Втілене пізнання () — теорія, яка припускає, що розум потрібно розглядати в його взаємозв'язках з фізичним тілом, яке в свою чергу взаємодіє з навколишнім середовищем.
Втілене пізнання — предмет дослідження соціальної та когнітивної психології, яка охоплює такі питання, як соціальна взаємодія та прийняття рішень.
Відповідно до теорії втіленого пізнання, між чуттєво-моторним досвідом і поведінкою, емоціями, ухваленням рішень існує складний зв'язок. Мозок працює у взаємозв'язку з фізичними факторами, а відчуття пов'язані як з несвідомим, так і з свідомим мисленням.
Наприклад, якщо піддослідний тримає олівець в зубах, тим самим будуть задіяні м'язи, які працюють, коли людина посміхається, то він сприймає приємні висловлювання швидше, ніж неприємні. Якщо ж олівець знаходиться між носом і верхньою губою, включаючи в роботу м'язи, які діють, коли ми хмуримося, то спостерігається протилежний ефект.
Історія Хоча дослідження втіленого пізнання проводилися з 1980-х років, популярність цей напрямок набуло в 1990-і, завдяки публікації двох робіт: «Втілений розум: когнітивна наука і людський досвід» Ф. Варела, Е. Томпсона і Е. Рош, де була висловлена ідея про вкоріненості пізнання в досвіді взаємодії організму з навколишнім світом; «Філософія у плоті» Дж. Лакофф і М. Джонсона, автори якої продемонстрували, що тіло людини і його взаємодію з навколишнім середовищем є основним джерелом метафор в людській мові«Когнитивная наука в XXI веке: организм, социум, культура» М..
Шість ідей про втілене пізнання Маргарет Вілсон, американський психолог, доцент Каліфорнійського університету Санта-Круз, що вивчає тілесні аспекти пізнання і проблеми еволюції, виділяє шість аспектів втіленого пізнання: Пізнання вкорінене в середовищі. Воно відбувається під впливом зовнішніх подразників, що викликають реакції, відповідні задачі. Таке пізнання є базовим. Пізнання працює в умовах дефіциту часу. Нам доводиться мати справу з обмеженням часу, відведеного на виконання дії. Ми передаємо частину пізнавальної роботи навколишньому середовищу, щоб зменшити когнітивне навантаження. Довідники, словники, комп'ютерні файли тощо — Все це можна вважати пристосуваннями, що допомагають уникати запам'ятовування зайвої інформації. Навколишнє середовище — частина когнітивної системи. Щоб розібратися в процесах пізнання, потрібно вивчати одночасно і ситуацію, і суб'єкта, який в ній перебуває. Завдання пізнання — управління дією. Потрібно вивчати когнітивні процеси c точки зору їх впливу на поведінку, відповідну певній ситуації. Пізнання, навіть будучи відірваним від навколишнього середовища, засноване на механізмах переробки сенсорної інформації і моторного контролю.
Критика Хоча для підтвердження теорії втіленого пізнання було проведено і проводиться багато досліджень, інтерпретація результатів і їхня соціальна значимість можуть бути поставлені під сумнів. Однак вчені продовжують удосконалювати методи дослідження проявів втіленого пізнання. Бредфорд З. Мейхон і Альфонсо Карамаззо пишуть, що дух ревізії класичних уявлень про роботу свідомості (mind), до якої призводить гіпотеза втіленого пізнання, вітається, але конкретні положення теорії не підтверджуються емпіричними доказами.
Примітки
Література
Додаткова література
Посилання Embodied Cognition (Stanford Encyclopedia of Philosophy) Internet Encyclopedia of Philosophy Embodiment and Embodied Cognition (Oxford Bibliographies) Scientifican American (Guest Blog). A Brief Guide to Embodied Cognition: Why You Are Not Your Brain