А́йртон Се́нна да Сі́лва (; 21 березня 1960, Сан-Паулу — 1 травня 1994, Болонья), більш відомий як Айртон Сенна, — бразильський автогонщик, триразовий чемпіон світу з автоперегонів у класі Формула-1. Сенну вважають одним з найкращих гонщиків за всю історію Формули-1. Журналісти прозвали Сенну «бразильським чарівником» та «людиною дощу» за його талант автогонщика та вміння їздити в дощову погоду. Сенна загинув під час Гран-прі Сан-Марино 1 травня 1994 року.
Молодість
Айртон да Сілва народився в Сан-Паулу в сім'ї багатого землевласника. Його батько сприяв розвитку гоночних талантів сина, посадивши того за кермо карта вже в чотири роки. У тринадцять років Айртон вперше взяв участь у змаганнях з картингу. Він описав цей епізод у документальному нарисі, опублікованому на початку 80-х років. Айртон згадував, що гонка проходила на вулицях міста, а стартові позиції були написані на клаптиках паперу, які потім учасники витягали з шолому. Айртону дістався перший номер, і він стартував з поулу. Майже всі учасники були досвідченішими за нього, проте не могли наздогнати його на прямих ділянках, оскільки він був набагато легший і його автомобіль через це їхав швидше. Але повороти Айртон проходив повільніше, і в одному з поворотів у його машину хтось врізався ззаду, через що він і вилетів з траси.
У 1977 році виграв чемпіонат Південної Америки з картингу. Потім брав участь у чемпіонаті світу й займав другі місця в семи перегонах, але жодного разу не зміг перемогти.
У 1981 році Айртон одружився зі своєю давньою подругою — Ліліан да Вашконселуш Соуза. Подружжя мало багато спільних інтересів, якийсь час навіть разом брали участь у перегонах, але все-таки шлюб протримався недовго — у 1983 році вони розлучилися. «Цей шлюб був помилкою», — говорив Сенна після розлучення, — «але вона дуже гарно готувала». Досі невідомо, хто був ініціатором розлучення, але обидва визнавали, що Сенна надавав дуже великого значення перегонам і не міг поєднувати їх зі шлюбом.Christopher Hilton. Ayrton Senna: As Time Goes By, стор. 39 — 44 Після цього Айртон мав чимало романів, але до одруження справа більше не доходила.
У тому ж 1981 році бразилець вирушив до Європи, де відразу виграв британський чемпіонат у класі Формула-Форд 1600. У цей же час Айртон почав виступати під дошлюбним прізвищем своєї матері — Сенна, оскільки прізвище да Сілва було дуже поширеним в Бразилії. У 1982 році Сенна виграв європейський і британський чемпіонати Формули-Форд 2000, перемігши при цьому в найпрестижнішому Гран-прі Макао. Протягом 1983 року він тестував машини різних команд Формули-1: «Вільямс», «Макларен», «Бребхем» та «Тоулман» — і зарезервував собі місце бойового пілота в останній на сезон 1984 року.
Початок кар'єри в Формулі-1
Команда «Тоулман» була невеликою в порівнянні з іншими відомими командами того часу, такими, як «Вільямс», «Макларен» чи «Бребхем». Незважаючи на це, їй вдалося створити непогану машину, на якій Сенна вперше продемонстрував свій талант гонщика у Формулі-1. Перше очко в чемпіонаті світу Формули-1 він здобув 7 квітня 1984 року на трасі в К'яламі, де проходило Гран-прі Південної Африки. У трьох подальших перегонах він набрав ще два очка, а потім, на Гран-прі Монако, провівши важкі перегони в умовах сильного дощу і обігнавши декількох гонщиків, які мали технічно кращі машини (зокрема дворазового чемпіона світу Нікі Лауду), посів друге місце; виграти йому завадила лише зупинка перегонів. До завершення сезону Сенна ще двічі піднімався на подіум, посівши третє місце на Гран-прі Великої Британії та Гран-прі Португалії, і за підсумками року посів у чемпіонаті дев'яте місце.
Кар'єра у Lotus
У наступному, 1985-му році, Сенна перейшов до сильнішої команди — «Лотус» (цей перехід супроводжувався тертям з командою «Тоулман», з якою він мав контракт ще на рік, і яка не хотіла його відпускати). «Лотус» побудувала тоді одну з найкращих своїх машин на той період — 97Т; партнером Сенни у команді став Еліо ді Анджеліс. На перших же перегонах сезону — Гран-прі Бразилії, Сенна завоював свій перший поул, але під час перегонів був змушений зійти через проблеми з електронікою. На другому старті сезону — Гран-прі Португалії, що проходило 21 квітня 1985 року на трасі в Ештурілі за сильного дощу, Сенна знову стартував з поулу і зміг виграти свої перші перегони у Формулі-1. Але наступні старти сезону затьмарилися численними технічними проблемами, і, попри те, що Сенна нерідко завойовував перші позиції у кваліфікаціях, закінчити перегони йому не вдавалося. Він зміг здобути ще тільки одну перемогу — на трасі Спа, де проходило Гран-прі Бельгії. До кінця сезону Айртон набрав 38 очок і зайняв у чемпіонаті четверте місце.
Другий сезон у «Лотусі», 1986 року, вийшов у Сенни кращим, завдяки тому, що інженери команди добре попрацювали над машиною, і вона стала надійнішою. На старті сезону на Гран-прі Бразилії Сенна посів друге місце відразу за своїм співвітчизником Нельсоном Піке, а потім захопив лідерство у чемпіонаті світу після перемоги на автодромі Херес в Іспанії, де він до останньої секунди стримував Найджела Менселла, що йшов другим, і на фініші відстав від Сенни всього на 14 сотих секунди. Але це лідерство не протрималося довго — чемпіонат став ареною боротьби головним чином «Макларена» та «Вільямса», а «Лотус» знову став страждати від проблем з механікою. Попри це, Сенна отримав ще одну перемогу і на трьох гран-прі зміг зайняти друге місце, закінчивши чемпіонат з 55 очками, завоювавши при цьому вісім поулів. Однак пілоти «Макларена» і «Вільямса»: Прост, Піке і Менселл — виступили так добре, що цих очок Сенні знову вистачило лише на четверте місце в чемпіонаті.
Сезон 1987 року також став багатообіцяючим. Компанія «Рено» оголосила про вихід з автоспорту, і команда «Лотус» почала використовувати мотор «Хонда», який був більш потужним і надійним. Початок сезону у Сенни не склався, але потім він виграв підряд двоє перегонів — престижний Гран-прі Монако і Гран-прі США, що проходило у Детройті — і знову став лідером чемпіонату. Але Менселл та Піке на «Вільямсах» і цього сезону показували такі вражаючі результати, що Сенні було важко з ними конкурувати, і після Гран-прі Мексики, де Айртон вилетів з траси через несправне зчеплення, він втратив шанси на чемпіонський титул, за який продовжували боротися між собою пілоти «Вільямса». За два гран-прі до кінця сезону Менселл потрапив в аварію на вільних заїздах перед Гран-прі Японії, і не зміг взяти участь у цих перегонах, а також у наступному Гран-прі Австралії. Це давало Сенні шанси на віце-чемпіонство, і він зробив все, що зміг, посівши друге місце в обох перегонах і набравши достатньо очок для другого місця у чемпіонаті. Проте після Гран-прі Австралії стюарди встановили, що отвори для охолоджування гальм на машині Сенни були ширшими, ніж передбачено регламентом, і Сенну дискваліфікували. Через це за підсумками сезону він з 57 очками посів третє місце.
Протягом сезону 1987 року у Сенни встановилися добрі відносини з компанією «Хонда», і коли в кінці сезону строк контракту Сенни з командою «Лотус» закінчився, він отримав запрошення до команди «Макларен», яка також використовувала мотори «Хонда».
Кар'єра у McLaren
У 1988 році Сенна опинився в «Макларені», де його напарником став Ален Прост, на той час дворазовий чемпіон світу. Так започатковано жорстку конкуренцію між ними, кульмінацією якої стали декілька гоночних інцидентів за їх участю. У сезоні 1988 року на частку цієї пари припало 15 перемог з 16 (тільки Гран-прі Італії виграла команда «Феррарі»), з яких 8 належало Сенні та 7 — Просту. У підсумку Прост набрав більше очок в цілому, але тоді у залік чемпіонату йшли лише 11 найкращих результатів, тому чемпіоном став Сенна.
У наступному сезоні 1989 року конкуренція ще більше загострилася, що перейшло у постійну боротьбу на трасі і психологічну війну поза нею. Типовим епізодом цієї боротьби стало Гран-прі Німеччини, в якому Прост і Сенна боролися за перше місце протягом всієї гонки; виграв її Сенна. Чемпіоном став Прост після інциденту на останніх перегонах на трасі в Судзуці на Гран-прі Японії, коли Сенна спробував здійснити важкий обгін, їх машини зіткнулися, видовищно зачепившись одна за одну. Цей маневр з боку Сенни був дуже ризикованим, і багато хто потім критикував його за цю спробу. У той же час визнавалось, що це місце на трасі було практично єдиним, де обгін був можливим, і якби Сенна не спробував це зробити, то чемпіонський титул абсолютно точно дістався б Просту. Деякі вважають також, що в зіткненні був винен Прост, бо не побажав пропустити Сенну, коли той вже фактично обігнав його по внутрішній траєкторії. Сенна зміг повернутися в бокси, змінити передній спойлер і продовжити перегони, вигравши їх, проте після перегонів його дискваліфікували. Сенна публічно сказав, що в цьому епізоді він «був грубо пограбований», що викликало санкції з боку FIA — Айртона оштрафували на чималу суму і тимчасово позбавили ліцензії на участь у перегонах Формули-1. До початку наступного сезону Сенна, заплативши штраф і вибачившись перед FIA, повернув собі ліцензію.
Перед сезоном 1990 року Прост пішов до команди «Феррарі», пояснивши це тим, що в «Макларені» надавали перевагу Сенні. Але доля чемпіонату знову вирішувалася на передостанньому гран-прі на тій же трасі Судзука, і знову боротьба йшла між Простом та Сенною. Їх машини знову зіткнулися, цього разу в першому повороті після старту, і обидва вибули з перегонів. До цього моменту більше очок мав Сенна, тому і став чемпіоном. Дані телеметрії показали, що Сенна навіть не спробував загальмувати перед зіткненням. Багато хто вважав, що це була помста Просту за торішній інцидент, і критикували Сенну за неспортивну поведінку. Сенна спочатку відкрито не визнавав справедливість цієї версії, але й не дуже намагався спростувати її; рік по тому в інтерв'ю перед початком Гран-прі Японії 1991 року він визнав, що спровокував зіткнення навмисно, і знову звинуватив FIA у тому, що чемпіонський титул 1989 року у нього відібрали.
У сезоні 1991 року основна боротьба йшла між Сенною і Найджелом Менселлом, що виступав за «Вільямс». Айртон виграв чотири гран-прі на початку сезону, у наступних перегонах успіх святкував Найджел. До кінця сезону йшла рівна боротьба, але на Гран-прі Японії Менселл вилетів з траси і практично втратив шанси у боротьбі за чемпіонство. Сенна закінчив сезон перемогою на домашній трасі в Бразилії і став чемпіоном утретє.
У 1992 році, завдяки інтенсивній роботі, виконаній в міжсезонні інженерами «Вільямса», Менселл мав велику перевагу і виграв 9 перегонів з 16, достроково ставши чемпіоном. Сенна зміг виграти лише три етапи — Гран-прі Монако, Гран-прі Угорщини та Гран-прі Італії. У кінці сезону Сенна сказав, що йому заважала не тільки технічна перевага «Вільямса», але й відсутність Проста — без нього Сенна втратив орієнтир, ніяк не міг сприйняти Менселла як серйозного суперника і тому відчував проблеми з мотивацією.