Барон Манфред фон Арденне ( ; 20 січня 1907 — 26 травня 1997 року) — німецький фізик, дослідник та винахідник, професор, лауреат Сталінської премії (1947, 1953) і Національної премії НДР (1958, 1965). Учасник Німецької ядерної програми у 1939—1945 роках і в СРСР після 1945 року. Почесний громадянин Дрездена.

Життєпис

Народився 20 січня 1907 року у Гамбурзі, в Німецькій імперії, в заможній родині барона Егмонта фон Арденне (1877–1947), урядового радника. Мати — Адела Мутценбехер (1885–1978).

Із Гамбурга родина переїхала спочатку до Рендсбургу, а у 1913 році — до Берліну.

Фон Арденне захоплювався радіотехнікою і ще підлітком майстрував власні радіоприймачі. У 16 років — отримав перший патент (загалом за життя отримав понад 600 патентів).

У 1923 році — покинув школу, не закінчивши її.

Навчався в університеті в Берліні, де вивчав фізику, хімію та математику. Після чотирьох семестрів — залишив навчання та повністю присвятив себе дослідженням у галузі прикладної фізики.

У 1928 році заснував в передмісті Берліну, Ліхтерфельде, приватну дослідницьку лабораторію електронної фізики, якою керував до 1945 року.

На Берлінському радіошоу в серпні 1931 вперше у світі публічно продемонстрував телевізійну систему, яка використовує електронно-променеву трубку як для передачі, так і для прийому (фон Арденне так і не розробив електронно-променеву трубку, використовуючи натомість ЕПТ як для сканування слайдів та плівки"Cathode radio television sender on which Baron Manfred von Ardenne has been experimenting since 1928" (photo), The New York Times, August 16, 1931, p. XX8."Television at the Berlin Radio Exhibition", Television, October 1931, p. 310, 311, 318.Albert Abramson, Zworykin: Pioneer of Television, University of Illinois Press, 1995, p. 111.). Фон Арденне здійснив свою першу трансляцію телевізійного зображення 24 грудня 1933, після чого в 1934 відбулися пробні запуски для громадського телебачення. Перша у світі телевізійна служба з електронним скануванням розпочалася в Берліні в 1935, Fernsehsender Paul Nipkow, кульмінацією якої стала пряма трансляція літніх Олімпійських ігор 1936 з Берліна до громадських місць по всій НімеччиніArdenne – Deutsches Historisches Museum..

Під час Другої світової війни продовжував працювати в своїй приватній дослідницькій лабораторії в Ліхтерфельде (в ній також працював Фрідріх Гаутерманс — він довів, що ізотопи трансуранових елементів, такі як нептуній і плутоній, можуть бути використані як ядерне паливо замість урану).

Робота в СРСР У 1945 році фон Арденне, а також когорті інших вчених, конструкторів та інженерів Третього рейху, які мали відношення до ядерних матеріалів, запропонували виїхати на роботу в Радянський Союз. Фон Арденне погодився — СРСР отримав весь науковий склад його лабораторії і апаратуру, зокрема, працюючу уранову центрифугу з усією документацією та реактивами, запаси плівки і папір для самописців, фотореєстратора, дротяні магнітофони для телеметрії та оптику, електротрансформатори.

З доповіді Берії і Маленкова Сталіну про результати роботи комісії НКВС на території Німеччини 14 травня 1945:

На базі санаторію «Синоп» під Сухумі, у жовтні 1945 року, НКВС організував для фон Арденне Інститут «А» — для дослідження проблем збагачення і розділення ізотопів урану для радянського атомного проєкту. Інститут був оснащений німецьким обладнанням та приладами, вивезеними з Німеччини (в основному з Кайзерівського інституту в Берліні та власного інституту Арденне в Ліхтерфельде). В інституті фон Арденне створив нове джерело іонів для мас-спектрометра, для аналізу сумішей ізотопів урануСекретні фізики Лейпунські . Також в Інституті «А», в групі Макса Штеенбека, створили газову центрифугу для розділення ізотопів урану. На базі об'єктів, якими керував фон Арденне і Густав Герц, пізніше був створений Сухумський фізико-технічний інститут (SIPT).

Повернення до Німеччини

У 1955 році фон Арденне дозволили повернутися до Німеччини (НДР). З цього року він очолював науково-дослідний інститут в Дрездені та працював у Дрезденському технічному університеті. Йому повернули всі прилади, конфісковані у 1945 році. За гроші, які заробив у СРСР, він зумів відкрити й обладнати перший в соціалістичному світі приватний науковий інститутБомба від німецького барона: хто створював радянський атомну зброю? . У роботі фон Арденне зосередився переважно на ядерній фізиці та медичній електроніці. Спираючись на власний досвід після важкої хвороби, на початку 1970-х років він розробив кисневу багатоетапну терапію — процедуру, під час якої пацієнтам дають чистий кисень через певні проміжки часу та в певних кількостях. Вважалося, що цей метод має омолоджувальний ефект і допомагає при лікуванні ракуCob Cornelius Manfred von Ardenne — der Herr des Fernsehens// Norddeutscher Rundfunk. — 2019. — 19 листопада..

Фон Арденне працював в своєму інституті до глибокої старості. Помер 26 травня 1997 року у віці 90 років у Дрездені. Після його смерті інститут розділили на три установи, які займалися сонячними технологіями, проєктуванням електростанцій та терапією раку.

Похований в Дрездені, на Лісовому цвинтарі Вайсер Гірш.

Сім'я Одружився із Бетіною Берґенґрюн у 1938 році. Бетіна була племінницею німецького письменника Вернера Берґенґрюна. У подружжя було троє синів та дочкаDen Applaus der Mediziner will er noch erleben .

Вибрані праці 1930: Die physikalischen Grundlagen der Rundfunk-Anlagen. 1933: Die Kathodenstrahlröhre und ihre Anwendung in der Schwachstromtechnik. 1940: Elektronen-Übermikroskopie. Physik, Technik, Ergebnisse. J. Springer, Berlin. 1956: Tabellen zur Elektronenphysik, Ionenphysik und Übermikroskopie. 1956: Tabellen zur angewandten Kernphysik. 1962: Tabellen zur angewandten Physik (1962—1973) 1997: Systemische Krebs-Mehrschritt-Therapie. Hyperthermie und Hyperglykämie als Therapiebasis. Grundlagen, Konzeption, Technik, Klinik (bearbeitet von P. G. Reitnauer) 1999: Wo hilft Sauerstoff-Mehrschritt-Therapie? (3. Auflage)

Примітки

Джерела Шуман Е. Первая телевизионная передача: история барона-изобретателя// Дойче Велле. — 2017. — 19 січня. Barkleit Gerhard. Manfred von Ardenne. Selbstverwirklichung im Jahrhundert der Diktaturen. — Berlin: Duncker & Humblot, 2006. — ISBN 978-3-428-12084-0 Cob Cornelius Manfred von Ardenne — der Herr des Fernsehens// Norddeutscher Rundfunk. — 2019. — 19 листопада. Manfred von Ardenne Ein glückliches Leben für Technik und Forschung. Autobiographie. — Berlin: Verlag der Nation, 1972. (Перевидання: Sechzig Jahre für Forschung und Fortschritt. — Berlin: Verlag der Nation, 1987.) Manfred von Ardenne Erinnerungen, fortgeschrieben. Autobiographie. — Droste, 1997. — ISBN 3-7700-1088-4 Michael Schaaf: Heisenberg, Hitler und die Bombe, Gespräche mit Zeitzeugen. — Berlin: GNT-Verlag, 2001. — ISBN 3-928186-60-4 Rainer Karlsch Hitlers Bombe. — München: DVA, 2005. — ISBN 3-421-05809-1. Steenbeck Max. Impulse und Wirkungen. Schritte auf meinem Lebensweg. — Berlin, 1977. 

Посилання

9-2007 Gerhard Barkleit und Manfred von Ardenne ) Звіт ЦРУ, оприлюднений 2010 року Садовский А. С., Товмаш А. В. История оружейного урана на фоне конфликта Капицы. (Ч. 1)