Більярдна куля — це невелика, тверда куля, яка використовується в більярдних іграх. Кількість, тип, діаметр, колір і малюнок куль відрізняються залежно від конкретної гри. Різноманітні специфічні властивості куль, такі як твердість, коефіцієнт тертя та пружність, є важливими для точності гри.

Історія

Ранні кулі виготовлялися з різних матеріалів, зокрема з деревини та глини (остання використовувалася аж до XX століття). Хоча доступні кулі з бичачої кістки були широко поширені в Європі, у пріоритеті лишалася слонова кістка принаймні з 1627 року до початку XX століття — найраніша відома письмова згадка про більярдні кулі зі слонової кістки міститься в інвентарному описі Томаса Говарда, 4-го герцога Норфолка за 1588 рік. Фарбовані та пронумеровані кулі з'явилися приблизно на початку 1770-х років.

До середини XIX століття слонів знищували заради слонової кістки в тривожних масштабах. Більярдна індустрія усвідомила, що популяція слонів перебуває під загрозою, а сам видобуток є небезпечним (останнє викликало значний суспільний резонанс на рубежі XIX століття). Перед винахідниками постало завдання розробити альтернативний матеріал, а один із постачальників у Нью-Йорку запропонував винагороду в розмірі 10 000 доларів США (близько $240 000 станом на 2026 рік).

Хоча це був не перший штучний матеріал, використаний для куль (наприклад, цемент Сореля, винайдений у 1867 році, рекламувався як штучна слонова кістка), Джон Веслі Гаятт 4 травня 1869 року запатентував композит «імітація слонової кістки», виготовлений з нітроцелюлози, камфори та подрібненої кістки великої рогатої худоби (патент США 89582, перший патент на більярдну кулю в США). Матеріал мав успіх і продавався під назвами Bonzoline, Crystalate та Ivorylene до 1960-х років. Ним користувалися видатні професійні гравці, такі як (1847–1919), (1866–1921) та (1898–1960).

Цей замінник слонової кістки став одним із найважливіших ранніх армованих пластиків; він сприяв глобальному зростанню популярності більярду, пулу та снукеру, а також допоміг сформувати сучасне уявлення про те, що штучне може перевершувати натуральне. Досі невідомо, чи була комусь виплачена вищезгадана грошова премія — немає жодних доказів того, що Гаятт її дійсно отримав.

Однак композит Гаятта мав свої недоліки. Одним із найсуттєвіших була легкозаймистість нітрату целюлози — кулі, звісно, не вибухали під час гри, як це іноді стверджують, але робота з нітроцелюлозою у чистому вигляді під час виробництва була небезпечною. Інша проблема полягала у тім, що масовий видобуток камфори призвів до вирубки лісів Тайваню та витіснення корінних громад. Згодом індустрія почала експериментувати з іншими синтетичними матеріалами для виготовлення куль, такими як бакеліт, акрил та інші пластикові сполуки.

Сьогодні суворі вимоги до більярдних куль задовольняються за допомогою куль, відлитих із пластикових матеріалів, стійких до тріщин та сколів. Наразі компанія під брендом Aramith та іншими приватними торговими марками виготовляє кулі з фенольної смоли.

Також використовуються інші пластики та смоли, такі як поліестери (подібні до того, що застосовується для ) для боулінгу та прозорий акрил.

Кулі зі слонової кістки ж залишалися у вжитку на змаганнях з до кінця XX століття.

Типи

Карамболь

У карамбольних іграх для гри на без луз використовуються три кулі. Кулі для карамболю не мають номерів, їхній діаметр становить 61–61,5 мм, а маса коливається від 205 до 220 г. Офіційний, але дещо неточний переклад з французького оригіналу.. Зазвичай вони мають таке забарвлення: Біла — біток для першого гравця Жовта — біток для другого гравця (історично це була біла куля з розпізнавальною цяткою) Червона — прицільна куля У використовується додаткова прицільна куля, зазвичай синя.

Англійський більярд

В англійському більярді використовується та ж кількість куль, що й у карамболі, але такого ж розміру, як і для снукеру, оскільки гра проходить на столі аналогічного розміру. Кожен гравець грає окремим бітком: у сучасних наборах один біток білий, а інший — жовтий із червоними цятками (в деяких версіях обидва бітки мають червоні цятки). Використовувана прицільна куля — червона, іноді з білими цятками.

Пул

1 Суцільна жовта2 Суцільна синя3 Суцільна червона4 Суцільна фіолетова5 Суцільна помаранчева6 Суцільна зелена7 Суцільна темно-бордова8 Суцільна чорна9 Жовта смугаста10 Синя смугаста11 Червона смугаста12 Фіолетова смугаста13 Помаранчева смугаста14 Зелена смугаста15 Темно-бордова смугаста• Біла

Кулі для пулу використовуються для різних різновидів пулу, таких как , та . Ці кулі є найпоширенішими у світі; вони менші за карамбольні, але більші за снукерні. Згідно зі специфікацією обладнання , їхній діаметр становить 57,15 мм ± 0,127 мм з масою від 156 до 170 г.

Кулі пронумеровані та пофарбовані відповідно до наведеної таблиці. Кулі з 1 по 7 належать до групи суцільних, а з 9 по 15 — до групи смугастих. Восьма куля не належить до жодної з груп. Смугасті кулі з'явилися приблизно в 1889 році.

У суцільні та смугасті кулі не розрізняють, а нумерацію використовують для визначення того, яку саме прицільну кулю необхідно забити. У таких іграх, як стрейт-пул, маркування куль взагалі не має значення.

Деякі кулі, що використовуються в телевізійних трансляціях, мають інше забарвлення, щоб їх було легше розрізняти на екранах. Найчастіше темно-фіолетовий колір на кулях 4 та 12 замінюють на рожевий, аби 4-ку було простіше відрізнити від чорної 8-ки; аналогічно для куль 7 та 15 використовують світліший коричневий колір замість темно-бордового. Залежно від виробника трапляються й інші варіанти заміни кольорів. У таких наборах біток часто має кілька цяток на поверхні, щоб глядачі бачили обертання кулі.

У замість 15 куль використовуються 21: додано 6 додаткових смугастих куль, де 16-та куля — чорна, а кулі з 17 по 21 мають ті ж кольори, що й кулі з 9 по 13.

Столи для пулу з (які встановлюють у боулінг-клубах, або барах/пабах) можуть використовувати біток дещо іншого розміру. Це потрібно для того, щоб механізм повернення куль міг відокремити біток від прицільних куль і спрямувати його в окремий жолоб. Втім, такі бітки вважаються неідеальними, оскільки вони змінюють динаміку гри. На інших столах застосовується магнітна система: магніт притягує біток за тонкий металевий внутрішній шар та спрямовує його у відповідний жолоб, що дозволяє робити біток аналогічним іншим кулям за розміром та масою. Останнім часом також розроблено оптичні системи, які розпізнають біток (який є більш прозорим за інші кулі завдяки суцільному білому кольору) і механічно відокремлюють його.

Восьмикульний пул у британському стилі

У восьмикульному пулі в британському стилі та його різновиді — блекболі — використовуються 15 прицільних куль, які діляться на дві непронумеровані групи: червоні (рідше сині) та жовті, а також білий біток і чорна 8-ма куля.

Крім 8-ї кулі, удари не є замовними, оскільки немає надійного способу ідентифікувати конкретну кулю, яку планується забити. Через відсутність номерів вони абсолютно не підходять для деяких ігор, таких як дев'ятка, де порядок куль є принциповим. Зазвичай вони менші за кулі американського типу; найпоширеніші діаметри прицільних куль становлять 51 мм та 52,4 мм . Червоно-жовті набори іноді називають «казино-наборами», оскільки їх розробили для того, щоб глядачам було легше розрізняти групи куль на чемпіонатах з пулу-8, які часто проводилися в казино. Подібні набори продавалися компанією ще у 1908 році. Як і для стандартного пулу, існують спеціальні набори для телевізійних трансляцій: у них 8-ма куля має чорну смугу, а біток — цятки.

Снукер

КолірЦінність Біла Немає Червона 1 очко Жовта 2 очка Зелена 3 очка Коричнева 4 очка Синя 5 очок Рожева 6 очок Чорна 7 очок Набір куль для снукеру складається загалом з 22 куль: 15 безмаркувальних червоних куль, розставлених трикутником, шести кольорових куль, розташованих на визначених відмітках столу, та білого бітка. Для аматорського ринку кольорові кулі іноді маркують цифрами відповідно до їхньої очкової цінності (за аналогією з пулом).

Стандартний діаметр снукерних куль становить 52,5 мм з допуском ±0,05 мм. Стандартна маса не визначена, але всі кулі в наборі повинні мати однакову масу з допуском у межах 3 г.

Для гри на зменшених столах (аж до зменшених удвічі) також випускаються набори із суттєво меншими кулями (іноді з 10 червоними замість 15); вони дозволені до використання в деяких аматорських лігах. Набори для зазвичай мають діаметр 54 мм та пронумеровані кольорові кулі.

Вважається, що набір із восьми кольорів, використовуваних у снукері (включаючи білий), походить від крокету, де застосовується та ж гама кольорів. Снукер винайшли у 1884 році офіцери британської армії, які проходили службу в Індії. Крокет тоді перебував на піку популярності, особливо серед представників того ж соціального кола. Між крокетом та снукером існує чимало інших спільних рис, що свідчить про суттєвий вплив крокету на становлення снукеру.

Деякі різновиди снукеру використовують додаткові кулі: — використовує помаранчеву кулю вартістю 8 очок та фіолетову кулю вартістю 10 очок. — використовує білу кулю з червоною смугою (подібну до 11-ї кулі в пулі), яка подвоює цінність усіх куль на 30 секунд. — використовує жовту кулю з чорним хрестом вартістю 10 очок. — використовує золоту кулю вартістю 20 очок.

Інші ігри

Інші різновиди більярду мають власні специфічні кулі.

У російській піраміді використовується набір із 15 пронумерованих білих куль та темно-бордового, червоного або жовтого бітка, які є навіть більшими за карамбольні кулі — їхній діаметр становить 68 мм. Кайса має такі ж розміри луз та куль, але в ній використовуються лише п'ять куль: одна жовта, дві червоні та два білих бітки (по одному для кожного гравця).

Для потрібні чотири білі та чотири червоні прицільні кулі, а також дві особливі кулі: червона з білим колом та біла з червоним колом; їхній діаметр зазвичай становить 54 мм. У використовують шість або сім білих куль (залежно від регіональних правил) та одну червону кулю діаметром 48 мм.

Сувенірні та трюкові кулі

Існує ринок спеціальних бітків і навіть цілих наборів куль із логотипами спортивних команд, мультиплікаційними персонажами, візерунками під хутро тварин або іншим нестандартним декором.

Підприємливі винахідники також пропонують різноманітні оригінальні більярдні ігри з унікальними правилами та кулями: деякі з позначеннями гральних карт, інші — зі зірками та смугами, а деякі — у наборах із понад тридцяти куль кількох мастей. Матеріали з мармуровим текстуруванням або блискітками також популярні для домашніх столів. Існують навіть набори для гри в майже повній темряві під ультрафіолетом («blacklight»). Також є кулі-приколи (як бітки, так і «вісімки») зі зміщеним центром ваги всередині, через що траєкторія їхнього руху стає кривою та виляє. Широко доступні й мініатюрні набори різних розмірів (зазвичай або від нормального розміру), призначені насамперед для зменшених іграшкових столів. Було запатентовано навіть кулю яйцеподібної формиU.S. Patent No. 7,468,002, яка продається під такими назвами, як «Bobble Ball» та «Tag Ball».

Примітки