Ура́ртська мо́ва (ваннська, халдейськаЗастаріла і помилкова назва, оскільки халдеї були семітським народом., халдська) — загальноприйнята назва для мови, якою говорили жителі давнього царства Урарту, яке знаходилося у районі озера Ван зі столицею поруч з місцерозташуванням сучасного міста Ван на Вірменському нагір'ї, у сучасній Східній Анатолії в ТуреччиніPeople of Ancient Assyria: Their Inscriptions and Correspondence — Page 89 by Jørgen Laessøe.. Цією мовою імовірно говорила переважна більшість населення навколо озера Ван та у районі долини Заб.
Вперше засвідчена у 9 столітті до н. е., урартська зникла як писемна мова після падіння Урартської держави у 585 до н. е. і, ймовірно, незабаром вимерла. Її могла замінити рання версія вірменської мови, особливо під час правління персів, хоча перші письмові зразки вірменської з'являються лише у 4 століттіClackson, James P. T. 2008. Classical Armenian. In: The languages of Asia Minor (ed. R. D. Woodard). P.125..
Класифікація
Урартська мова — це ергативна, аглютинативна мова, що є несемітською та неіндоєвропейською, а належить до ізольованої хурито-урартської родини мов. Утім, припускають зв'язки урартської мови із північно-східними кавказькими мовамиSergei A. Starostin; Igor M. Diakonoff. Hurro-Urartian as an Eastern Caucasian Language. Munich: R. Kitzinger, 1986..
Писемність
Збереглося багато написів у регіоні царства Урарту, записаних ассирійським клинописом.
Найдавніший текст урартською походить з часів царя Сардурі I, з 9 століття до н. е. Писемні тексти створювалися ще протягом 200 років, аж до падіння царства Урарту.
Наразі знайдено близько двох сотень написів урартською, які використовували модифікований клинописThe international standard Bible encyclopedia — Page 234 by Geoffrey William Bromiley.
Література
C. B. F. Walker. Reading the Past: Cuneiform. British Museum Press, 1996, ISBN 0-7141-8077-7. J. Friedrich. «Urartäisch», in Handbuch der Orientalistik I, ii, 1-2, pp. 31-53. Leiden, 1969. Gernot Wilhelm. «Urartian», in R. Woodard (ed.), The Cambridge Encyclopedia of the World's Ancient Languages. Cambridge, 2004. Vyacheslav V. Ivanov. «Comparative Notes on Hurro-Urartian, Northern Caucasian and Indo-European». UCLA, 1996 Mirjo Salvini. Geschichte und Kultur der Urartäer. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt, 1995. Jeffrey J. Klein. «Urartian Hieroglyphic Inscriptions from Altintepe», Anatolian Studies, Vol. 24, (1974), 77-94. Speiser E. A. Introduction to Hurrian. — New Haven, 1941. Bush F. W. A grammar of the Hurrian language. — Ann Arbor, 1964. Thiel H.-J. Phonematic und grammatische Structur des Hurrischen // Das hurritologishe Archiv des Altorientalischen Seminars der Freien Universitat. — В., 1975. Мещанинов И. И. Грамматический строй урартского языка. Ч. 1-2. — М.-Л.: Издательство АН СССР, 1958–1962. Мещанинов И. И. Аннотированный словарь урартского (биайнского) языка. — М.-Л., 1978. Меликишвили Г. А. Урартские клинообразные надписи. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — 504 с. Меликишвили Г. А. Урартский язык. — М.: Наука (ГРВЛ), 1964. — 74 с. — (Языки народов Азии и Африки). Дьяконов И. М. Языки Древней Передней Азии. — М., 1967. Гвахария В. А. Словарь-симфония урартского языка. — М., 1963. Արտակ Մովսիսյան «Վանի թագավորության (Բիայնիլի, Ուրարտու, Արարատ) մեհենագրությունը» (Артак Мовсісян «Храмові записи Ванського царства (Біайнілі, Урарту, Арарат))». — Єреван, 1998.
Примітки