Вінцас Креве-Міцкявічюс (; 19 жовтня 1882, Субартоніс — 17 липня 1954, Брумолл (Пенсільванія)) — литовський культурний та державний діяч, письменник, поет, драматург. Міністр закордонних справ Литви. Депутат Верховної Ради СРСР 1—го скликання (1941).
Біографія Вінцас Креве народився 19 жовтня 1882 року в селі Субартоніс Алітуського повіту (нині Варенського району).
Навчався у сільського вчителя і в школі Меркіна, потім, приватно, у Вільнюсі. Склавши екстерном іспити, 1898 року вступив до Вільнюської духовної семінарії. Але не відчуваючи в собі покликання до священства, залишив семінарію два роки по тому. У 1904 Вінцас вступив до Київського університету де вивчав філологію. Від 1905 продовжив навчання в університеті Львова. 1908 року закінчив Львівський університет зі ступенем доктора філології, склав іспити також в Київському університеті, був запрошений готуватися до професури. Через малу оплату залишив університет і переїхав до Баку, де працював в міській гімназії. 1913 року захистив у Київському університеті дисертацію і отримав ступінь магістра порівняльного мовознавства. У березні 1919 Вінцас був призначений консулом Литви в Азербайджані, і запрошений викладати у Бакинському університеті.
1920 року повернувся до Литви, оселився в столиці країни Каунасі. Працював секретарем книговидавничої комісії в міністерстві освіти, редактором літературного журналу «Скайтімай» (1920-1923), професором Литовського університету на факультеті гуманітарних наук. У 1925-1937 роках був деканом цього факультету, редагував наукові видання факультету і літературні журнали.
Вінцас брав активну участь у громадському та політичному житті. Після радянської окупації Литви 1940 року на короткий час посів посаду міністра закордонних справ, а також віце-прем'єр-міністра, прем'єр міністра. Під час розмови 1 липня 1940 року з головою Раднаркому СРСР В'ячеславом Молотовим той зайвив: Після повернення з Москви пішов у відставку. Відійшовши від політичної діяльності працював у Вільнюському університеті, був призначений директором Інституту літуаністикі. У 1941 році — президент Литовської Академії наук, депутат Верховної ради СРСР.
1944 року Вінцас переїхав до Австрії, а 1947-го перебирається до США де оселився у Філадельфії. Викладав російську і польську мови і літературу в університеті Пенсільванії.
Креве-Міцкявічюс залишив записи своїх бесід з В. Молотовим та спрямованим в Литву кремлівським емісаром В. Деканозовим. Вони є свідоцтвом того, як він безуспішно намагався відстояти незалежність литовської держави у 1940 році. Незадовго до своєї кончини він нотаріально завірив оригінал цього документаВперше повний текст Записів був опублікований англійською в збірнику «Baltic States: A study of Their Origin and National Development; Their Seizure and Incorporation Into the U.S.S.R. Third interim report of the Select Committee on Communist aggression. House of Representatives, Eighty-third Congress, Second Session 1954. William S. Hein and Co., Inc. Buffalo, New York, 1972». Оригінал Записів зберігається в Архіві Представництва Литви у Вашингтоні.. Ні в одному з опублікованих досі документальних матеріалів того періоду не зафіксовано так наочно імперські амбіції Й. Сталіна і його поплічників, висловлені з оголено-цинічною відвертістюВинцас Креве-Мицкявичюс. Литва, 1940 год. Запись бесед профессора В. Креве-Мицкявичюса с В. Молотовым и В. Деканозовым в июне 1940 года.— Время и мы.— 1990, № 109.— С. 237—265. — «Вторая литература»: Электронный архив зарубежья имени Андрея Синявского..
Помер 17 липня 1954 в Брумолл (Пенсільванія). 1992 ролку перепохований на батьківщині.
Творчість Перші твори писав польською мовою, з 1909 — литовською, деякі — російською.
Автор збірки легенд «Перекази Дайнавської старовини» (1912), історичної драм «Шарунас» (1910—1911), «Скиргайла» (1922), «Смерть Міндовга» (1935), в яких, використовуючи фольклорні мотиви, романтичну поетику, змалював героїчне минуле литовського народу, його волелюбні прагнення.
У збірці оповідань «Під солом'яною стріхою» (ч. 1—2, 1921—1922), повісті «Чарівник» (1939), побутово-психологічній драмі «Зять» (1922) реалістично відтворив побут і звичаї литовського села, зв'язок людини з природою. Звертався до біблійних мотивів [збірка «Східні казки», 1930; незакінчена повість «Сини небес і землі» (ч. 1—2, 1949).
Зібрав і видав кілька збірок литовського фольклору.
Примітки
Джерела Винцас Креве: биография, тексты, архивные документы Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1995. — Т. 3: К-Н. — С. 41-58