Еріх Бахем (; 12 серпня 1906, Мюльгайм-на-Рурі, Німецька імперія — 25 березня 1960, Мюльгайм-на-Рурі, ФРН), німецький інженер та авіаційний конструктор, також розробляв житлові трейлери. Був піонером європейського караванінгу.
Біографія Еріх Бахем народився 12 серпня 1906 у місті Мюльгайм-на-Рурі, земля Північний Рейн-Вестфалія.
Конструктор
У 1938, ґрунтуючись на знаннях аеродинаміки та власному конструкторському досвіді, розробив свій перший житловий фургон — «Aero-Sport», котрий був виготовлений на планерному заводі «Wolf Hirth» з клеєної фанери. При організації виробництва сфокусував свою увагу на трьох основних якостях: надійності, звукоізоляції та аеродинаміці.
Від 1933 до 1942 займав посаду технічного директора на фірмі Fieseler у німецькому містечку Кассель, а у 1938 очолив її відділ розвитку. У 1935 Бахем бере участь в розробці багатоцільового Fieseler Fi 156. Разом з ним, творцями «Лелеки» були: керівник проекту Герхард Фізелер (), начальник конструкторського бюро Райнгольд Мевес (), Віктор Маугш (), Герман Вінтер () та Зігурд Хернер (), що відповідав за аеродинаміку. У 1941 — 1942 розробив два проекти висотних винищувачів Fieseler Fi 166, котрі досягали більшої бойової стелі швидше ніж звичайні винищувачі. Перший варіант, був комбінацією ракети з літаком, на основі Messerschmitt Bf 109, з двома реактивними двигунами Jumo 004. Ракета повинна була підняти літак на висоту 12000 метрів, потім відділитися та повернутися на землю на парашуті. Другим проектом, був двомісним літак з ракетним двигуном, що використовувався не тільки при запуску, але й і в польоті. Обидві конструкції далі стадії проектування не пішли.
Bachem Ba 349
10 лютого 1942 заснував «Bachem Werke GmbH» у Бад-Вальдзе. Компанія спочатку будувала запасні частини для поршневих авіадвигунів, а у серпні 1944, разом з німецьким конструктором ракетно-космічної техніки Вернером фон Брауном, виготовила перший пілотований ракетний перехоплювач вертикального зльоту, для атаки бомбардувальників — Ba 349 Natter («Змія»). У вересні 1944 Bachem Werke GmbH отримала контракт на 15 експериментальних літаків. Єдиний пілотований випробувальний політ 1 березня 1945 завершився загибеллю тест-пілота Лотара Зібера (; * 7 квітня 1922, Дрезден — † 1 березня 1945, Штеттен-ам-кальтен-Маркт). Часу на продовження льотних випробувань вже не було і, у підсумку, ракетний перехоплювач на озброєння не надійшовМаловідомі літаки Третього Рейху. Штурмові літаки Третього Рейху. Fw.190 Würger.
Повоєнний період
У 1948 Бахем, через Данію та Швецію, покинув Німеччину, щоб згодом оселитися в Аргентині. Припускають, що він хотів уникнути американських агентів, котрі планували доправити його до США з групою Вернера фон Брауна в рамках «Операції Скріпка». В Аргентині, серед іншого, він брав участь у проекті по будівництву заводу музичних інструментів.
У 1952 повернувся до Німеччини та оселився в Бад-Вальдзе, став технічним директором в компанії свого батька Генріха Вільгельма Шварца — «Ruhrthaler Maschinenfabrik Schwarz & Dyckerhoff GmbH», в Мюльгаймі. Там він розробив сучасний корпус шахтного локомотива Ruhrthaler Vollsicht та інші частини устаткування гірської промисловості, а також магістральні тепловози. З 1957 разом з Ервіном Хумером () розробляє житлові трейлери, що продаються під торговельною маркою «Hymer» — найуспішніший в Європі кемпінг для караванінгу. Бахем захоплювався туризмом і вже до війни мав свої власні проекти, тому був поставлений на чолі збутової мережі, що отримала назву «Eriba». Марка Eriba збереглася і сьогодні, але тепер уже як частина продукції великого концерну «Hymer». У Німеччині та в сусідніх з нею країнах існують клуби любителів Eriba-Hymer.
Останні роки Еріх Бахем помер 25 березня 1960 у Мюльгаймі-на-Рурі, а у 1978, там само, померла і його дружина Еріка.
Див. також Messerschmitt Me 163 Komet Курт Танк Ріхард Фогт
Посилання
Примітки
Джерела з інтернету та література lonesentry.com taringa.net Каталог Національної бібліотеки Німеччини Deutschen Nationalbibliothek Hartmut Löffel et al.: Erich Bachem; in: Hartmut Löffel (Hg.): Oberschwaben als Landschaft des Fliegens. Eine Anthologie. Konstanz & Eggingen: Edition Isele, 2007; S. 357—360. ISBN 978-3-86142-429-1.
Виноски