Чернишевська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. На початку відгалужується від вулиці Григорія Сковороди в районі майдану Поезії, йде на північний схід до майдану Іподрому.
Назва На перехресті Чернишевської вулиці і провулка Мар'яненка в 1806-1883 рр. розташовувались два дворові місця з будівлями й садом, які належали титулярному радникові, спершу повітовому інженеру й землеміру, потім губернському архітекторові Слобідської України С. Г. Чернишову. В ті часи існувала традиція давати назву вулиці згідно з професією її мешканців або використовувати прізвище одного з перших знатних поселенців. Таким чином, вулицю назвали Чернишовською (через «о»). Деякий час паралельно існували два варіанти написання назви — Чернишовська і Чернишевська.
Під час її розбудови на північ окремі відрізки вулиці тимчасово мали назви Старокладовищенська і Ново-Чернишовська (ділянка, розташована північніше) вулиці. У 1914 р. вулиця остаточно набуває назви «Чернишовська».
У 1970-х роках усупереч офіційним реєстрам її стали називати вулицею Чернишевського, і навіть провели заміну адресних покажчиків. У 2002 р. до реєстру тоопонімів Харкова назву «Чернишевська» було включено як єдиний варіант. До 2026 року всі покажчики з помилковою назвою «вулиця Чернишевського» були демонтовані.
Історія Перші відомості про початок забудови майбутньої Чернишевської вулиці відносяться до 1804 р. В архівах існує запис про садибу полковника Сердюкова. Можливо, вона стояла на місці будинку № 14. Але власне вулиця почала існувати з 1868 р. Поселенці почали селитись на південь від садиби Сердюкова. У книзі домовласників за 1874 р. зазначено три домоволодіння і, можливо, ще два подвір'я на східній стороні вулиці. На західній — вісім домоволодінь, у тому числі Провіантський склад і сторожова будка.
З 1879 р. нумерація будинків набула сьогоднішнього напрямку. Наприкінці 1870-х років вулиця вже простягалась до сучасної вул. Алчевських і продовжила розвиток на північ.
На перехресті Чернишевської з вулицею Гіршмана, де починається вулиця Алчевських, утворилась невелика площа. В 1925 р., після смерті Василя Еллана-Блакитного, тут було встановлено невеликий пам'ятник письменнику, а сама площа отримала його ім'я. Однак у 1934 р. пам'ятник якось уночі зник. За офіційною версією, його збили машиною і, щоб не заважати дорожньому рухові, прибрали.
Будинки
Буд. № 1 — Провіантський магазин. Арх. П. А. Ярославський, 1785—1789 рр. Побудований для зберігання запасів зерна для військових частин на випадок воєнних дій, а також для місцевих мешканців і для посіву в неврожайні роки. Запаси зерна поповнювалися щорічно і поступово замінювалися з нових урожаїв раз на 10 років. Будинок використовувався за призначенням до початку XXI ст., згодом будівлю було приватизовано, внутрішні інтер'єри зруйнували. В будівлі розміщувались магазини, нині вона використовується лише частково. Буд. № 2 — Пам'ятка архітектури Харкова. Проєктний інститут. Арх. В. І. Пушкарьов, 1948 р. Буд. № 4 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. невідомий, поч. XX ст. Буд. № 6 — Будинок, у якому містилася художня школа М. Д. Раєвської-Іванової. Буд. № 14 — Пам'ятка арх. національного значення. Садибний будинок із флігелями. Належав міському секретарю Дмитру Федоровичу Сердюкову, згодом — його нащадкам. У 1850-ті рр. будинок і флігель усередині двору було розширено, фасад будівлі позбувся частини свого декору. Націоналізований у 1920 р. Арх. П. А. Ярославський, В. Н. Лобачевський, 1804-1814 рр. Двічі був відреставрований, під час другої реставрації йому повернуто первозданний вигляд (арх. Лопатько В. М.). Буд. № 16 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. Н. І. Салтиков, прибл. 1890 р. Нині пологовий будинок. Буд. № 20 — Пам. арх. Особняк. Арх. С. Г. Гінгер, за уч. В. В. Величка, 1904 р. Нині лікувальна установа. Буд. № 24 — Пам. арх. Особняк. Арх. невідомий, к. XIX ст. Нині дитячий садок. Буд. № 25 — Пам. арх. Прибутковий будинок міщанина Андрія Петровича Куксіна. Арх. невідомий, 1912 р. Був пошкоджений під час вибуху на його подвір'ї російської ракети у березні 2022 р. (пожежа знищила верхній поверх, значно пошкоджено інші, вибито вікна та двері). Буд. № 26 — Пам. арх. Прибутковий будинок за проєктом арх. М. І. Дашкевича, 1899 р. Побудований дійсним статським радником П. О. Карповим. У 1920-х роках у цьому будинку проживав український письменник Василь Еллан-Блакитний. Буд. № 27 — Пам. арх. Особняк. Арх. В. Х. Нємкін, 1888 р. Будинок був побудований О. К. Погорелком, в подальшому міським головою, для своєї сім'ї. Нині лікувальна установа. Буд. № 37 — Колишній будинок харківського міського землеміра Костянтина Павловича Первухіна, батька художника Костянтина Костянтиновича Первухіна та літератора і журналіста Михайла Костянтиновича Первухіна. Арх.: фасад — він же, план будинку — Андрій Олександрович Томсон, 1874 р. Частково перебудований пізніше. Буд. № 45 — Колишній будинок Софії Мігріної, дружини статського радника. Побудований за проєктом В. Стабельського, близько 1888 року. Сучасне використання будівлі — Релігійна громада «Салтівська» церкви Ісуса Христа Святих останніх днів м. Харкова. Буд. № 59 — Пам. арх. Особняк. Арх. імов. О. М. Гінзбург, поч. XX ст. Нині відділення Спілки письменників України. Буд. № 60 — Пам. арх. Гімназія товариства вчителів. Арх. Ю. С. Цауне, 1909 р. Нині навчальний корпус юридичного факультету педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. Буд. № 63 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. М. Н. Штандель, 1926 р. Буд. № 66 — Пам. арх. Прибутковий будинок Покровського. Архітектор Покровський Володимир Миколайович побудував його в 1913 р. для себе і своєї сім'ї. Він мав намір жити в цьому будинку в одній з квартир, а інші здавати в оренду. Але витрати на будівництво виявилися занадто високими, будинок не був закінчений у запроєктованому вигляді, закладений в банк і згодом перепроданий. Нині офісна будівля. Буд. № 79 — Пам. арх. Приватна жіноча гімназія. Арх. В. М. Покровський, за уч. П. В. Величка, 1914 р. Так званий «будинок з химерами» прикрашений скульптурами, серед яких і зображення авторів-архітекторів. Цікаво, що ці портрети були внесені у проєкт сестрами Покровського без його відома. Нині навчальний корпус університету мистецтв ім. І. Котляревського. Буд. № 80 — Пам. арх. Прибутковий будинок. Арх. М. Г. Диканський, 1905 р. Нині Інститут державного будівництва і місцевого самоврядування. Буд. № 88 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. імов. С. В. Григор'єв, 1928 р. Буд. № 94 — Національний університет цивільного захисту України. Буд. № 96 — Пам. арх. Житловий будинок. Арх. І. Р. Таранов-Бєлозеров, М. Л. Мовшович, В. П. Костенко, 1931 р.
Державні установи Буд. № 41 — Податкова інспекція Київського району м. Харків; Буд. № 48 — Харківський обласний центр з гідрометеорології. Буд. № 51 — Обласний центр по нарахуванню і виплаті допомоги і контролю за нарахуванням і виплатою пенсій; Обласний центр по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат. Буд. № 55 — Київська районна адміністрація у м. Харкові; Приймальня голови державної адміністрації Київського району м. Харкова та інші державні й громадські організації. Буд. № 72 — ДП «Східний експертно-технічний центр Держпраці».
Заклади культури
Буд. № 11 — Харківський академічний драматичний театр. Побудований за проєктом арх. О. Г. Молокіна, імов. у 1927 р. Будівля благополучно пережила німецьку окупацію, але в 1978 р. театр згорів. Тільки у 2003 р. було завершено реконструкцію театру після пожежі. Буд. № 15 — Центральна дитяча бібліотека ім. М. Островського. Харківська міська художня галерея ім. С. В. Васильківського. Будинок було зведено в 1930-х роках на фундаменті грандіозного Театру масового музичного дійства, запроєктованого братами-архітекторами Весніними на місці знищеного кладовища і храму. В цьому будинку мали розміщуватись артистичні гримерні та підсобні приміщення. Сам театр, за проєктом, займав місце по обидва боки Сумської вулиці. Довести будівництво театру до кінця не спромоглись і побудували житловий будинок.
Пам'ятники
У сквері на початку вулиці, перед буд. № 2, встановлено пам'ятник М. М. Коцюбинському, українському письменнику. Ск. П. Л. Рябінін, арх. А. А. Алло, 1957 р. Навпроти бібліотеки ім. Островського (вул. Чернишевська, 15) встановлено пам'ятник М. О. Островському. На розі вул. Чернишевської, 15 та вул. Раднаркомівської у 2004 р. встановлено пам'ятник меценату, банкіру і громадському діячеві О. К. Алчевському. Навпроти буд. № 18, на стіні Головного управління МВС України Харківської області, у 2008 р. встановлено меморіальну дошку, присвячену трагічній події. На цьому місці було обласне управління НКВС і його внутрішня тюрма. Навесні 1940 року тут були вбиті 3809 офіцерів війська польського з табору в Старобільську та майже 500 польських громадян привезених з інших тюрем НКВС. В кінці Чернишевської, у сквері перед вул. Весніна встановлено стелу «Підпільникам і партизанам Харківщини». Ск. Д. Г. Сова, Я. І. Жуковська, арх. Е. Ю. Черкасов, А. О. Максименко, р.
Транспорт Чернишевська — вулиця з одностороннім рухом. З початку вулиці до вулиці Гіршмана напрямок руху від центру міста, а від кінця до вулиці Гіршмана — рух в напрямку центру. Громадський транспорт Чернишевською вулицею не ходить. У кінці Чернишевська перетинається з вулицею Весніна, по якій курсують автобуси. Найближчі до Чернишевської станції метро — Архітектора Бекетова (до неї 200 м) і Університет (280 м).
Цікаві факти Ще на початку XX ст. на Чернишевській вулиці було багато незабудованих місць і пустирів. На одному з них 8 травня 1910 р. відбувся перший у Харкові офіційний футбольний матч.
Джерела Т. В. Тихомирова. Улица Чернышевская А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройка. Путеводитель Татьяна УВАРОВА. На Чернышевской живут химеры, учатся пожарные и находится самый русский театр в Харькове
Примітки