Португальсько-мамелюцька морська війна () — військовий конфлікт між Мамелюцьким султанатом і Португальською імперією за панування в Індійському океані, що відбувався у першій половині XVI століття.

Передумови Після артилерійського обстрілу Калікута другою португальською Індійською Армадою на чолі з Педру Алварішем Кабралом в грудні 1500 року, торгівля прянощами між Індією та Європою через Єгипет, Туреччину та Венецію помітно зменшилась, що позначилось на зростанні цінFrederic Chapin Lane. Venice, a maritime republic. — стор. 290. З того часу португальці почали захоплювати й топити мусульманські торгові судна в Індійському океані. 1503 року вони розграбували й потопили один єгипетський корабельM. Th. Houtsma. E.J. Brill's first encyclopaedia of Islam 1913—1936. — стор. 720ff. 1504 року португальці знищили 17 арабських суден в індійському порту Панан.

1504 року мамелюцький султан Кансух аль-Гаурі відрядив посольство до Папи Римського на чолі з настоятелем Синайського монастиря, попередивши, що якщо папа не зупинить грабежі португальців, то він розпочне утиски християн у Єгипті й у Палестині, а також зруйнує християнські святині у Святій земліFrancis E. Peters. Mecca: a literary history of the Muslim Holy Land. — стор. 176ff.

Того ж року венеційці, які мали з мамелюками спільні інтереси у торгівлі прянощами, відрядили до Каїра посольство на чолі з Франческо ТельдіPalmira Johnson Brummett. Ottoman seapower and Levantine diplomacy in the age of discovery. — стор. 34ff. Той спробував налаштувати мамелюцького султана Кансуха проти португальців, запропонувавши мамелюкам заблокувати португальський флот у морських портах, спонукати індійських князів Кочіна та Каннура припинити торгівлю прянощами з португальцями й укласти військові союзи з султанами Калікута й Камбея. Безпосередньо втрутитись до військового конфлікту Венеційська республіка не наважилась, хоча було встановлено союзницькі відносини між двома країнами, а венеційці під час війни Камбрейської ліги постачали мамелюцький флот зброєю та кваліфікованими корабеламиHenri Stierlin, Anne Stierlin. Splendours of an Islamic world. — стор. 40.

Мамелюцькі війська мали погане уявлення про військово-морську справу, зазвичай беручи участь у сухопутних операціяхFrancis E. Peters. Mecca: a literary history of the Muslim Holy Land. — стор. 434. Note 82. Разом з тим, необхідність тієї війни для посилення єгипетської економіки (до появи португальців процвітала завдяки посередництву у торгівлі прянощами) усвідомлювалась султаном Кансухом аль-Гаурі.

Мамелюцька військова експедиція (1505—1507) 1505 року мамелюцький флот за наказом султана Кансуха аль-Гаурі виступив у похід проти португальців. Екіпажі суден і корабели були набрані у всьому східному Середземномор'ї. Підтримку у створенні флоту надала Османська імперія, що постачала деревину та зброю. Експедиція на чолі з Аміром Хусейном аль-Курді відпливла з Суеца у листопаді та невдовзі досягнула Джидди, де флот зупинився для ремонту фортифікаційних споруд міста. Далі планувався перехід до Адена.

У серпні-вересні 1507 року єгипетський флот, що складався приблизно з 50 суден, був розміщений в Адені, готуючись відпливти до Індії.

Дії португальців в Індійському океані (1505—1507) У березні 1505 року з Лісабона вийшла 7-ма португальська Індійська Армада у складі 21 (або 22) кораблів на чолі з Франсішку де Алмейдою, що досягнула індійського узбережжя у вересні того ж року. В березні 1506 року син Франсішку де Алмейди, Лоуренсо де Алмейда на чолі португальської ескадри розбив флот заморина Калікуту.

Навесні 1507 року 8-а португальська Індійська Армада під началом Тріштана да Куньї та Афонсу де Албукеркі захопила о. Сокотра, а в серпні-жовтні цього року невелика ескадра під керівництвом Афонсу де Албукеркі підійшла до берегів Аравії і захопила Маскат та Ормуз, продовжуючи грабувати торгові суднаAndrew James McGregor. A military history of modern Egypt: from the Ottoman Conquest to the Ramadan War. — стор. 20ff. 1507 португальська флотилія, що складалась приблизно з 20 суден, увійшла до Червоного моря й потопила одне індійське торгове судно. Ця подія поставила торгівлю між мамелюцьким султанатом та Індією на межу краху. 1507 року португальці спробували створити військову базу на Сокотрі, щоб припинити торгівлю прянощами через Червоне море, але через дефіцит ресурсів на острові, відсутність зручних гаваней та опір місцевого населення за кілька років залишили СокотруM. D. D. Newitt. A history of Portuguese overseas expansion, 1400—1668. — стор. 87ff.

Боротьба за Каннанур (1506—1507)

У березні 1506 року біля індійського міста Каннанур великий флот Калікута зазнав поразки від португальців на чолі з Лоуренсу де Алмейда в морській битві при Каннанурі. Після поразки на морі індійські війська князівства Калікут спробували узяти захоплений португальцями Каннанур з суші. Облога Каннанура тривала чотири місяці, з квітня до серпня 1507 року, й була перервана появою кораблів 8-ї португальської Індійської Армади на чолі з Тріштаном да Кунья та висадкою на берег португальського загону з 300 воїнів. В результаті було укладено перемир'я, місто Каннанур залишилось у руках португальцівWilliam Logan. Malabar manual — стор. 314ff.

Битва при Чаулі (1508)

Мамелюцький флот на чолі з Аміром Хусейном аль-Курді відплив з Адена до Індії 1507 року. Там він об'єднався з кораблями з Калікута та флотом мусульманського султанату Гуджарат, що був найбільшим в ІндіїKenneth Warren Chase. Firearms: a global history to 1700 — стор. 103ff. Флот Гуджарату очолював губернатор Діу грузинського або далматинського походження Portuguese and the Sultanate of Gujarat, стор. 25 Mittal Publications Малік АязAndrew James McGregor. A military history of modern Egypt: from the Ottoman Conquest to the Ramadan War — стор. 20.

Об'єднаний єгипетсько-індійський флот у березні 1508 року у битві при Чаулі розбив португальський флот. У тій битві загинув Лоуренсу де Алмейда, син віце-короля Індії Франсішку де Алмейди і багато португальців потрапили у полон.

Битва при Діу (1509)

За рік після поразки при Чаулі португальці змогли взяти реванш. 3 лютого 1509 року в битві при Діу португальський флот на чолі з Франсішку де Алмейдою розбив об'єднаний флот Мамелюцького султанату, Калікута й ГуджаратаGeorge F. Nafziger, Mark W. Walton. Islam at war: a history — стор. 69. Бій показав перевагу оснащених артилерією європейських каравел над арабськими судами. Захоплені в битві арабські прапори Алмейда переслав до Португалії, де вони були виставлені в монастирі Конвенту-де-Кристу в Томарі. Помстившись за загибель сина в невдалому бою при Дабулі, Алмейда наказав повісити полонених, взятих в битві при Діу.

Спротив мамелюків діям португальців в Індійському океані унеможливив повну блокаду Червоного моря зі сторони португальців. Однак, торгівля стала більш небезпечною, що виявилось достатнім, щоб підвищити ціни на прянощі до астрономічного рівняK. N. Chaudhuri. Trade and civilisation in the Indian Ocean — стор. 67. Все це негативно позначилось на економіці Єгипту, що сильно залежала від торгових шляхів, які проходили територією країни.

Після битви при Діу найважливіші торгові шляхи ісламського Сходу вперше опинилися підконтрольні християнам. У тому ж 1509 році на зміну Алмейді з Лісабона був присланий новий губернатор Португальської Індії Афонсу де Албукеркі (1453—1515), при якому Португалія протягом декількох десятиліть стала безперечним лідером в Аравійському морі, Перській затоці та Індійському океані і мала надзвичайні прибутки від торгівлі. Захоплення Гоа (1510)

У лютому 1510 року після нетривалої облоги португальські війська на чолі з губернатором Афонсу де Албукеркі захопили ГоаK. M. Mathew. History of the Portuguese navigation in India, 1497—1600 — стор. 191. Однак уже у травні війська Біджапурського султанату відбили фортецю. Утім за 3 місяці португальці повернулись. Афонсу де Албукеркі на чолі великого флоту з 34 суден у листопаді-грудні 1510 року знову підійшов до Гоа. До 10 грудня місто було взято, останні біджапурські й османські загони капітулювали.

Дипломатія

Венеційська дипломатія

Мамелюки намагались домогтись засудження дій португальців папою та допомоги венеційців у бойових діях в Індійському океані, але Венеція так і не наважилась оголосити Португалії війну.

Венеція після підписання дожем Андреа Грітті мирної угоди 1503 року та завершення Другої османсько-венеційської війни перебувала у мирних стосунках з Османською імперією. 1511 року угода була навіть поновлена. Венеція усіляко заохочувала Османську імперію до підтримки мамелюцького Єгипту й вступу у війну проти португальцівPalmira Johnson Brummett. Ottoman seapower and Levantine diplomacy in the age of discovery — стор. 45ff. Того ж року османський султан Баязид II навіть надіслав мамелюкам порох і ліс для будівництва флоту.

Зближення було таким, що Венеція дозволила туркам постачати продовольство до своїх середземноморських портів, у тому числі й на Кіпр. Венеція також прохала підтримки Османської імперії у війні Камбрейської ліги, але марно.

1513 року венеційський посол у Каїрі Доменіко Тревізан підписав мамелюцько-венеційську торгову угоду. Після того Венеція ще більше зблизилась з Османською імперією.

Португальсько-перський союз Португалія остерігалась можливості організації нових мамелюцьких військових експедицій, що привело до її зближення з Персією. Той альянс дозволив би португальцям організувати нові військові бази на північному узбережжі Індійського океану. Перемовини між обома країнами проходили, в основному, за посередництва губернатора Індії Афонсу де Албукеркі.

Дії португальців у Червоному морі (1513) Після перемоги при Діу та знищення єгипетсько-індійського флоту португальці спробували остаточно зруйнувати мусульманське торгове судноплавство у регіоні.

1513 року Афонсу де Албукеркі спланував провести військову кампанію у Червоному морі з метою цілковитого припинення єгипетсько-індійської торгівлі та попередження нових походів мамелюцького флоту в Індійський океанR. S. Whiteway. Rise of Portuguese Power in India — стор. 153ff. 7 лютого 1513 року португальський флот з 24 суден з 1 700 португальськими та 1 000 індійськими моряками відплив з Гоа. 26 березня флот досягнув Адена, який португальці спробували захопити, але безуспішно. На початку літа португальці захопили та розграбували форт Камаран на Червоному морі. Подальшому просуванню флоту до Джидди завадили зустрічні вітри, що змусило португальців повернутись до Індії. Дорогою вони знову безуспішно спробували захопити Аден.

Таким чином, Афонсу де Албукеркі не вдалось зупинити торгівлю прянощами через Червоне море та встановити португальську монополію на неї. Однак та військова експедиція показала всю ненадійність положення найбільших портів Червоного моря — Суеца та Джидди. Все це змусило мамелюцького султана Кансуха аль-Гаурі піти на зближення зі старим ворогом — Османською імперієюPalmira Johnson Brummett. Ottoman seapower and Levantine diplomacy in the age of discovery — стор. 118.

Османсько-мамелюцький союз (1514—1516)

У 1514—1516 роках Османська імперія активно співпрацювала з Мамелюцьким султанатом у боротьбі з португальцями. До Єгипту прибув османський корсар і адмірал Салман-реїс, а також вогнепальна зброя. Салман-реїс вступив на службу до мамелюків і привів з собою двохтисячний загін, можливо, проти бажання турецького султана Селіма I. Війська зустрілись з султаном Кансухом аль-Гаурі в Суеці у квітні 1514 рокуGiancarlo Casale. The Ottoman Age of Exploration — стор. 32. Також була встановлена артилерія в Александрії та Джидді. Однак значні витрати на військові потреби й занепад торгівлі послабили міць Мамелюцької держави, яка вже не могла так само сильно суперничати з Османською імперією в Палестині. На будівництво тільки одного флоту пішло 400 000 динарів.