Олекса Митрофанович Батута (*17 березня 1900, Кладьківка— †після 17 лютого 1948)— український військовик, повстанець; хорунжий артилерії Армії УНР.
Відповідно до українського законодавства є борцем за незалежність України у XX столітті.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Біографія Народився в заможній селянській сім'ї. Наприкінці 1917-го більшовики забрали в його батька землю і розділили між своїми прибічниками.
Закінчив повний курс Ніжинської міської гімназії (травень 1918). Брав участь у боях проти більшовиків під містечком Носівка у складі повстанського загону отамана Матвія Твардовського (березень 1918) та Чорноморського коша Армії УНР (кінець 1918-1919).
Двічі дістав поранення, контужений. Юнак Юнацької школи (1920). По закінченні школи дістав направлення до 6-ї Січової дивізії. Після поразки Визвольних змагань — у таборах Ланцут, Вадовиці, Каліш.
Закінчив агрономічний відділ агрономічно-лісового факультету Української Господарської академії в Подєбрадах (1922 -1927).
Спогад «Перша смерть на моїх очах» написав на початку 1920-х років. «Спогад (у всякого своя доля)» занотував 29 листопада 1922 року — про ув'язнення в ЧК та тюрмах Ніжина і Чернігова.
Жертвував кошти на лікування вояків, хворих на сухоти. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Станом на 17 лютого 1948 року— вдівець.
Примітки
Джерела Коваль Р., Моренець В. «„Подєбрадський полк“ Армії УНР».— Т. 1.— Київ: Історичний клуб «Холодний Яр», «Український пріоритет» (2016).— С. 61. ЦДАВО України.— Ф. 3795.— Оп. 1.— Спр. 687.— Арк. 1—87. ЦДАВО України.— Ф. 5235.— Оп. 1.— Спр. 1591.— Арк. 92—92 зв.