрема в континентальних університетах.

Повний курс навчання міг, наприклад, послідовно привести до ступенів бакалавра мистецтв, ліценціата мистецтв, магістра мистецтв або , ліценціата медицини чи доктора медицини, але до ранньомодерної епохи з цього правила існувало багато винятків. Більшість студентів залишали університет, не ставши магістрами мистецтв, тоді як регулярне духовенство (члени чернечих орденів) могли взагалі пропустити факультет мистецтв.

Освітні реформи в Німеччині Ця ситуація змінилася на початку 19 століття завдяки освітнім реформам у Німеччині, що найяскравіше втілилися в моделі Берлінського університету, заснованого в 1810 році та підконтрольного прусському уряду. Факультет мистецтв, який у Німеччині називався філософським факультетом, почав вимагати внеску в дослідження, підтвердженого дисертацією, для присудження свого кінцевого ступеня, який отримав назву Доктор філософії (скорочено Ph.D.) — спочатку це був просто німецький еквівалент ступеня магістра мистецтв. Тоді як у Середньовіччі факультет мистецтв мав фіксовану навчальну програму, засновану на тривіумі та квадривіумі, до 19 століття він охопив усі курси навчання з предметів, які зараз зазвичай називають природничими та гуманітарними науками. Професори гуманітарних і природничих наук зосередилися на своїх передових дослідженнях.

Ці реформи виявилися надзвичайно успішними, і досить швидко німецькі університети почали приваблювати іноземних студентів, зокрема зі Сполучених Штатів. Американські студенти їхали до Німеччини, щоб отримати ступінь PhD після здобуття ступеня бакалавра в американському коледжі. Ця практика була настільки впливовою, що її імпортували до Сполучених Штатів, де в 1861 році Єльський університет почав присуджувати ступінь PhD молодим студентам, які після здобуття ступеня бакалавра завершили встановлений курс аспірантури та успішно захистили дисертацію, що містила оригінальні дослідження в галузі природничих або гуманітарних наук.Див., наприклад, У Німеччині назва докторату була адаптована після того, як філософський факультет почав розділятися — наприклад, Dr. rer. nat. для докторатів на факультеті природничих наук — але в більшій частині англомовного світу назва «Доктор філософії» збереглася для дослідницьких докторських ступенів у всіх дисциплінах.

Ступінь доктора філософії та подібні нагороди поширилися по всій Європі у 19-му та на початку 20-го століть. Цей ступінь був запроваджений у Франції у 1808 році, заміна дипломів як найвищого академічного ступеня; у Росії в 1819 році, коли ступінь доктора наук, приблизно еквівалентний доктору філософії (PhD), поступово почав замінювати диплом спеціаліста, приблизно еквівалентний магістратурі (MA), як найвищий академічний ступінь; та в Італії в 1980-х роках, коли докторські ступені поступово почали замінювати лауреат (Laurea) як найвищий академічний ступінь.

Історія у Сполученому Королівстві

Дослідницькі ступені вперше з'явилися у Сполученому Королівстві наприкінці XIX століття у вигляді Доктора науки (Doctor of Science, DSc або ScD) та інших подібних «вищих докторатів». Лондонський університет запровадив DSc у 1860 році, але як курс поглибленого вивчення, що йшов безпосередньо за BSc, а не як дослідницький ступінь. Першим вищим докторатом у сучасному розумінні став DSc Даремського університету, запроваджений у 1882 році.

Незабаром його приклад наслідували інші університети, зокрема Кембриджський університет, який заснував свій ScD того ж року, та Лондонський університет, що перетворив свій DSc на дослідницький ступінь у 1885 році. Однак це були дуже високі (просунуті) ступені, а не ступені дослідницької підготовки на рівні PhD. Гарольд Джеффріс казав, що отримання кембриджського ScD було «більш-менш еквівалентним висуненню до Королівського товариства».

У 1917 році був запроваджений сучасний ступінь PhD за зразком американської та німецької моделей, який швидко став популярним як серед британських, так і серед іноземних студентів. Дещо старіші ступені доктора науки (Doctor of Science) та доктора літератури/листів (Doctor of Literature/Letters) все ще існують у британських університетах; разом із набагато старішими ступенями доктора богослов'я (DD), доктора музики (DMus), (DCL) та доктора медицини (MD) вони утворюють вищі докторати, але, окрім почесних ступенів, присуджуються нечасто.

В англійських (але не шотландських) університетах факультет мистецтв став домінантним на початку 19 століття. Дійсно, вищі факультети значною мірою атрофувалися, оскільки медична підготовка перемістилася до навчальних лікарень,C. Singer and S.W.F. Holloway, Early Medical Education in England in Relation to the Pre-History of the University of London, Med Hist. 1960 January; 4(1): 1–17. юридична підготовка для системи загального права забезпечувалася судовими іннами (за деякими незначними винятками, див. ), і небагато студентів проходили формальне навчання з теології. Це контрастувало із ситуацією в континентальних європейських (і шотландських) університетах того часу, де підготовчу роль факультету філософії чи мистецтв значною мірою перебрала на себе середня освіта: у сучасній Франції є іспитом, що складається наприкінці навчання в середній школі. Реформи в Університеті Гумбольдта перетворили факультет філософії чи мистецтв (і його пізніших наступників, таких як факультет природничих наук) з нижчого факультету на факультет, що стоїть на одному рівні з юридичним та медичним.