Гармата Mark 12 5"/38 — американська морська гармата. Гармату встановлювали у башти одинарної та подвійної дії в основному у американському флоті.

Опис

Башти одинарної дії мали обмеження у куті вертикального наведення гармати у 35°, що унеможливлювало ведення зенітного вогню і могли вести вогонь лише по наземним/наводним цілям, башти подвійного призначення могли вести вогонь як по наземним так і по повітряним цілям, тому що мала кут вертикального наведення у 85° і мали зенітні детонатори для снарядів.

Довжина ствола у 38 калібрів була середньою між попередніми американським стандартами — 5"/51 гармата з малими кутами та 5"/25 зенітна  гармата. За термінологією морських гармат США снаряд 5 дюймів (127 мм) у діаметрі і ствол завдовжки 38 калібрів, утворюють стандарт 5"/38 подвійного призначення. Більша довжина ствола, у порівнянні з гарматою 5"/25, значно покращила характеристики ведення вогню як по наземних, так і по повітряних цілях.

Окрім довжини ствола та унітарних боєприпасів зі змінним зарядом, гармата 5"/38 повністю повторює гармату 5"/25. Обидві гармати мають вертикальний ударний затвор, який дозволяє вести вогонь по літаках при високих кутах наведення. Гармата 5"/38 розпочала свою службу на кораблі USS Farragut (DD-348) у 1934. Змонтована на кільцевому погоні вона була прийнята на службу на есмінці USS Gridley (DD-380) у 1937.

За твердженнями морських істориків гармата 5"/38 була найкращою серед гармат середнього калібру, подвійної дії (універсальних) часів Другої Світової війни,Naval Ordnance And Gunnery, Volume 1, Naval Ordnance, NAVPERS 10797-A (1957 ed.). Washington 25, D.C.: U.S. Navy, Bureau of Naval Personnel. 1957. особливо під контролем системи керування вогнем (СКВ) Mark 37.

Але навіть з цією системою було потрібно близько 100 набоїв щоб збити літак.Naval Weapons of WW2, Campbell, P106 Зазвичай літаки збивали осколки снарядів, а не прямі влучання; використовували загороджувальний вогонь, коли у повітря стріляло багато гармат. Створювалися, так би мовити, стіни з осколків які вражали один або кілька літаків. Ці засоби виправдовували себе тому, що навіть один літак міг завдати великих втрат.

Через високий темп стрільби гармата заслужила визнання як зенітної на флоті. Гармата на кільцевому погоні мала темп стрільби у 15 пострілів за хвилину на один ствол, а добре підготовлена команда могла вести вогонь зі швидкістю у 22 постріли за хвилину. При кріпленні на центральному штирі і інших кріпленнях коли не було вбудованих талей, швидкість стрільби становила 12-15 пострілів за хвилину. Живучість ствола становила 4600 пострілів.Naval Weapons of WW2, Campbell, P139

Гармата 5"/38 була встановлена на велику кількість американських кораблів часів Другої світової війни. Нею заміняли застарілі гармати 5"/25 на лінкорах які були встановлені у 1930-х. Вона давно знята зі служби, але залишається на законсервованих кораблях резервного флоту США. Також її використовують у інших країнах які купили її або отримали разом із кораблями від США. Було випущено мільйони снарядів, близько 720000 досі зберігаються на складах через те, що гармата 5"/38 знаходиться на кораблях резервного флоту.

Гармата Mark 12 5"/38

Кожна башта мала одну або дві гармати Mk 12 5"/38cal. Зазначена на зображені гармата встановлювалася у одиночну башту або була правою гарматою у подвійній башті. Заряджалася вона зліва. Ліва гармата була дзеркальною до правої і заряджалася справа. Вага гармати Mk12 становила 1810 кг. Гармата Mark 12 була представлена у 1934, вперше була встановлена на центральному штирі на есмінці класу Фаррагут, але за часів Другої світової війни вона встановлювалася у одиночні і подвійні башти майже на усіх головних та допоміжних бойових кораблях флоту США.

Характеристики Головними характеристиками гармати Mk12 є: Напівавтоматичне заряджання Під час віддачі деяка частина енергії зберігається системою протидії віддачі. Ця енергія використовується для підготовки гармати для наступного пострілу. Ударник зведено, затвор відкрито, порожню гільзу екстрактовано, а ствол продуто стисненим повітрям. Ручне заряджання Перший заряджаючий подає снаряд, другий заряд пороху. Їхня задача подати спочатку снаряд, а потім заряд на лоток заряджання з бесідок подачі зарядів з верхнього перевантажувального відділення.

Привод заряджання Гармата використовує 7.5 hp (5.6 kW) електро-гідравлічний привод заряджання потужністю 7,5 к.с. розрахований на досилання заряду вагою 42 кг та довжиною 1,21 м у камору, при будь-якому куті наведення за декілька секунд. Контрольна коробка шомпола, бак з гідравлічною рідиною, та електричний мотор розташовані зверху. Вертикальний клиновий затвор Клиновий затвор автоматично закривав камору за зарядом. У ньому ж знаходився ударник. Гідравлічне гальмо відкату Два гідравлічних поршня у гідроциліндрі поглинали основну енергію відкату. Вони також демпфують удар механізмів пневматичного накатника при поверненні ствола в початкове положення.

Пневматичний накатник Під кінець віддачі, система противіддачі переміщує затвор вперед у положення «In-Battery» — і утримує його так при будь-якому куті наведення. У цей час камора затвора заповнюється повітрям високого тиску. У задній частині камори є отвір діаметром 3.5 in (8.9 см). Через отвір рухався поршень який примикає до задньої частини. Пневматичний накатник являє собою камеру, наповнену повітрям високого тиску. У задній його частині розташований поршень. При відкаті поршень стискає повітря в накатнику, а потім повертає ствол у вихідне положення. У вихідному положенні тиск в камері накатника становить 10 МПа. В процесі відкоту тиск в накатнику зростає до 15 МПа. Ствол Роз'яснення калібру  5"/38: 5″ це значить діаметр ствола у 5 in (13 см) — вимірюється від поля до поля. (Поле це верхня частина нарізу.) 38 Caliber це значить, що ствол має довжину 38 калібрів від затвора до дульного зрізу. Тобто довжина гармати 5"/38 Caliber значить що калібр треба скласти 38 разів або 38 разів скласти 5 in (13 см), що дорівнює 190 in (480 см). Опис: Радіальний розширений моноблочний сталевий сплав. Вага: 2,000 lb (910 кг) Хромований ствол від «Початку Нарізки» (переднього кінця камори) до дульного зрізу. 45 нарізів правого обертання з кроком 30 калібрів (150 in (380 см)). Максимальний тиск на ствол при стрільбі зенітним снарядом становив: 40,320 psi (278,000 kPa). Ствол було закріплено у кожуху за допомогою байонетного з'єднання, що дозволяло швидко змінювати стволи за допомогою засобів плавбаз на ТВД. Балістика Максимальна горизонтальна дальність стрільби снарядом вагою 25 кг становила 16 км. У зенітному варіанті висота стрільби становила 11,3 км при куті наведення 85 градусів. Бронепробиття 24,5 кг загальним снарядом 5.0" (127 мм) броньовий пояс на дальності 4000 ярдів (3660 м) 4.0" (102 мм) на дальності 5400 ярдів (4940 м) 3.0" (76 мм) на дальності 7400 ярдів (6770 м) 2.0" (51 мм) на дальності 11000 ярдів (10060 м) 1.0" (25 мм) броня палуби на дальності 13800 ярдів (12620 м) 25,0 кг зенітним снарядом: 1.5" (38 мм) на дальності 10000 ярдів (9140 м)

Дальність стрільби 25,03 кг зенітним снарядом Mark 49 (792 mps) 10° 9506 ярдів (8692 м) 15° 11663 ярдів (10665 м) 20° 13395 ярдів (12248 м) 25° 14804 ярдів (13537 м) 30° 15919 ярдів (14556 м) 35° 16739 ярдів (15298 м) 40°17240 ярдів (15764 м) 45° 17392 ярдів (15903 м): AA Ceiling 37200 футів (11887 м) Дульна швидкість снаряду нової гармати становила 2,600 ft/s (790 м/с).

Під час Другої світової війни на кораблях флоту США мали лише невелику кількість спеціальних боєприпасів, таких як зенітні спеціальні снаряди, які були більш корисні ніж універсальні снаряди, навіть при тому, що бронепробиття у них було гіршим. Розривні заряди мали 7,25 lbs.(3,3 кг) вибухівки D композиції A, а спеціальний загальний мав заряд 0.9-1.2 кг через його товсті стінки (ББ).

Заряджання За командою «ЗАРЯДЖАЙ» або при заряджанні «ШВИДКИЙ»: (ПРИМІТКА: Швидке заряджання значить, що гармата веде вогонь одразу після заряджання гармати без виконання команд «ПРИПИНИТИ ВОГОНЬ» або «ПЕРЕВІРИТИ ВОГОНЬ».)

Заряджаючий № 1 (заряджає заряди з порохом): Перевіряє чи знаходиться УЛОВЛЮВАЧ у задній позиції «зарядного лотка». Якщо він заряджає заряд з капсулем без встановленого уловлювача, то заряд може зісковзнути з лотка і впасти на палубу. Після перевірки, він може починати заряджання. Він знімає запобіжний ковпачок, «Метелик», з капсуля на заряді який стирчить з елеватора. Викидає запобіжний ковпачок з башти. Виймає заряді з елеватора подачі і кладе його на зарядний лоток. Перевіряє правильність розташування заряду. Прибирає руки від зарядного лотка. Заряджаючий № 2 (заряджає снаряди): Перевіряє зарядний лоток на наявність заряду з порохом. Витягає снаряд з елеватора подачі снарядів. Розташовує снаряд перед зарядом у зарядному лотку. Прибирає руки від зарядного лотка. Тягне важіль КЕРУВАННЯ ЛОТКОМ. Порядок заряджання лотку: Якщо потягнути за важіль контролю лотка відкриваються гідравлічні клапани у середині контролера лотка заряджання. Через відкриті клапани гідравлічна рідина великого тиску надходить до ″Гідроциліндра лотка″ позаду. Циліндр лотка поєднаний з «Хрестовиною Лотка», яка поєднана з уловлювачем коли той рухається у лотку. Коли циліндр під тиском Хрестовина та Уловлювач рухаються вперед у лотку. Рухаючись вперед уловлювач штовхає заряд і снаряд у камору. Час руху від задньої частини лотка до затвора становить одну секунду. Наближаючись до затвора, Хрестовина проштовхує пружинну засувку, яка блокує її. У той же час Хрестовина переводить інший важіль, який поєднано з контролером лотка, через що контролер випускає гідравлічний тиск у циліндр лотка. Коли заряд проходить верхню частину затворного блоку, останній автоматично піднімається. Блок затвора виштовхує вгору підпружинений уловлювач. Це продовжується до замикання заряду у каморі затвором. Гармата заряджена і готова вести вогонь.

Ведення вогню З гармати можна вести вогонь дистанційно (електричне запалювання) або в ручну (ударне).

Постріл гармати відбувається за дві секунди. Після цього відбуваються наступні процеси: Під час віддачі: Хрестовина Лотка відмикається. Важіль керування лотком піднімається вгору кулачком, який розташовано на верхній частині затвора. Після підняття важеля, через клапани контролера лотка подається гідравлічна рідина високого тиску для відведення циліндра лотка та уловлювача у задній частині лотка. Під час накату: Взводиться ударник. Опускається блок затвора. Викидається порожній заряд з камори і опускається лоток заряджання. Порожній заряд викидає з башти матрос у рукавичках. Перед поверненням затвора в позицію «In Battery», на секунду відкривається клапан і порція стисненого повітря подається до ствола. Гармата готова до заряджання.

Гарматні установки

Типи

Є чотири основних типи монтування гармат: Здвоєна  Усі були закриті. Усі були на кільцевому погоні і мали відділення перевантаження, яке мало Верхнє Перевантажувальне Відділення, під баштою. Усі вони мали: Горизонтальні перископічні приціли з рухомими призмами. Два приводи, установки детонаторів, елеватори. Два елеватори зарядів з порохом. Приводи горизонтального та вертикального наведення. Зазвичай такі башти встановлювали на лінкори, крейсери, перші кораблі класу лідерів есмінців (ці башти були не універсальні/лише проти кораблів) і пізніше на есмінці. Також їх використовували у на авіаносця класу Ессекс, встановлювалися біля острівної надстройки. Закрита на одну гармату Усі закриті башти були встановлені на кільцевий погон і мали верхній перевантажувальний відсік. Такі башти встановлювали на ранніх класах есмінців, але наприкінці Другої світової війни, загалом вони використовувалися мінних транспортах та допоміжних кораблях, які робили зі старих есмінців, наприклад на ескортних есмінцях і більших допоміжних кораблях (ремонтних, тендерах тощо).