Галотрофне озеро (від háls — сіль, trophé — живлення) — озеро, яке характеризується високим вмістом мінеральних речовин і малим шаром гумусу на дні. Цей термін використовується в лімнологічній класифікації озер Естонії.
Класифікація У 1970-х роках естонський гідробіолог та лімнолог Ааре Мяеметс (1929—2002) розробив класифікацію, згідно з якою всі озера Естонії поділялись на 8 типів: оліготрофні (8 % від загальної кількості озер країни); семідистрофні (6 %); дистрофні (6 %); евтрофні та гіпертрофні (36-37 %); міксотрофні (36-37 %); сідеротрофні (0,2 %); галотрофні (1,4 %); алкалітрофні (2,6 %).
Запропонована типологія принципово відрізнялась від поширеної в науковій літературі класифікації, яка вимогливо базувалась на трофічному стані водойм. Основою типології Мяеметса є «акумуляційний тип», який враховує комплекс факторів, що впливають на озерну циркуляцію речовин. Надалі класифікація озер Естонії була розширена до 12 типів, серед яких залишився термін «галотрофне озеро».
Опис В Естонії можна виділити 7 лімнологічних областей, одна з яких — галотрофні озера Західної Естонії.
Галотрофні озера — це, як правило, частково або повністю відокремлені колишні морські бухти. Їх максимальна глибина не перевищує 1 метра. Теплим літом водойма може повністю висохнути.
Для галотрофних озер припливна морська вода (вплив сульфат- та хлорид-іонів) та морфометричні характеристики — основні фактори, що формують специфічну циркуляцію речовин у водоймі.
Біотоп галотрофного озера бідний за кількістю видів, хоча рослинний покрив великий. Домінуюча прибережна рослинність: харофіти, різноманітні види рдесників та уруть колосиста.
Примітки
Джерела Ingmar Ott. Typology and ecological classification of Estonian lakes. Classification of Ecological Status of Lakes and Rivers. — Helsinki, 2001.
Посилання Eeesti järvede nimestik. Looduslikud ja tehisjärved . — Tallinn, 2006. ISBN 978-9985-881-40-8