Павло Пилипович Храпунов (13 жовтня 1908, місто Катеринослав, тепер Дніпро — 15 вересня 1987, місто Дніпропетровськ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Дніпропетровського міськкому КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1954—1960 р.
Біографія Народився у родині робітника-вальцювальника.
У 1923 році закінчив сім класів середньої школи міста Катеринослава, а у 1926 році закінчив школу фабрично-заводського навчання при Дніпропетровському металургійному заводі імені Петровського.
У жовтні 1926 — вересні 1930 року — слюсар рейкобалкового цеху Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.
З вересня 1930 року — в Червоній армії. У вересні 1930 — жовтні 1931 року — червоноармієць 51-го артилерійського полку 51-ї стрілецької дивізії, у жовтні 1931 — листопаді 1932 року — командир взводу 89-го стрілецького полку 30-ї стрілецької дивізії.
Член ВКП(б) з жовтня 1931 року.
У листопаді 1932 — липні 1933 року — завідувач секретної частини тресту «Союзшкіра» у місті Дніпропетровську.
У липні 1933 — липні 1934 року — інструктор Центрально-Нагірного районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська. У липні 1934 — липні 1935 року — інструктор Кіровського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська. У липні 1935 — жовтні 1936 року — інструктор Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.
У жовтні 1936 — травні 1937 року — секретар партійного комітету «Дніпроенерго» міста Дніпропетровська.
У травні 1937 — жовтні 1938 року — голова виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих міста Дніпропетровська.
У жовтні 1938 — лютому 1941 року — студент Планово-економічної академії імені Молотова у Москві. Закінчив два курси.
У лютому — липні 1941 року — начальник міського житлового управління міста Дніпропетровська.
У липні 1941 — жовтні 1942 року — в Червоній армії: помічник начальника штабу, начальник штабу 596-го артилерійського полку Резерву Головного командування на Південно-Західному та Південному фронтах. Учасник німецько-радянської війни.
У жовтні 1942 — травні 1943 року — завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Кіровського районного комітету ВКП(б) міста Магнітогорська. У травні — серпні 1943 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Магнітогорського міського комітету ВКП(б) Челябінської області.
У серпні 1943 — червні 1944 року — інструктор організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б) України.
У червні — вересні 1944 року — секретар партійного комітету Дніпропетровського металургійного заводу імені Петровського.
У вересні 1944 — вересні 1945 року — 2-й секретар Жовтневого районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.
У вересні 1945 — грудні 1946 року — 1-й секретар Кіровського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.
У листопаді 1946 — січні 1948 року — заступник секретаря Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У із торгівлі і громадського харчування — завідувач відділу торгівлі і громадського харчування Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.
У січні 1948 — січні 1950 року — 2-й секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У.
У січні 1950 — червні 1952 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КП(б)У.
У 1952 році заочно закінчив Дніпропетровський металургійний інститут імені Сталіна. У липні — вересні 1952 року — слухач Московської школи Міністерства державної безпеки СРСР.
26 вересня 1952 — 16 березня (1 травня) 1953 року — начальник Управління Міністерства державної безпеки СРСР Воронезької області РРФСР.
У березні — травні 1953 року — завідувач адміністративного відділу Дніпропетровського обласного комітету КПУ. У травні (затв.) — грудні 1953 року — завідувач відділу адміністративних і торговельно-фінансових органів Дніпропетровського обласного комітету КПУ.
У грудні 1953 — 1957 року — 1-й секретар Дніпропетровського міського комітету КПУ.
У червні 1957—1966 роках — начальник управління легкої і харчової промисловості Ради народного господарства Дніпропетровського економічного адміністративного району (раднаргоспу).
У 1966—1972 роках — заступник начальника Дніпропетровського територіального управління з матеріально-технічного постачання.
З 1972 року — на пенсії у Дніпропетровську.
Звання полковник державної безпеки (1952)
Нагороди орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948) орден Знак Пошани (3.09.1971) орден Червоної Зірки (29.06.1945) дев'ять медалей Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
Джерела Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941–1954: справочник — Москва, 2010