Hudson () — з 1909 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Детройт. 1954 року компанія об'єднується з фірмою Nash-Kelvinator, утворивши концерн American Motors Corporation. 1957 року компанія припинила виробництво автомобілів.

Джозеф Гадсон Історія компанії Hudson Motor Car Company починається 28 жовтня 1908 року, коли магнат Джозеф Лоутіан Гадсон прийняв у себе в офісі чотирьох молодих людей, які бажали почати виробництво автомобілів і потребували спонсорської підтримки. Джозефу Гадсону було 62 роки, народився він в Англії. Коли йому було дев'ять, його сім'я перебралася до Канади, звідки вони переселилися в Мічиган через п'ять років. 1881 року він відкрив свій магазин готового чоловічого одягу у великому детройтському магазині, завдяки непоганому співвідношенню ціни-якості його бізнес пішов вгору, і незабаром у нього була ціла мережа власних магазинів, яка пропонувала, крім чоловічої, також жіночий та дитячий одяг. Гадсон також спонсорував автомобільні підприємства. Так ще в 1904 році він інвестував у Detroit Auto Vehicle Company, де отримав посаду віце-президента компанії. Ця фірма випускала досить солідні і дорогі автомобілі, але 1907 року збанкрутувала, припинивши своє існування.

Заснування компанії. Рой Чапін

У офісі Гадсона зібралися Роско Джексон, Рой Чапін, Фредерік Безнер і Джеймс Бреді. Після бесіди магнат погоджується на фінансування нової компанії, але завдяки тому, що шалено обожнював свою племінницю Луїзу Веббер, яка була молодою дружиною Роско Джексона. Всі четверо молодих людей до цього працювали на Ренсома Ерлі Олдса. Бреді стояв біля витоків Olds Motor Works, придумавши назву продукції компанії — «Oldsmobile». У лютому 1909 року засновується фірма, серед членів правління якої був і університетський товариш Чапіна і Джексона — Говард Коффін. З п'яти засновників-товаришів главою складу був Рой Дікман Чапін. Він влаштувався на завод Олдса ще в 1901 році. Не дивлячись на те, що його батько був юристом, молодий чоловік, який нещодавно отримав вищу освіту і працював раніше метеорологом, гостро потребував роботи, і Ренсом Ерлі Олдс найняв Чапіна як одного з дванадцяти водіїв-демонстраторів. Заробляючи по 35 доларів на місяць, Чапін погоджується на авантюру, вирушивши з Детройта через Канаду в Нью-Йорк на Oldsmobile Curved Dash. На подорож у Чапіна пішло вісім днів, він прибув у Нью-Йорк якраз в самий розпал автомобільного салону. Такий марафон послужив відмінною рекламою надійності автомобілів Oldsmobile, і Олдс робить Чапіна начальником сервісного відділу своєї компанії. 1903 року головний власник акцій Olds Motor Works, син мідного магната Фредерік Сміт, виганяє Олдса з компанії. Конфлікт стався через те, що Олдс хотів продовжувати випускати недорогі і доступні більшості автомобілі, а Сміти бажали вийти на ринок дорогих машин. 1904 року Сміт підвищує Чапіна до посади менеджера з продажу, Чапін об'їжджав всі міста країни і продавав дилерам ліцензії на реалізацію автомобілів марки Oldsmobile, однак при цьому він отримував ту ж зарплату, що й на посаді начальника сервісного відділу.

Незадоволений цим положенням, в березні 1906 року Чапін залишає компанію і їде у відпустку в Сан-Франциско, там він знайомиться з Едвіном Россом Томасом, власником компанії E.R. Thomas Motor Company. Томасу сподобався молодий і амбітний чоловік (Чапіну було тоді 26 років), а ще Чапін і його друзі взяли із собою розробку Коффіна — нову машину, яку вони проєктували в надії, що Сміт схвалить її і пустить у виробництво, оскільки дорога машина, що прийшла на зміну Curved Dash, не приносила прибутку, і 1905 рік Olds Motor Work закінчила з величезним мінусом. Завдяки наявній конструкції, Томас призначає Чапіна відповідальним за створення дочірнього підприємства E.R. Thomas-Detroit Company, яке і буде виробляти цей автомобіль. З Детройта машина повинна була розсилатися по філіях компанії Thomas, де продавалася нарівні з легендарним Thomas Flyer. 18 квітня Чапін разом зі своєю сестрою сів у потяг і вирушив до Детройта, а через кілька годин в Сан-Франциско, звідки вони відбули, стався найсильніший землетрус, що практично знищив місто. Прибувши в Детройт, Чапін разом з друзями засновує E.R. Thomas-Detroit Company, для повноцінного ведення бізнесу потрібно було 300 000 доларів. Чапін, Безнер, Коффін і Бреді планували дати по 50 000 доларів, містер Томас обіцяв дати ще 100 000 в підприємство, проте справа почалася з наявністю всього 30 000 доларів, з них 10 000 знайшли молоді люди і 20 000 перевів їм Томас. До червня 1907 року детройтська фірма поставила компанії з Баффало 500 обіцяних автомобілів, які E.R. Thomas продавала як Thomas Forty.

На наступний рік Томас підписує договір про поставку 750 автомобілів, проте вже восени того ж року Томас вирішує продати фірму, в якій йому належало дві третіх акцій. До цього моменту колишні співробітники мали готову конструкцію нового автомобіля, розробленого Коффіном, але не мали грошей на викуп компанії. Але випадково Безнер, читаючи свіжу газету, натикається на замітку про те, що Х'ю Чалмерз подав у відставку з поста віце-президента фірми National Cash Register Company, одного з найбільших виробників касових апаратів, і отримав як компенсацію 72 000 доларів. Друзям приходить на думку поїхати до Чалмерза і запропонувати йому свій проєкт, після довгої бесіди тридцятип'ятирічний бізнесмен погоджується. У грудні 1907 року Чалмерз викуповує половину акцій Ервіна Томаса, який поступається місцем президента компанії, але при цьому залишається власником 1/3 акцій фірми, а президентом фірми стає сам Чалмерз. У червні 1908 року рада директорів позитивно голосує за запропоноване Чалмерзом перейменування компанії, і фірма з цього моменту називається Chalmers-Detroit Motor Company. Тоді ж в серію йде Chalmers-Detroit Model 30, ціна якого була більш ніж вдвічі нижчою ціни Thomas Forty, а тому замість п'яти сотень машин минулого покоління продається аж 2500 автомобілів нової моделі, а також 600 автомобілів вищого класу — Chalmers-Detroit Forty (колишній Thomas Forty). 1908 року в Chalmers-Detroit з Olds Motor Works приходять Роско Джексон і Джордж Данхем, незабаром обидва джентльмена поповнюють штат конструкторського відділення, яким керував Коффін.

Початок виробництва автомобілів

Компанія колишніх працівників Ренсома Олдса була незадоволена тим положенням, яке вони займали у фірмі Чалмерза, оскільки не мали ніякої влади у вирішенні питань, які машини їм слід випускати. Тому ці панове і звернулися за підтримкою до магната Гадсона. Крім них і Гадсона в раду директорів потрапляє і Х'ю Чалмерз, який виявив інтерес до нового дітища своїх працівників і навіть дав частину грошей на створення нового підприємства. У лютому компанія Hudson Motor Car Company купує збанкрутілу фірму Northern Motor Car Co. Придбання цієї фірми було здійснено тому, що вона володіла правом на виробництво автомобілів, тобто так званим «Патентом Селдена». Вже до травня 1909 року був готовий перший автомобіль марки Hudson, це була Model 20, робота над яким почалася партнерами ще в рамках фірми Chalmers-Detroit, але виробництво його почалося тільки в липні 1909 року. Завдяки низькій ціні (за «ранебоут» з 3.3-літровим 4-циліндровим мотором, потужністю 20 к.с., просили всього 900 доларів) вишикувалася ціла черга охочих придбати цей автомобіль. До кінця року фірма змогла поставити тільки 1100 автомобілів, а в портфелі замовлень вже було близько 4000 заявок, кожна з 25-доларовою передоплатою. У перевагах автомобіля значилися: штампована сталева рама, 3-ступінчаста трансмісія з підшипниками ковзання і конусне зчеплення. Конкуруючий Ford T мав схожу потужність — 20 к.с., і базу коліс — 2.54 м, але передач у нього було тільки дві, а коштував він всього на 50 доларів менше.

Влітку 1909 року Чапін вирушає до Європи для ознайомлення з європейською школою проєктування і виробництва автомобілів, європейська техніка вважалася прогресивнішою і надійнішою. Повернувшись додому, Чапін виявляє, що Чалмерза не зацікавив звіт, і що той, маючи другий за розміром пакет акцій (після Гадсона, який не втручався в автобізнес), намагається лобіювати на раді директорів своє бажання виробляти дорожчі автомобілі, у той час як Чапін і товариші були адептами дешевого і доступного основним масам населення країни автомобіля. У жовтні 1909 року компанія з Баффало E.R. Thomas Motor Co висловила бажання продати свою частину акцій, що належали їй в Chalmers-Detroit MoCo, компанії General Motors. Щоб фірма Чалмерза не потрапила під контроль цього гіганта, Чапін і його товариші продають свої паї у Chalmers-Detroit Чалмерзу, а той в обмін продає їм свої паї, які він мав у Hudson MoCo. Бреді вирішує залишитися з Чалмерзом і продає свій пай Чапіну, Безнеру і Коффіну, які нарешті самі могли вирішувати, що їм виробляти. Не дивлячись на те, що шляхи Чалмерза і Чапіна в бізнесі розійшлися, вони зберегли хороші приятельські стосунки на все своє життя.

У 1910 році крім родстера пропонувалися автомобілі з кузовом турінг і 4-місний родстер, в цей же час фірма замовляє у Альберта Кана побудову нового залізобетонного заводу. В цей же час, ставши мультимільйонерами, двоє з команди вирішують залишити підприємство, продавши свої паї. Коффін купив собі маєток в Джорджії, куди і переїхав, але він не покинув фірму, а продовжував займатися тим, що йому приносило задоволення, а саме — конструювати автомобілі та двигуни, а Безнер незабаром переселився в Європу. 1912 року в Парижі в ході свого вояжу по Європі помирає Гадсон, який не залишає спадкоємців після себе, так що Чапін та Джексон стають єдиними господарями компанії.

Тим часом у 1911 році Model 20 змінюється новою, потужнішою і дорожчою моделлю, — Model 33, трансмісія і двигун моноблочного типу були розроблені Коффіном, мотор з боковим розташуванням клапанів мав об'єм 3.7 л і потужність 33 к.с., колісна база автомобіля була збільшена на 35 сантиметрів (до 2.89 м). Силовий агрегат цієї моделі взялася постачати компанія Continental Motor Manufacturing Company, в той час як для Model 20 двигуни будували фірма Atlas Engine Works з Індіани і Buda Company з Іллінойсу. Спочатку нова машина пропонувалася з чотирма типами кузовів: «Поні Тонно», «Торпедо», «Турінг» і 4-дверний родстер, через рік машина в базовому оснащенні пропонувалася з автоматичним стартером фірми Disco Company, тоді ж з'являються закриті кузови типу купе і лімузин.

У 1913 році знову відбувається зміна моделей, і знову машина стає більшою і дорожчою, база виросла на 10 см, а мотор збільшився до 4.6 л. Потужність піднялася до 37 к.с., одночасно з цією чотирициліндровою машиною з'являється і перша шестициліндрова Hudson. 54-Series мав мотор, об'ємом 7.3 л і потужністю в 54 к.с., шасі її виросли в базі до 3.23 м. Своєю появою ця модель зобов'язана Чапіну, який захопився європейськими рядними шістками. Hudson 54-Series був здатний розвивати швидкість в 105 км на годину, а до 93 кілометрів на годину розганятися за 30 секунд, для того часу це були досить видатні показники, враховуючи, що це була не спеціальна гоночна машина. Висока для того часу максимальна швидкість досягалася не в останню чергу і завдяки 4-ступінчастій коробці передач. Коробка мала три ступені, але був ще «овердрайв», що вмикався окремим важелем. Раніше таку коробку застосовувала на своїй продукції Rolls-Royce, але вона досить швидко від неї відмовилася. Обидві моделі непогано оснащувалися, як базове обладнання у них було електричне освітлення, автоматичний стартер, а також такі опції, як годинник і спідометр, також обидві моделі пропонувалися з однаковими типами кузовів, але на шестициліндровій машині вони були трохи більшими.