Первинне накопичення капіталу — відповідно до Карла Маркса це історичний процес, в ході якого створювалися умови для капіталістичного виробництва. Первинне накопичення капіталу являє собою процес відокремлення безпосередніх виробників від засобів виробництва, який, з одного боку, перетворює безпосередніх виробників у найманих робітників, з іншого — сприяє накопиченню капіталу і формуванню буржуазії. Сам термін «первісне накопичення капіталу» був вперше введений Адамом Смітом у його роботах по класичній політекономії і розвинений Марксом у вигляді теорії первісного нагромадження в його роботі «Капітал». __TOC__

Основні положення теорії Відповідно до даної теорії для здійснення капіталістичного виробництва необхідна наявність двох умов:1) з одного боку, це наявність маси незаможних людей, юридично вільних, але позбавлених засобів виробництва та існування, і тому змушених продавати свою робочу силу;2) з іншого боку — наявність ресурсів, необхідних для створення капіталістичних підприємств, функціонування яких можливе лише за допомогою покупки чужої робочої сили. Це був історичний процес, що передував власне капіталістичному нагромадженню. Процес відокремлення виробника від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності й перетворення в бідних продавців своєї робочої сили. (К. Маркс «Капітал»).

Здійснення першої умови (сторони) процесу первинного накопичення  — примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і перетворення їх у бідних продавців своєї робочої сили було важливим кроком до створення умов для капіталістичного виробництва. Історія цього процесу, за висловом Маркса К., «записана в літописі людства мечем і вогнем». Це була кривава сторінка первісного нагромадження капіталу. Основою первісного нагромадження капіталу були, так звані «огороджування» (обгороджування), що почалися в кінці XV століття і досягли найбільшого розмаху в XVIII столітті. Це був масовий насильницький згін селян феодалами з землі. Обгороджували общинні пасовищні і орні землі, які перетворювалися лордами в пасовища. Власники земельних ділянок виганяли з своїх будинків і перетворювалися в пауперов — жебраків та бродяг, натовпи яких заповнювали великі міста, включаючи Лондон. До кінця XVIII століття в Англії практично зникли йомени — незалежні селяни, які володіли землею. А в цілому зазначені процеси призвели до утворення величезної армії найманих робітників, зарплата яких протягом цього періоду стала падати нижче мінімуму, і «її вистачало лише для задоволення абсолютно необхідних життєвих потреб»(Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 738)..

Друга умова (сторона) процесу первинного накопичення — безпосередньо накопичення грошових та інших матеріальних коштів, які спрямовувалися на створення необхідної бази для виробництва. Це накопичення реалізовується за рахунок:

1) Вилучення особистих наділів селян і майна ремісників; узурпація общинної селянської власності; розкрадання церковних маєтків; шахрайське відчуження державних земель. «Знищення дрібного виробництва, перетворення індивідуальних і роздроблених засобів виробництва в суспільно концентровані, отже, перетворення карликової власності багатьох в гігантську власність небагатьох, експропріація у широких народних мас землі, життєвих засобів, знарядь праці, — ця страшна і важка експропріація народної маси утворює пролог історії капіталу… Експропріація безпосередніх виробників відбувається з самим нещадним вандалізмом і під тиском самих підлих, найбрудніших, самих дріб'язкових і самих шалених пристрастей».Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 772 державне майно, що присвоюється … шахрайським способом поряд із землями, награбованими у церкві … складають основу сучасних князівських володінь англійської олігархії"Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 735

2) Пограбування інших країн і територій за допомогою колоніального грабунку і работоргівлі. «Відкриття золотих і срібних копалень в Америці, викорінення, поневолення і поховання заживо тубільного населення в рудниках, перші кроки до завоювання і розграбування Ост-Індії, перетворення Африки в заповідне поле полювання на чорношкірих, — така була ранкова зоря капіталістичної ери виробництва. Ці ідилічні процеси складають головні моменти первісного нагромадження»Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 760

3) Система державних позик, що була ще одним різновидом грабежу і спекуляції і сприяла збагаченню фінансових ділків.

4) Податкова система, яка прискорювала експропріацію дрібних власників і сприяла збагаченню відкупників — представників великого капіталу.

5) Система протекціонізму — ще один засіб, який прискорював експропріацію незалежних виробників і сприяло накопиченню великих капіталів.

«Новонароджений капітал виливає кров і бруд з усіх своїх пір, з голови до п'ят».Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 770. Для всіх провідних країн Західної Європи, насамперед Англії та Голландії, характерні наступні етапи на шляху розвитку капіталістичного виробництва: первісне нагромадження капіталу, проста капіталістична кооперація, мануфактурне виробництво, капіталістична фабрика. Хоча методи первісного нагромадження капіталу застосовувалися у всіх основних країнах Західної Європи, Маркс виділив п'ять з них, де вони одержали найбільше поширення. Ці п'ять країн в ту епоху були великими колоніальними державами. «Різні моменти первісного нагромадження розподіляються, історично більш або менш послідовно, між різними країнами, а саме: між Іспанією, Португалією, Голландією, Францією та Англією. В Англії до кінця XVII століття вони систематично об'єднуються в колоніальній системі і системі державних позик, сучасній податковій системі і системі протекціонізму. Ці методи почасти спочивають на грубе насильство, як, наприклад, колоніальна система. Але всі вони користуються державною владою, тобто концентрованим і організованим суспільним насильством, щоб прискорити процес перетворення феодального способу виробництва в капіталістичний…»Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд., т. 23, с. 770

Первісне нагромадження за Марксом

«Економічно-філософські рукописи» про первісне нагромадження в теорії Адама Сміта Карл Маркс у «Капіталі», наполягав на тому, що існує зв'язок між його концепцією первісного нагромадження і теорією «попередніх накопичень» (previous accumulation of capital) Адама Сміта. В своїх Економічно-філософських рукописах 1844 року Маркс докладно цитував праці представників класичної політичної економії, у тому числі твердження Сміта про співвідношення нагромадження капіталу і поділу праці. Адам Сміт припускав, що оскільки нагромадження капіталу є неодмінною попередньою умовою поділу праці, остільки дальший поділ праці може відбуватися лише в міру все більшого й більшого нагромадження капіталів. Чим далі відбувається поділ праці, тим більше зростає кількість сировини, яку може переробити одна і та сама кількість людей; а оскільки робота кожного робітника все більше й більше спрощується, то знову і знову винаходяться нові й нові машини, щоб полегшити і скоротити ці роботи. Тому з зростанням поділу праці, для того, щоб дати постійну роботу тій самій кількості робітників, що й раніше, треба й далі нагромадити таку саму кількість засобів до життя, що й раніше, і набагато більшу кількість сировини, знарядь та інструментів, ніж раніше, за менш розвинутих умов. «У будь-якій галузі виробництва кількість робітників зростає одночасно з зростанням у ній поділу праці, або, вірніше, саме це збільшення їх кількості і створює для них можливість такого розподілу на окремі групи і розряди».(Сміт, том II, стор. 193—194, цит. за Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року)

Критика класичної політичної економії Маркс передує поняття первісного нагромадження словом «так зване» («sogenannte»), оскільки хоче підкреслити, що його уявлення про роль і форми первісного нагромадження капіталу в генезисі капіталізму не збігаються з уявленнями представників класичної політичної економії. Уявлення класичної політичної економії про часи первісного нагромадження, Маркс порівнює з описом гріхопадіння в Біблії. «Адам скуштував від яблука, і разом з тим рід людський увійшов гріх»(Маркс К. Капітал, гл.24, с. 741)1. Класична політекономія намагалася розповісти лагідну, ідилічну історію про те, що з незапам'ятніх часів існували, з одного боку, працьовиті і, насамперед, ощадливі розумні обранці а, з іншого — ледарі, обшарпанці, які прогулювали все, і навіть, більше того що у них було."…теологічна легенда про гріхопадіння розповідає нам, як людина була засуджена добувати свій хліб у поті чола свого; історія ж економічного гріхопадіння розкриває, як могли з'явитися люди, які абсолютно не потребують цього. Але це все одно"(Маркс К. Капітал, гл.24, с. 741)2. Маркс підкреслює, що методи первісного нагромадження — це все, що завгодно, але тільки не ідилія. Внаслідок того, що перші накопичили багатство, в других, зрештою, нічого не залишилося для продажу, крім їх власної шкури. В дійсній історії первісного нагромадження «велику роль відіграють завоювання, поневолення, розбій, — одним словом, насильство… методи первісного нагромадження — це все, що завгодно, але тільки не ідилія».(Маркс К. Капітал, гл.24, с. 741)3. Маркс різко критикує існуючі в ті часи, в політичній економії ідилічні погляди, про те, що право та праця є єдиними джерелами утворення капіталу. Сам він, навпаки, стверджує, що рушійною силою первісного нагромадження є «завоювання, поневолення, пограбування, вбивства, одним словом, насильство»(Маркс К. Капітал, гл.23, с. 742). Маркс звинувачує «буржуазних істориків», що вони представляють розпад феодального способу виробництва як звільнення працівника, не показуючи при цьому економічної експлуатації працівника, класовий характер процесів, що відбуваються. Він пише про те, що «рабство працівника» залишилося, змінилася лише його форма. В своїй праці «Заробітна плата, ціна і прибуток» він підкреслює, що для того, що економісти називають «первісним або початковим нагромадженням», більше підходить назва «первісна експропріація».(Маркс К. «Заробітна плата, ціна та прибуток», Соч. т.16, стр.131).

«Заробітна плата, ціна і прибуток» 20 і 27 червня 1865 р. на засіданнях Генеральної Ради Першого Інтернаціоналу. Маркс робить доповідь, яка пізніше була опублікована його донькою Елеонорою під назвою «Заробітна плата, ціна та прибуток». Тут він, в числі інших, ставить запитання: «як виникло те дивне явище, що ми знаходимо на ринку, з одного боку, категорію покупців, що володіють землею, машинами, сировиною і засобами існування, тобто предметами, які, крім необробленої землі, все є продуктами праці, а з іншого боку категорію продавців, яким нема чого продавати, крім своєї робочої сили, своїх робочих рук і голови; що одні постійно купують з метою отримувати прибуток і збагачуватися, тоді як інші постійно продають, для того щоб заробити на життя.»Маркс К., Заробітна плата, ціна і прибуток, MEW 16: стр.131 Походження цього явища, на думку Маркса, має бути пояснено при дослідженні того предмета, який був названий економістами первинним накопиченням капіталу, і, який, у трактуванні Маркса являє собою «ряд історичних процесів, які призвели до руйнування існуючої перш єдності між працівником і його засобами праці».Маркс К., Заробітна плата, ціна і прибуток, MEW 16: стр.130 На закінчення Маркс стверджує, що одного разу вчинене відокремлення робітника від засобів праці «надалі зберігається і відтворюється в постійно розширюється масштабі аж до тих пір, поки нова і корінна революція в способі виробництва не знищить його і не відновить єдності в новій історичній формі.» Дослідження Марксом ряду історичних процесів, що полягають в споконвічній єдності між працівником і його засобами праці лежало за межами поставленої теми, і докладно розкрито їм в «Капіталі».

«Нарис критики політичної економії» («Grundrisse»)