Емоції (від — «у русі», «хвилювання», «збудження») — це внутрішнє переживання або рух настрою, наприклад радість, страх, гнів, смуток, які можуть бути викликані ситуацією чи подією. Емоції також можуть виникати спонтанно. Емоції є суб'єктивними переживаннями і пов'язані з фізичними реакціями, виразом обличчя та поведінкою.
У біологічному розумінні емоція — це реакція мозку на афективний стимул. Як у людей, так і у тварин це майже автоматично виражається в певній моделі поведінки, наприклад у втечі або наближенні, а також у фізіологічних реакціях. Емоції це біологічно обґрунтовані психологічні стани, що виникають у результаті нейрофізіологічних змін, по-різному пов'язані з думками, почуттями, поведінковими реакціями і ступенем задоволення чи страждання.Кабанак, Мішель (2002). "What is emotion?" Behavioural Processes 60(2): 69–83. "[E]motion is any mental experience with high intensity and high hedonic content (pleasure/displeasure)." Немає наукового консенсусу щодо визначення. Емоції часто переплітаються з настроєм, темпераментом, особистістю, диспозицією або креативністю.
Емоційні процеси є частиною психічних процесів, які надають якості пізнанню та діяльності суб'єкта і визначають значення, яке мають для нього предмети, явища, інші люди, а також власна особистість, які є джерелом емоцій, тобто оцінюють стимулювання.
За останні два десятиріччя вивчення емоцій розширилися з допомогою багатьох галузей, зокрема психології, медицини, історії, соціології емоцій та комп'ютерних наук. Достаток теорій, які намагаються пояснити походження, функції та інші аспекти емоцій, сприяло більш інтенсивному вивченню цієї теми. Сучасні напрями досліджень концепцій емоцій містять розроблення матеріалів, що стимулюють і викликають емоції. Окрім того, ПЕТ-сканування і фМРТ-сканування допомагають вивчати процеси афективної картини в мозку.
З механістичної перспективи, емоції можна визначити як «позитивний або негативний досвід, який пов'язаний із визначеним патерном фізіологічної активності». Емоції викликають різні фізіологічні, поведінкові й когнітивні зміни. Первісна роль емоцій полягала в мотивації адаптивної поведінки, яке в минулому сприяло передання генів унаслідок виживання, репродукції та родинного добору.Шактер, Д.Л., Ґілберт, Д.Т., Веґнер, Д.М., & Худ, Б.М. Psychology (European ed.). Basingstoke: Palgrave Macmillan. (2011)
У деяких теоріях пізнання є важливим аспектом емоцій. Згідно з іншими теоріями, емоції відокремлені від пізнання й можуть передувати йому. Свідоме переживання емоції — це ментальна репрезентація цієї емоції з минулого або гіпотетичного досвіду, котра пов'язана зі змістовним станом задоволення або незадоволення. Свідоме стану встановлюються у вигляді вербальних пояснень досвіду, котрі описують внутрішній стан.
Емоції — комплексне поняття. Існують різні теорії щодо питання того, чи викликають емоції зміни в нашій поведінці. З одного боку, фізіологія емоцій тісно пов'язана зі збудженням нервової системи. Емоції також пов'язані з поведінковими тенденціями. Екстраверти більше схильні до спілкування і вираження своїх емоцій, в той час як інтроверти переважно схильні до соціальної замкнутості і стримування своїх емоцій. Емоції часто є рушійною силою мотивації.Ґаулін, Стівен Дж. К. та Дональд Х. МакБьорні (2003). Evolutionary Psychology. Prentice Hall. , глава 6, стор. 121–42. З іншого боку, емоції — це не причинно-наслідкові зв'язки, а сукупність компонентів, які можуть містити мотивацію, почуття, поведінку і фізіологічні зміни, але жоден з цих компонентів не є емоцією. Емоція також не є сутністю, яка викликає ці компоненти.
Емоції містять у собі різні компоненти, такі як суб'єктивний досвід, когнітивні процеси, експресивна поведінка, психофізіологічні зміни й інструментальна поведінка. Свого часу вчені намагалися ідентифікувати емоцію з одним із компонентів: Вільям Джеймс — зі суб'єктивним досвідом, біхевіористи — з інструментальною поведінкою, психофізіологи — з фізіологічними змінами й так далі. Останнім часом говорять, що емоція складається з усіх компонентів. Різні компоненти емоцій класифікуються дещо по-різному залежно від академічної дисципліни. У психології та філософії емоція зазвичай має суб'єктивний, свідомий досвід, що характеризується, насамперед, психофізіологічними , біологічними реакціями і психічними станами. Подібний багатокомпонентний опис емоцій трапляється в соціології. Наприклад, Пеґґі Тойтс описала емоції як фізіологічні компоненти, котрі містять культурні або емоційні ярлики (гнів, здивування тощо), виразні дії тіла й оцінювання ситуації, контекстів.
Етимологія
Слово «емоція» з'явилося в 1579 році, коли його адаптували з французького слова émouvoir, що літерально означає «хвилювання», «збудження». Термін «емоція» ввели в академічну дискусію в якості спільного терміна для позначення пристрастей, почуттів та ніжностей.Діксон, Томас. From passions to emotions: the creation of a secular psychological category. Cambridge University Press (2003). . link . Слово «емоція» було внесено на початку 1800-х років Томасом Брауном, а сучасне поняття емоції вперше сформувалося в англійській мові біля 1830-х років. «Приблизно до 1830 року ніхто не відчував емоцій. Натомість вони відчували інші речі — «пристрасть», «події душі», «моральні почуття» — і пояснювали їх абсолютно не так, як ми розуміємо емоції в сьогоденні».
Деякі кроскультурні дослідження свідчать, що категоризація поняття «емоція» та класифікація основних емоцій, таких як «гнів» та «журба», не є універсальними, і що кордони в галузі цих понять у всіх культурах позначаються по-різному. Однак інші стверджують, що існують деякі універсальні основи емоцій.Вержбицька, Анна. Emotions across languages and cultures: diversity and universals. Cambridge University Press (1999). У психіатрії та психології нездатність виражати або сприймати емоції іноді називають алекситемією.Тейлор, Грем Дж. "Alexithymia: concept, measurement, and implications for treatment." The American Journal of Psychiatry (1984).
Історія Людська природа й пов'язані з нею фізіологічні відчуття завжди були предметом уваги мислителів і філософів. Найбільшу цікавість проявляли як західні, так і східні цивілізації. Емоційні стани асоціювалися з божественним і просвітленим станом людського розуму й тіла. Постійно мінливі дії людей і коливання настрою мали велике значення для більшості західних філософів (Арістотель, Платон, Декарт, Аквінський, Гоббс), що призвело їх до висування численних теорій; часто між собою конкуруючих, котрі намагалися пояснити емоції й наступні за ними мотиватори людських дій і їх наслідків.
В епоху Просвітництва шотландський мислитель Девід Г'юм запропонував революційний аргумент, який намагався пояснити основні мотиватори людських дій і поведінки. Він припустив, що дії мотивуються «страхами, бажаннями і пристрастями». Як він писав у своїй книзі «Трактат про людську природу» (1773): «Розум само собою неспроможний бути мотивом для будь-якої дії волі... він ніколи не може протистояти пристрастям у напрямку волі... Розум є й повинен бути рабом пристрастей і ніколи не може претендувати ні на яку іншу посаду, крім як служити і підкорятися їм». Цими рядками Г'юм намагався пояснити, що розум і подальші його дії будуть підпорядковані бажанням і досвіду «я». Пізніші мислителі припустили, що дії й емоції глибоко взаємопов'язані із соціальними, політичними, історичними та культурними аспектами реальності, що також було б пов'язано зі складними неврологічними і фізіологічними дослідженнями мозку та інших частин фізичного тіла і його природи.
Означення Лексичне визначення емоції: «Сильне почуття, викликане обставинами, настроєм або відносинами з іншими людьми». Емоції — це реакція на значущі внутрішні й зовнішні події.Шактер, Д.Л., Ґілберт, Д.Т., Веґнер, Д.М., & Худ, Б.М (2011). Psychology (European ed.). Basingstoke: Palgrave Macmillan.
Емоції можуть бути явищами (наприклад, паніка) або схильностями (наприклад, неприязнь), короткочасними (наприклад, гнів) або тривалими (наприклад, горе). Психотерапевт Майкл Ґрем описує всі емоції як існуючі на континуумі інтенсивності. Так, страх може змінюватися від легкого занепокоєння до жаху, а сором - від простого збентеження до токсичного сорому. Емоції описуються як складники з координованого набору реакцій, зокрема вербальні, фізіологічні, поведінкові та нейронні механізми.
Емоції класифікуються за категоріями, при цьому між емоціями існують певні відносини, а деякі безпосередньо протилежні. Ґрем розрізняє емоції як функціональні або дисфункціональні і стверджує, що всі функціональні емоції приносять користь.
У деяких випадках емоції — це сильні почуття, спрямовані на когось чи щось.Г'юм, Д. Emotions and Moods. Organizational Behavior, 258–97. З іншого боку, емоція може використовуватися для позначення станів, які є м'якими (наприклад, роздратування або вдоволеність), і станів, які ні на що не спрямовані (наприклад, тривога й депресія). Один із напрямів досліджень розглядає значення слова емоція в повсякденній мові і виявляє, що це вживання досить сильно відрізняється від вживання в академічному дискурсі.
У практичному плані Джозеф Леду визначив емоції як результат когнітивного і свідомого процесу, який відбувається у відповідь на реакцію системи організму на пусковий механізм.
Компоненти Відповідно до компонентної моделі процесів (КМП) емоцій Шерера, існує п'ять найважливіших елементів емоцій. З точки зору компонентного процесу, емоційне переживання вимагає, щоб всі ці процеси стали скоординованими і синхронізованими на короткий період часу, керовані процесами оцінки. Хоча включення в число елементів дещо суперечливе, оскільки деякі теоретики виходять з того, що емоції і пізнання є окремими, але взаємодіючими системами, КМП забезпечує послідовність подій, яка ефективно описує координацію, залучену в емоційний епізод. Когнітивна оцінка: забезпечує оцінювання обставин і об'єктів. Тілесні симптоми: фізіологічний компонент емоційного досвіду. Тенденції до дії: мотиваційний компонент для підготовки та направлення рухових реакцій. Експресія: міміка і голос майже завжди супроводжує емоційний стан, передаючи реакцію і намір дій. Відчуття: суб'єктивне переживання емоційного стану після його виникнення.
Диференціація Емоцію можна відрізнити від ряду подібних понять в межах галузі афективної нейронауки:
Почуття; не всі почуття передбачають емоції, наприклад, почуття пізнання. В контексті емоцій почуття найкраще розуміти як суб'єктивне уявлення емоцій, приватне для індивіда, що зазнає їх. Настрій — це дифузні афективні стани, котрі зазвичай тривають набагато довше, ніж емоції, також зазвичай менш інтенсивні, ніж емоції, і часто видаються позбавленими контекстуального стимулу. Афект використовується для опису афективного переживання, що лежить в основі емоції чи настрою.
Призначення та цінність Одна з точок зору полягає в тому, що емоції сприяють адаптивній реакції на виклики навколишнього середовища. Емоції були описані як результат еволюції, оскільки вони забезпечили хороші рішення давніх і повторюваних проблем, з якими стикалися наші предки. Емоції можуть служити способом передачі важливої для людини інформації, наприклад, цінностей і етичних норм. Однак деякі емоції, наприклад, деякі форми тривоги, іноді розглядаються як частина психічних розладів і, таким чином, можливо, мають негативне значення.Деякі люди вважають, що психічні захворювання мають еволюційну цінність, див., наприклад, еволюційні підходи до депресії.
Теорія
Класифікація емоцій
За ступенем збудження чи заспокоєння розрізняють: Стенічні емоції — підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф, страх, злість). Астенічні емоції — характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).
За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють: