Ансамбль Вірменського собору у Львові — комплекс споруд XIV — початку XX століть, розташований в тій його частині історичного Львова, де селилися вірмени (вул. Вірменська, 7, 7/9). Унікальна пам'ятка вірменської середньовічної архітектури в УкраїніПамятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог . — К. : Будівельник, 1983–1986. — Т. 3. — С. 8. .

Споруди ансамблю

До ансамблю Вірменського собору належать: Вірменський собор, дзвіниця, палац вірменських архієпископів, вірменський банк, монастир вірменських бенедиктинок, пам'ятна колона святого Христофора, вівтар «Голгофа».

Собор служить архітектурним центром комплексу, навколо нього групуються всі інші споруди, утворюючи три невеликі замкнуті дворики.

Монастирський (північний) дворик біля північної стіни собору з протилежного боку обмежує будівлю монастиря вірменських бенедиктинок, збудовану в 1682 р. Перед ним у 1881 р. поставлена статуя роботи Томаша Дикаса. Галерея, влаштована за зразком італійських лоджій, служить переходом з монастиря в собор, її нижній ярус — відкритий, арковий, верхній — закритий. У стіну вмуровано два рельєфи (XVI — початку XVII ст.) з місцевого вапняку.

Східний дворик пов'язують з монастирським барокові ворота (1671). Він називається Христофоровим, і в його центрі височіє пам'ятна колона (1726 р.). З усіх боків дворик замкнутий будівлями колишнього вірменського банку (XVII ст.), архієпископського палацу (кінець XVIII ст.), дзвіницею (XVI−XVIII ст.), апсидами собору. Наскрізний прохід з'єднує східний дворик з вул. Лесі Українки. На арці воріт дата «1779» — час відновлення будівель після пожежі 1773 р.

Південний дворик з'єднаний зі східними воротами з бароковим фронтоном (1877), відділений від вул. Вірменської огорожею з металевими ґратами. У ніші огорожі з вулиці поміщена статуя з датою «1664» — характерний зразок львівської скульптури другої половини XVII ст., на думку деяких дослідників приналежна різцю львівського майстра М. Ерлемберга. Уздовж південної стіни собору тягнеться відкрита аркада-галерея, побудована в 1437 р. Біля глухої стіни будинку встановлений дерев'яний горельєф XVIII ст. - вівтар «Голгофа».

Світлини

Примітки

Література, законодавство Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. — Львів: ЛА «Піраміда», 2008. — 288 с. S. Barącz. Lwów // Rys dziejów ormiańskich . — Tarnopol, 1869. — S. 105. Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ: Будівельник, 1989. — 270 с. Смірнов Ю. Вірменський катедральний собор у Львові. — Львів: Авіум, 2011. Смірнов Ю. Mons Pius. Історія і сучасність. — Львів: Авіум, 2013. Cielątkowska. R. Architektura i urbanistyka Lwowa II Rzeczypospolitej. — Gdańsk: Art-Styl, 1998. — S. 76. — ISBN 83-905682-7-6. Aleksander Medyński. Lwów. Przewodnik dla zwiedzających miasto. Lwów: wyd. nakładem autora, 1937. Grzegorz Rąkowski. LWÓW. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. Część IV. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Rewasz”, 2008. ISBN 978-83-89188-70-8. Joanna Wolańska. Katedra ormiańska we Lwowie w latach 1902-1938. Przemiany architektoniczne i dekoracja wnętrza. — Warszawa: Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego, 2010. — ISBN 978-83-929227-9-7. Постанова Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 р. N 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" Закон України від 23.09.2008 № 574-VI "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації"