Сокотра

Сокотра (, Suquṭrā; сок. ساقطري, Saqaṭri) — острів на північному заході Індійського океану. Є частиною однойменного архіпелагу, разом із ним складає мухафазу Сокотра Республіки Ємен. Головне місто острова Хадібо розташоване на північному узбережжі острова. За даними перепису 2004 року на острові жило 42 442 осіб, в тому числі 8 545 осіб — у Хадібо.

Етимологія Думки вчених щодо походження назви острова різняться. Одна з теорій полягає в тому, що термін Сокотра може походити від грецької назви південноаравійського племені, згаданого в сабейських та хадрамітських написах як Зу-Шакурід (s³krd)"Cambridge Scholars Publishing. Ancient South Arabia through History". www.cambridgescholars.com. pp. 5–6. Інша теорія полягає в тому, що назва походить від арабського слова «Сукутра», що розшифровується наступним чином: сук означає «ринок», а кутра — народна форма слова «катір», що означає кров дракона (смоли від драконового дерева, якого багато росте на острові). Тобто «ринок дракової крові»A Historical Genealogy of Socotra as an Object of Mythical Speculation, Scientific Research & Development Experiment.

Природа Острів розташований біля східного виходу Аденської затоки приблизно за 250 км від Сомалійського півострова, а також приблизно за 350 км на південь від Аравійського півострова. Довжина острова — приблизно 133 км, ширина — до 42 км. Площа острова становить 3625 км²Socotra Governance & Biodiversity Project — «Welcome to Socotra» 10-06-2011.. Найвища точка Сокотри — 1505 м.

Геологія Сокотра — це не вулканічний острів, що піднявся з морських глибин, як Гаваї. Це шматок давнього суперконтиненту Гондвана. Приблизно 30–40 мільйонів років тому, під час формування Аденської затоки та Червоного моря, тектонічні сили відкололи цей фрагмент від Африканської плити. Ця колосальна часова ізоляція перетворила острів на еволюційну капсулу часу. Рослини та тварини розвивалися тут у повній ізоляції від материкового світу, адаптуючись до специфічного тутешнього ландшафту та клімату.

Рельєф

Попри відносно невелику площу, рельєф Сокотри неймовірно різноманітний. Він включає три основні геоморфологічні зони: вузькі прибережні рівнини, вкриті білосніжним піском еолового походження (нанесеним мусонами), що формує гігантські дюни (наприклад, дюни Архер — найбільшими береговими дюнами Землі); вапнякові плато — карстові плато, що займають більшу частину острова, поцятковані глибокими каньйонами, печерами та підземними річками. гори Хаггьєр — гранітний хребет у центрі острова, що піднімається на висоту понад 1500 метрів над рівнем моря; саме ці гори затримують вологу з хмар, забезпечуючи життя всьому острову.

Клімат

Клімат Сокотри класифікується як тропічний семіаридний та аридний (напівпустельний і пустельний). Проте це визначення не передає всієї складності місцевої метеорологічної системи, яка повністю підпорядкована мусонним вітрам: Південно-західний мусон (червень — вересень). Острів перетворюється на зону екстремальних вітрів. Швидкість поривів може перевищувати 80–110 км/год. У цей період море стає занадто бурхливим для судноплавства, а авіасполучення майже припиняється. Вітри приносять сухість прибережним зонам, але змушують вологу конденсуватися в горах. Північно-східний мусон (жовтень — лютий). Приносить вологу, помірніші температури та основну кількість опадів, яка, втім, рідко перевищує 150–250 мм на рік на рівнинах.

Як же за такої низької кількості опадів на острові процвітає багата флора? Секрет полягає в орографічних туманах. Протягом багатьох місяців гори Хаггьєр загорнуті в густі хмари та тумани. Унікальні місцеві рослини навчилися «збирати» цю вологу безпосередньо з повітря за допомогою своїх крон і стовбурів, конденсуючи її та спрямовуючи в сухий ґрунт.

Рослинний і тваринний світ

В глибині острова і на гірських схилах можна зустріти густі зарості здебільшого ендемічної флори і таку ж ендемічну фауну. До місцевих видів належать огіркове дерево (Dendrosicyos socotranus), одна з небагатьох деревоподібних рослин родини гарбузових, і золотокрилий в'юрок. Сокотра — батьківщина драцени кіноварно-червоної (Dracaena cinnabari-Сокотрійське драконове дерево), релікта крейдяного періоду, деревна смола якого використовується для приготування природних ліків і ладану. До ендеміків острова Сокотра належить також .

У 2003 році Сокотра разом з іншими островами архіпелагу була оголошена біосферним заповідником.

Історія Доісторична доба На острові Сокотра знайдено знаряддя олдувайської культури. Перші знаряддя з окремілого сланцю знайшли у жовтні 2009 року на схід та захід від ХадібоСокотра: археологическая сенсация, 09.11.2009 Амирханов Х. А., Жуков В. А., Наумкин В. В., Седов А. В. Зпоха олдована открыта на острове Сокотра, 2009.Жуков В. А. Результаты исследований стоянок каменного века на острове Сокотра (Йемен) в 2008—2012 гг. — М.: Триада, 2014. — С. 114. — ISBN 978-5-89282-591-7.

Античність У I тисячолітті до н.е. Сокотра опинилася під владою правителів Хадрамаутського царства. Деякі дослідники, такі як професор Мухаммад Мегалломатіс, вважають, що в цей період існувала єменська регіональна морська держава, яка домінувала в районі Аравії та Африканського Рогу.

У 330 році до н.е. Александр Македонський посилає загін греків для захоплення Сокотри та забезпечення доступу до кращого у світі алое. Греки витісняють з острова ідійців (ймовірно з Чери чи Пандьї), що називали острів Двіпа сукхадхара («острів блаженства») і називають його Діоскорида (ΔιοσκουρίΔου νῆσος) за асоціацією з колишньою назвою і як посвячення його Діоскурам - братам Кастору і Поллуксі, мореплавцямAppendix: Socotra // Western Arabia and the Red Sea / Great Britain. Naval Intelligence Division. — Hoboken : Taylor and Francis, 2005. — P. 611. — ISBN 9781136209956. У своїй «Географії Аравійського півострова» (Сіфат Джазірат уль-Араб) Абу Мухаммад аль-Хамдані описує географію та лінгвістичну ситуацію Аравійського півострова та Сокотри, стверджуючи, що Александр Македонський відправив греків на Сокотру для вирощування алоеRepublic of Yemen, Socotra Archipelago, Proposal for inclusion in the World Heritage List - UNESCO, January 2006.

На початку II ст. до н.е. Сокотра опинилася на перехресті торгових шляхів, заснованих на мусонних вітрах. Ця морська торгівля об'єднувала міста і держави з індостанського узбережжя (Чери, Чола, Пандьї, Сатаваганів), Хім'яру та сомалійського узбережжяSeland, Eivind (2014). "Archaeology of Trade in the Western Indian Ocean, 300 BC–AD 700". Journal of Archaeological Research. 22 (4): 367–402, а також спочатку Держави Птолемеїв, потім Римської імперії. Сокотра сприяла цій морській торгівлі панцирами черепах та смолами мірри, ладану та драконового дерева, які високо цінувалися як запашні ладан та широко використовувалися в медицині та косметиціGrant, Grainne (2005). "Socotra: Hub of the Frankincense Trade". The UC Davis Undergraduate Research Journal. 8: 119–138.

За часів еллінізму Сокотру називали «Благословенні острови», китайці — «Зесань». Наприкінці II ст. до н.е. Агатархід повідомляв, що торгівці з Потани (гирло Інду) прибували на острів для торгівлі з александрійськими купцямиAgatharchides of Cnidus, On the Erythraean Sea, translated and edited by Stanley M. Burstein (London, Hakluyt Society, 1989), p. 169. У I столітті до н.е. Діодор Сицилійський вказував, що Сокотра є головним у світі постачальником ладану та мирри. Острів є початковою точкою Аравійської дороги пахощів: звідси коштовнісмоли та інші цінні товари морем доставляються в Аден і Кану. «Періпл Еритрейського моря» повідомляє, що у I ст. на острові переважно мешкали араби й індійці, частково грекиSchoff, Wilfred Harvey, ed. (1912), The Periplus of the Erythraean Sea: Travel and Trade in the Indian Ocean by a Merchant of the First Century, New York: Longmans, Green, & Co., §30, а сама Сокотра підпорядковувалася ХадрамаутуSchoff (1912), §31. Печера Хок, розташована на північно-східному узбережжі острова, містить велику кількість написів, малюнків та археологічних предметівJansen van Rensburg, Julian (2018). "Rock Art of Soqotra, Yemen: A Forgotten Heritage Revisited". The Artist and Journal of Home Culture. 7: 99. Дослідження показало, що вони були залишені моряками, які відвідували острів між I та 6 століттям. Тексти написані індійською брахмі, південноаравійською, ефіопською, грецькою, пальмірською та бактрійською мовами. Цей корпус із майже 250 текстів та малюнків є одним з основних джерел для дослідження торговельних мереж Індійського океану того часуBukharin, Mikhail D.; De Geest, Peter; Dridi, Hédi; Gorea, Maria; Jansen Van Rensburg, Julian; Robin, Christian Julien; Shelat, Bharati; Sims-Williams, Nicholas; Strauch, Ingo (2012). Strauch, Ingo (ed.). Foreign Sailors on Socotra. The inscriptions and drawings from the cave Hoq. Bremen: Dr. Ute Hempen Verlag. p. 592. ISBN 978-3-934106-91-8., що вказує на різноманітне походження тих, хто використовував Сокотру як торговельну базу в давнинуSidebotham, Steven E. (2011). Berenike and the Ancient Maritime Spice Route. California. p. 189. ISBN 978-0-520-24430-6.

У 52 році мешканців острова було навернуто до християнства апостолом Фомою, який зазнав кораблетрощі біля берегів Сокотри під час своєї подорожі до Індії. Він збудував першу християнську церкву острова з уламків свого суднаSocotra history :: Socotra Eco-Tours. www.socotra-eco-tours.com. У III ст. вейський мандрівник Юй Хуань повідомляв, що Соктора має свого царя, що підпорядковується Римській імперії й має тісні торгівельні контакти з Парфією. З IV століття попит на смоли знизився, поступаючись місцем скотарській економіці, організованій у кочових племенахNaumkin, Vitaly (1989). "Fieldwork in Socotra". Bulletin of the British Society for Middle Eastern Studies. 16 (2): 133–142. Найдавніша згадка про присутність християн на Сокотрі походить від візантійського купця Козьма Індикоплевст (582 року відвідав острів), який стверджув, що на острові, який колись заселили Птолемеї, все ще були грекомовні колоністи, що навернулися до християнства й підпорядковуються несторіанському каталікосу ВавилонуCohen, Getzel (2006), The Hellenistic Settlements in Syria, the Red Sea Basin, and North Africa, Berkeley: University of California Press, p. 326.

Середньовіччя У 880 році аксумський флот за наказом Дегнажена (за іншими відомостями — Ведем-Асфара) завоював острів, і було висвячено єпископа східної православної (монофізітської) церкви. Пізніше аксумітів на прохання арабської поетеси Фатіми аль-Сукутрійї вигнав флот, що було спрямовано оманським імамом Аль-Сальтом бін МалікомMartin, E. G. (1974). "Mahdism and holy wars in Ethiopia before 1600". Proceedings of the Seminar for Arabian Studies. 4: 114Missick, Stephen Andrew (12 April 2016). "Socotra: The Mysterious Island of the Assyrian Church of the East". Church of Beth Kokheh Journal. Втім це конфлікт був більш між державами та народами, ніж релігійний. Це підтверджує зауваження поч. XIII ст. географа Якут аль-Хамаві, що більшість населення Соктори — християнські араби. Також за його відомостями торгівля пахощами тривала — звідти доставляли алое та смолу дерева, яке росте лише на цьому острові (мається на увагу «дракова кров»)Naumkin, Vitaly (1989). "Fieldwork in Socotra". Bulletin of the British Society for Middle Eastern Studies. 16 (2): 133–142. Разом з тим у X столітті, арабський географ Аль Масуді зазначав, що Сокотра в його час була піратською базоюDoe, Brian (1992). Socotra Island of Tranquility. Immel. pp. 136–137. ISBN 978-0907151319..