Дерслав (Дзерслав) з Угнева (;в інтернет-ресурсах є також помилковий варіант Dersław z Hownowa → Buczaccy (01) , або Дзерслав Угновський Kurzej M. Kaplica publiczna (kościół) p.w. Zwiastowania p.w. Naiśw. Pannie Marii w Litwinowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Antykwa, 2007. — T. 15. — 599 il. — S. 321. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9.Nestorów R. Brzeżany. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego… — T. 15. — S. 30. не раніше бл. 1505) — польський шляхтич гербу ПравдаGrabowski J. Małżeństwa Piastów mazowieckich (wybrane zagadnienia) . — S. 20. (Правдич), урядник та посідач маєтностей в українських землях часу Королівства Ягайлонів. Представник роду Ніщицьких. Батько — Зиґмунт з Радзанова, Угнева, белзький воєвода. Його брат Анджей Ніщицький — белзький і плоцький воєвода. Дерслав посідав уряд белзького каштеляна (згаданий у 1495Каспер Несецький не вказав його у своїх переліках → Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — S. 232—233. ; також Herbarz polski Kaspra Niesieckiego S.J. — T. I. — S. 270—271.).
Дружина — Анна Бучацька гербу Абданк (пом. бл. 1505, її батько — староста Ян Бучацький (чи , мати — Ядвіга (пом. 1483); записала фундуш для відправи богослужінь в збудованій близько 1440 року родинній каплиці-усипальниці при Латинському катедральному соборі у Львовіпізніше — перебудована, тепер на її місці, за одними даними — каплиця Святих Дарів, третя від входу біля північної нави; за іншими — каплиця святого Казимира → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów — Warszawa, 1925. — S. 81. . Після смерті дружини виник гострий конфлікт між ним та її родичами, а бл. 1507 року Бережани стали власністю роду Сенявських.
Примітки
Джерела Red. Niszczycki (początkowo Radzanowski) Andrzej z Niszyc h. Prawdzic (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 134—135.