Російський імператорськийДо Лютневої революції слово «імператорський» було прийнято писати з великої літери. флотРоссийский императорский флот. — СПб. : Типография А. Бенке, 1913. — 256 с. — назва військово-морського флоту Росії з 22 жовтня (2 листопада) 1721 по 16 квітня 1917 рокуНаказом Морського міністра № 125 були скасовані погони Російського імператорського флоту.
Витоки
Перше трищоглове судно, побудоване в Росії за європейським стандартом, було спущено на воду в Балахні у 1636 році під час правління царя Михайла Федоровича. Корабель був побудований кораблебудівниками з Гольштейна, був названий «Фредерік» і ходив під прапором Гольштейна. У своє перше плавання «Фредерік» відправився 30 липня (9 серпня по Новому стилю) 1636 року з Нижнього Новгорода вниз по Волзі, тримаючи шлях до Персії. 27 жовтня (6 листопада за Новим стилем) 1636 року «Фредерік» вийшов у Каспійське море, а 12 листопада (22 листопада за новим стилем) він потрапив у потужний шторм, який тривав три дні. «Фредерік» зазнав значних руйнувань і був посаджений на мілину, щоб врятувати вантаж і команду. Надалі корабель був витягнений на берег в десяти милях від Дербента і розкрадений місцевими жителями.
22 липня (1 серпня за новим стилем) 1656 року російська гребна флотилія воєводи Петра Івановича Потьомкіна розбила ескадру шведських кораблів поблизу острова Котлін і захопила 6-гарматну галеру. Битва поблизу острова Котлін розглядається істориками як перша документальна російська перемога на морі у новий час. раніше, 30 червня (10 липня за новим стилем) 1656 року, та ж флотилія воєводи Потьомкіна брала участь у взятті шведської фортеці Нієншанц (Канци), яка розташована у гирлі річки Охти при впадінні Охти у Неву.
Під час московсько-шведської війни 1656—1658 років, російські війська захопили шведські фортеці Дюнамюнде і Кокенхаузен (перейменований у Царевича Дмитра-місто) на Західній Двіні. Боярин Афанасій Лаврентійович Ордин-Нащокін заснував суднобудівну верф в Царевічеве Дмитриеве-місті і почав будівництво кораблів для плавання на Балтійському морі. Після закінчення війни Росія і Швеція уклали Кардиський мирний договір в 1661 році, за результатами якого Росія повернула Швеції всі завойовані території і була змушена знищити всі кораблі, закладені в Царевічеве Дмитриеве-місті.
Боярин Ордин-Нащокін не втратив своїх надій на будівництво флоту і повернувся до річки Волги і Каспійському морю. Отримавши царський дозвіл, боярин Афанасій Лаврентійович запросив данських кораблебудівників в село Дедіново, розташоване на річці Оці. Будівництво кораблів почалося взимку 1667 року. Протягом двох років вони закінчили будівництво чотирьох кораблів: фрегата «Орел», і трьох менших суден. «Орел» закінчив своє плавання так само плачевно, як і «Фредерік» — він був захоплений в Астрахані козаками Стеньки Разіна. Козаки пограбували і потім, імовірно, спалили цей корабель.
У XVII столітті російські купці і козаки перепливли через Біле море на кочах, досягли гирла річок Лена, Колима і Індигірка, і заснували поселення в регіоні верхнього Амура. Найвідомішим з цих першовідкривачів є Семен Дежньов — в 1648 році він проплив по Північному Льодовитому океану всю довжину сучасної Росії, обігнув Чукотський півострів, перетнув Берингове море і вийшов в Тихий океан.
Флот Петра І
Під час другого Азовського походу 1696 року проти Туреччини, перший раз російські висунули 2 лінійних корабля, 4 брандера, 23 галери і 1300 стругів, побудованих на річці Воронеж. Після завоювання фортеці Азов боярська дума обговорила рапорт Петра про цей похід і вирішила почати будівництво військово-морського флоту 20 жовтня 1696 року. Ця дата вважається офіційним днем народження регулярного Військово-Морського Флоту Росії, кораблі якого були побудовані на верфях Воронезького адміралтейства.
Балтійський флот Російської імперії був побудований під час Північної війни 1700—1721 років. Будівництво галерного флоту було розпочато в 1702—1704 роках на декількох верфях, які перебували на естуаріях річок Сясь, Луга і Олонка. Для захисту завойованого узбережжя і для атак на ворожі морські шляхи в Балтійському морі був створений вітрильний флот з кораблів, побудованих в Росії і куплених в інших країнах. У 1703-1723 роках головна база Балтійського флоту перебувала в Санкт-Петербурзі, а після цього — в Кронштадті. Нові бази були створені в Виборзі, Гельсінгфорсі, Ревелі і Або. Спочатку володимирський приказ керував суднобудівними справами, пізніше ця функція була передана Адміралтейському наказом.
У 1745 році Військово-Морський Флот мав 130 вітрильних кораблів, включаючи в себе 36 лінійних кораблів, 9 фрегатів, 3 шняви, 5 бандер і 77 допоміжних суден. Гребний флот складався з 396 кораблів, включаючи в себе 253 галери і скампавеі і 143 бригантини. Кораблі були побудовані на 24 верфях включаючи верфі у Воронежі, Казані, Переяславі, Архангельську, Олонці, Петербурзі та Астрахані.
Військово-морські офіцери походили з дворян — матроси були рекрутами з простолюддя. Термін служби у флоті був довічним. Молоді офіцери навчалися в школі математичних і навігаційних наук заснованій у 1701 році і часто посилалися для навчання і практики за кордон. Іноземці часто наймалися для військово-морської служби, наприклад шотландець Томас Гордон — командир Кронштадтського порту. У 1718 році була утворена Адміралтейства-колегія — вищий орган управління Військово-Морського Флоту в Росії.
Принципи організації військово-морського флоту, методи освіти і практики для підготовки майбутніх кадрів, а також і методи проведення військових дій були написані в морському статуті 1720 року — документі, заснованому на досвіді зарубіжних країн. Петро І, Федір Апраксін, Олексій Сенявін, Наум Сенявін, Михайло Голіцин та інші вважаються засновниками мистецтва морського бою в Росії. Принципи військово-морської справи були далі розвинені Григорієм Спірідовим, Федором Ушаковим і Дмитром Сенявіним.
Порівняння російського Балтійського флоту в 20-х роках XVIII століття з флотами європейських країн (боєздатні лінійні кораблі)<ref group="Д." name="autogenerated2">Кротов П. А. Создание линейного флота на Балтике при Петре I // Исторические записки. Т. 116. М., 1988. С. 326</ref>: Росія Велика Британія Франція Швеція Данія Туреччина 1709 рік — 0 1720 рік — 25 1721 рік — 79 (з 124) 1714 рік — 66 1729 рік — 45 1709 рік — 48 1720 рік — 22 1709 рік — 42 1720 рік — 25 1715 рік — 42
Стан флоту після смерті Петра
Створений імператором Петром I флот до 20-х років XVIII століття досяг зеніту своєї боєздатності. У цей період починає здійснюватися введення нового штату флоту, що виразилося в будівництві 54-гарматних кораблів і закладці в 1723 році першого 100-гарматного корабля «Петро Перший і Другий». Одночасно, з 1722 року різко знижуються темпи кораблебудування. В останні роки царювання Петра закладалося не більше 1-2 кораблів на рік (у 1722 — 1, у 1723 — 1, у 1724 — 2, у 1725 — 1), а необхідна кількість для підтримки штатного складу була 3 корабля на рік.
Різко погіршився стан в кораблебудуванні після смерті Петра. У 1726 році було закладено всього один 54-гарматний корабель, а в період з 1727 по 1730 роки не було закладено жодного корабля.У 1727 році в складі корабельного флоту налічувалося 15 боєздатних лінійних кораблів (з 50 рахувалися в складі флоту) і 4 боєздатних фрегата (з 18 рахувалися). У 1728 році шведський посланник в Росії доносив своєму урядові:
На кінець 1731 року в складі корабельного флоту значилося 36 лінійних кораблів, 12 фрегатів і 2 шняви, але повністю боєздатними були лише 29,63 % від штатного числа лінійних кораблів, ще 18,52 % могли діяти на Балтиці тільки в найсприятливіший час року, без штормів. Всього Росія могла вивести в море 8 повністю боєздатних лінійних кораблів і 5 в ближнє плавання на Балтиці. Вибули з ладу всі кораблі великих рангів — 90, 80, 70-гарматні. Боєздатними і частково боєздатними залишалися тільки один 100-гарматний корабель, п'ять 66-гарматних і сім 56-62-гарматних.
Відносно задовільним був стан галерного флоту, до складу якого входило 120 галер. У 1726 року віце-адмірал Петро Сіверс запропонував ввести для галерного флоту мирний штат, що було реалізовано в 1728 році. Постійно на флоті містилося 90 галер на плаву, ще на 30 галер зберігалися приготовані для швидкої збірки лісу.
За правління Петра II різко знизилася інтенсивність бойової підготовки екіпажів флоту. У квітні 1728 імператор на засіданні Верховної таємної ради наказав, щоб з усього флоту виходили в море тільки чотири фрегати і два флейта, а ще п'ять фрегатів були готові до крейсерування. Решта кораблів повинні були залишатися в портах для «заощадження скарбниці». На доводи флагманів, що необхідно постійно тримати флот на морі, імператор відповів: «Коли потреба зажадає вжити кораблі, то я піду в море; але я не маю наміру гуляти по ньому, як дідусь». Поганий стан скарбниці і нерегулярні виплати платні вели до відтоку офіцерів, що викликало падіння дисципліни серед солдатів і матросів.
Царювання Анни Іванівни
За сходження на престол і скасування Верховної таємної ради імператриця Анна Іванівна першими своїми указами звернулася до проблеми відновлення флоту. 21 липня (1 серпня) 1730 імператриця видала іменний указ «Про збереження галерного і корабельного флотів по регламентам і статутам», в якому «найміцніше підтверджувалося Адміралтейств-колегії, щоб корабельний і галерний флот збережені були за статутами, регламентами та указам, що не слабшаючи і без сподівань на теперішній благополучний мирний час».
У грудні 1731 імператриця розпорядилася відновити на Балтійському флоті регулярні навчання з виходом в море, щоб «як станеться і людям навчання і кораблям справжньої огляд, бо в гавані такелаж та інше пошкодження неможливо так оглянути, як корабель у русі». У січні (лютому за н.с.) 1731 року на Адміралтейських верфях було закладено новий 66-гарматний корабель «Слава Росії», ще два корабля були закладені в лютому і березні 1732 року.
У 1732 році під головуванням віце-канцлера графа Андрія Остермана для реформи флоту була заснована Військова морська комісія, до складу якої увійшли віце-адмірал граф Микола Головін, віце-адмірал Наум Сенявін, віце-адмірал Томас Сандерс, контр-адмірал Петро Бредаль і контр-адмірал Василь Дмитрієв-Мамонов, проведена реформа управління, введені нові штати флоту.
За штатом 1732 року основними в корабельному флоті стали 66-гарматні кораблі, які повинні були складати 59,3 % складу флоту. При цьому комісія виходила з таких міркувань: особливості конструкції російських 66-гарматних кораблів дозволяли їм носити гармати такого самого калібру, як гармати 70-гарматних кораблів іноземних флотів; 66-гарматні кораблі вже існували в складі флоту, і по їх вибутті частина їх оснащення і артилерії можна було використовувати для спорядження нових кораблів, а на артилерію і оснащення доводилося 28,6-38,3 % від вартості всього корабля.
Штати корабельного флоту 1720 і 1732 років: Ранги кораблів Штат 1720 року Штат 1732 рокуЛінійні кораблі 90 3 0 80 4 4 76 2 066121654075060Фрегати3266Шняви1630 Загальна кількість лінійних кораблів залишилася незмінною — 27. Залишилася незмінною сумарна гарматна сила флоту. За петровським штатом, з урахуванням запланованого введення 100-гарматного корабля, флот повинен був мати у своєму розпорядженні 1854 гармати. За штатом 1732 року на кораблях повинно було знаходитися 1754 гармати, а з урахуванням рішення комісії про обов'язкове знаходженні у флоті 1 100-гарматного корабля поза штатом -1854 гармати. Введений в 1732 році штат флоту залишався незмінним до правління Катерини II.