Зінаї́да Олекса́ндрівна Пігуло́вич (1896 — 1983) — українська акторка театру та кіно, театральна діячка, режисерка. Організаторка всеукраїнської мережі професійних лялькових театрів (1934—1937). Учениця Леся Курбаса. Працювала в театрі «Березіль» у 1922—1930 роках.
Життєпис Після закінчення у 1918 однієї з київських гімназій Зінаїда Пігулович рік навчалася на медичному факультеті Університету св. Володимира. Залишивши університет, вступає на акторський факультет Вищого музично-драматичного інституту імені М. Лисенка, який закінчує 1924 року.
Паралельно з навчанням працювала в мистецькому об'єднанні «Березіль». Робота в уславленому колективі дозволила їй отримати режисерські знання та навички, не припиняючи акторської діяльності.
В МО «Березіль» їй доручають опікуватися самодіяльним театральним рухом. Вона організовує й інструктує гурти, пише для них п'єси («Операційний план» та «Істина»), виконує численні практичні завдання, бере участь у теоретичних студіях, обговорює проєкти колег. За дорученням Режлабу разом із Л. Френкелем очолювала Репертуарну станцію.
Водночас розбудовує драматичний театр для дітей, а згодом і ляльковий театр.
1926 року дебютує у німому кіно. Всього знялась у трьох фільмах, поставлених її чоловіком Фавстом Лопатинським (1926, 1927, 1930).
На початку 1930-х три роки навчалася у Москві на режисерських курсах при ГІТІСі.
Після повернення в Україну починає працювати в одному з пересувних театрів і створює при ньому ляльковий театр. Працювала художнім керівником ТЕМАФу при Київському ТЮГу (1931—1934)Юрій Смолич Мозаїка. З тих років (курйози). Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія / Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 316..
Згодом захоплюється справою створення низки лялькових театрів в різних містах. 1936 року у Києві підготувала два акторських склади для лялькового театру та два театри для Черкас і Умані з репертуаром, оформленням, ширмами. Згодом організувала аналогічні театри у Житомирі, Полтаві та Чернігові.
У воєнні роки була в евакуації на Уралі й у Казахстані. Працювала в тамтешніх театрах.
Після війни повернулась на Батьківщину. Працювала режисеркою філармонії у Миколаєві. Згодом (кінець 1950-х — початок 1960-х) переїхала до Вознесенська Миколаївської області, де працювала в народному театрі,Зінаїда Пігулович, режисер народного театру м. Вознесенська Миколаївської області // Новини кіноекрану. — К., 1968. — № 9. — С. 12. поставила «Сто тисяч» Карпенка-Карого.
Зінаїда Пігулович написала спогади про Леся КурбасаЗинаида Пигулович. Воспоминания об Александре Степановиче Курбасе // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії' 2014: зб. наук. праць / Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — К.: Фенікс, 2014. — Вип. 6 (17) — С. 170—178. .
Була у шлюбі з Фавстом Лопатинським.
Пішла з життя 1983 року.
Ролі
Орися («Пошилися в дурні» В. Ярошенка за М. Кропивницьким, 1924/1925) Літті-Фурія (оперета «Мікадо», 1928/1929) Королева (оперета «Королева невідомого острова») Надійка («Синій пакет», 1926), у пригодницькому фільмі Одеської кіностудії ВУФКУ, режисер Ф. Лопатинський Василина (фільм «Василина-Бурлачка» за повістю І. Нечуя-Левицького «Василина», 1927) Килина — дружина Кармелюка (фільм «Кармелюк», 1931)
Примітки
Література
Вчителі / Наталя Єрмакова // Актуальні проблеми мистецької практики і мистецтвознавчої науки: Мистецькі обрії' 2014 — К.: Фенікс, 2014. — Вип. 6 (17) — С. 167—170. Курбас Лесь. Філософія театру / Упоряд. М. Лабінський. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. — С. 876. Ученица Курбаса: (об украинской киноактрисе 20-х годов Зинаиде Пигулович) / Алла Жукова // Независимость. — 14.09.1999. — С. 7. Голдовский Б. П. Театр кукол Украины: страницы истории. — Сан-Франциско, 1998. — С. 71—74.