Правдива історія (, ) — пародія мандрівних оповідань, написана грекомовним ассирійцем Лукіаном із Самосата, найраніша відома фантастика про подорожі до космосу, іншопланетні форми життя і міжзоряні війни. Цю повість, створену в II столітті, часто описують як «перший відомий текст, який можна називати науковою фантастикою».Greg Grewell: «Colonizing the Universe: Science Fictions Then, Now, and in the (Imagined) Future», Rocky Mountain Review of Language and Literature, том 55, № 2 (2001), ст. 25–47Swanson, Roy Arthur: «Lucian of Samosata, the Greco-Syrian satirist of the second century, appears today as an exemplar of the science-fiction artist. There is little, if any, need to argue that his mythopoeic Milesian Tales and his literary fantastic voyages and utopistic hyperbole comport with the genre of science fiction; …»Fredericks, S.C.: «Lucian's True History as SF» , Science Fiction Studies, том 3, № 1 (травень 1976), ст. 49–60Georgiadou, Aristoula & Larmour, David H.J in their introduction: «…Lucian's Verae Historiae („True Histories“), a fantastic journey narrative considered the earliest surviving example of Science Fiction in the Western tradition.»Gunn, James E. denotes True History as «Proto-Science Fiction», ст.249 Лукіан задумував повість як сатиру на стародавні джерела, які видавали фантастичні та міфічні події за історичні.

Твір Лукіана складно класифати за жанрами. Різні вчені тлумачать повість як тогочасну наукову фантастику, фентезі, сатиру чи пародію.

Сюжет

В «Правдивій історії» Лукіан оповідає як з компанією відправляється в плавання на захід через Геркулесові стовпи, щоб дослідити землі і їх жителів поза океаном. Але їхні кораблі здуває з курсу сильним вітром, і після 79 днів вони прибувають до острова. На острові вони знаходять ріку вина, в якій плавають риби і ведмеді. Цей факт, а також малі та гігантські сліди ніг, вказують їм що Геракл і Діоніс подорожували до цього місця.

Покинувши острів, флот піднімає в повітря вихором, і після семи днів мандрівники висаджуються на Місяці. Там вони втягуються в повномасштабну війну між мешканцями Сонця геліотами і мешканцями Місяця селенітами за колонізацію «Ранньої Зорі» (Венери). Велетенські павуки створюють з павутиння рівнину між Місяцем і Венерою. В битві беруть участь екзотичні воїни, такі як чоловіки, озброєні грибами та спаржею, жолуді-собаки («собаколиций чоловік на крилатому жолуді»), і хмаро-кентаври. Сонце, Місяць, зорі і планети змальовані як місця з унікальними географічними деталями і мешканцями. Війну виграють геліоти, їхній король затьмарює Місяць стіною хмар і там настає вічна ніч. Правитель Місяця капітулює в обмін на розсіяння хмар. Венеру геліоти та селеніти домовяються колонізувати спільно.

Далі Лукіан описує жителів Місяця і їхні звичаї: серед мешканців немає жінок, а діти виношуються всередині литок чоловіків; також є народ, діти в якого з'являються з велетенських жолудів. Описується анатомія, фізіологія та мода селенітів. Також оповідач згадує мешканців комет. Він зазначає, що град, який падає на Землю, це зірваний вітром місячний виноград. У палаці місячного царя оповідач виявляє дзеркало на дні колодязя, в якому детально бачить не тільки Землю, а й власну родину.

Після повернення на Землю, кораблі компанії проковтує гігантський кит. Всередині 300 кілометрової тварини знаходиться цілий острів, де живуть багато племен. Деякі є нащадками інших людей, проковтнутих рибою. Інші більш незвичайні, як істоти з обличчям жука. Герої знайомляться з чоловіком, народ якого сусіди обклали непомірною даниною. Вони стають на його захист і перемагають недоброзичливців, озброєних поліпами та устрицями. Щоб покинути кита, компанія спалює ліс і кит задихається, що дозволяє відкрити його пащу.

Потім в своїх подорожах вони натрапляють на море з молока, острів сиру і Острови блаженних. Там Лукіан зустрічає людей, здатних ходити по воді, різних міфічних тварин, героїв Троянської війни, і навіть Гомера, котрий виявляється зовсім не сліпим, як вважають. Група знаходить місце покарання богами для різних знаменитих злочинців, а найстрашніші покарання призначено брехунам, які видавали свої розповіді за правду. Серед брехунів команда виявляє і «батька історії» Геродота.

Залишивши Острови блаженних, мандрівники передають лист до Каліпсо від Одіссея, в якому він шкодує, що покинув її. Далі компанія знаходить прірву в океані, і пливе навколо неї, після чого мандрівники натрапляють на континент і вирішують розвідати його. Книга раптово закінчується поясненням Лукіана, що інші пригоди будуть темою наступних книг.

Аналіз

Сатира

Лукіан планував оповідь формою літературної критики, сатирою проти джерел які цитували міфічні події як істинні. Він згадує повісті Ктесія, Ямбулоса, Гомера і пише «мене дивує їхнє припущення, що ніхто не помітить як вони брешуть». Багато подій і персонажів в «Правдивій історії» змальовано фантастичними аж до смішного, глузуючи з оригінальних повістей. Як відмічено антикознавцем Ріардоном, «понад усім, це пародія на літературних 'брехунів' як Гомер і Геродот».B.P. Reardon: Collected Ancient Greek Novels, ст.622 На початку книги Лукіан заявляє, що в «Правдивій історії» написано «про речі які я і не бачив, і не пережив, і не чув ні від кого; речі які, більш того, не існують і не можуть ніколи існувати. Тому мої читачі не повинні вірити жодному моєму слову.» Він виправдовує назву книги тим що його міфічна історія правдива, оскільки це єдина історія, котра визнає, що все написане — брехня. Також в кінці Лукіан обіцяє продовження в наступній книзі, але невідомо чи така існує.

Фантастика

На відміну від деяких антикознавців, сучасні критики наукової фантастики не розглядають сатиричні риси повісті як несумісні з сучасним поняттям фантастики. Лукіан дуже специфічно і ефективно визначає хибні цінності та помилки в натурфілософії, що і було означенням науки в ті часи.Swanson, Roy Arthur: «The True, the False, and the Truly False: Lucian's Philosophical Science Fiction» , Science Fiction Studies, том 3, № 3 (листопад 1976), ст. 227—239 Також було зазначено віддаляюче відчуття повісті:

Згідно з Грювелом, чиє визначення фантастики фокусується на боротьбі між сильнішими і слабшими життєвими формами, "частина оповідання яка визначає її як наукову фантастику, аніж фентезі чи образну фантастику, це розповідь про те як Лукіан зі своїми матросами воюють за територіальні права: "

Підсумовуючи, типовими темами наукової фантастики, які зустрічаються в «Правдивій історії», є:

матеріалістичний погляд на незвичайне; подорож до космосу; перший контакт з позаземним розумним життям; інші світи, рівні Землі; альтерантивна біологія, антропологія та екологія; міжзоряна війна та імперіалізм; колонізація планет; технічні засоби відкриття нового (корабель, рефлекторний телескоп); мотиви гігантизму; чітке бажання протагоніста до мандрів і пригод; інтерес до дивного та химерного.

Середня точка зору висловлена англійським критиком Кінґслі Емісом, який водночас визнає фантастичний і сатиричний характер твору:

Сучасніші еквіваленти, які поєднують фантастику і пародію водночас, можуть бути знайдені в «Мікромегас» Вольтера і роботах Дугласа Адамса.

На додаток, треба зазначити що в книзі виражено ідею перетину Атлантичного океану і розвідування земель які можуть лежати на іншій стороні — за близько 1400 років перед Христофором Колумбом.

Переклади українською  Лукіан. Правдива історія. пер. з давньогр. Назара Ващишина. – Львів: Апріорі, 2022.

Див. також Місяць у культурі

Посилання True History на сайті sacred-texts.com Інші роботи Лукіана на сайті sacred-texts.com Lucian of Samosata Project – статі, мапи, бібліотека The audio book аудіокнига на Librivox

Примітки