У комп'ютерній архітектурі 12-бітовими називають цілі числа, адреси пам'яті або інші дані, які мають ширину 12 біт (1,5 октети). Крім того, 12-бітну архітектуру мають процесор і арифметико-логічний пристрій, засновані на регістрах, шинах адреси або даних такого розміру.
Можливо, найвідомішим 12-бітним процесором є PDP-8 і його родичі, як от мікропроцесори сімейства , які випускались у різних варіантах з серпня 1963 до середини 1990-х років. Багато аналого-цифрових перетворювачів (АЦП) мають 12-бітову роздільну здатність. У деяких моделях мікроконтролерів PIC 12-бітною є розрядність команд.
12 двійкових цифр, або 3 нібли, мають 4096 (10000, 1000) різних комбінацій. Отже, мікропроцесор з 12-розрядними адресами пам'яті може безпосередньо отримати доступ до 4096 слів (4 KW). У той час, коли були поширені коди символів з шести бітів, 12-бітове слово мало зручний розмір, бо могло вмістити два таких символи. В IBM System/360 формат інструкцій використовував 12-бітне поле зміщення, яке додавалось до базового регістра і дозволяло адресувати 4096 біт пам'яті.
Список 12-бітових комп'ютерних систем Digital Equipment Corporation
PDP-8
, персональний комп'ютер на основі Intersil 6100 Control Data Corporation CDC 6600 — периферійний процесор (ПП) серія комп'ютерів виробництва NCR Corporation SDS 92 виробництва Автомобільний блок керування двигуном компанії Ford Motor
Ferranti Аргус , пізніше була комерціалізована DEC як (12-бітна адресація, але 8-бітний центральний процесор)
Посилання DIGITAL Computing Timeline: 12-bit architecture