Хамсе

«Хамсе» або інакше «П'ятериця» — пам'ятник перської літературиJuan Eduardo Campo., п'ять поем, об'єднаних загальною назвою «Пандж Ґандж», що перекладається з перської як «П'ять коштовностей». Основний твір класика перської літератури Нізамі Гянджеві (1141-1209). «Хамсе» — перська вимова арабського слова «хамса» (араб. خمسة). Всі п'ять поем написані у віршованій формі маснаві (двовіршів), майстром яких був Нізамі.

Перша з поем — «Скарбниця таємниць» («Махсан аль-Асрар»), була написана під впливом монументальної поеми Санаї (помер у 1131 р.) «Сад правди» . В основі поем «Хосров і Ширін», «Сім красунь» («Хафт пейкар») і «Іскандер-наме», лежать середньовічні лицарські історії. Хосров і Ширін, Бахрам-і Гур і Олександр Великий, які з'являються в окремих епізодах у поемі Шах-наме Фірдоусі, в поемах Нізамі поміщені в центр сюжету і стали головними героями трьох його поем. Поема «Лейлі і Меджнун» написана на основі арабських легенд. У всіх п'яти поемах Нізамі значно переробив матеріал використаних джерел.

Слід зазначити, що в поемах Нізамі містяться унікальні дані, які збереглися до наших днів саме завдяки його описам. Так, наприклад, одним з предметів привабливості «Хамсе» є детальні описи музикантів, що зробило поеми Нізамі головним джерелом сучасних знань про перську музичну творчість та музичні інструменти XII століттяPeter J. Chelkowski.. Незважаючи на інтерес Нізамі до звичайних людей, Нізамі не заперечував інститут монархічної форми правління і вважав, що він є інтегральною, духовної і священною частиною перського способу життя. Хоча Нізамі уникав участі в придворному житті, кожну зі своїх поем він присвятив окремому правителю, що було поширеною традицією в його час.

«Хамсе» («П'ятериця») Нізамі Гянджеві мала величезний вплив на розвиток не тільки перської, але і східної поезії взагалі. Під впливом Хамсе створювалися твори в азербайджанській літературі. «П'ятериця», теми якої вибрав з історії та фольклору Нізамі, стала  основою наслідування таких видатних поетів, як Алішер Навої, Мухаммед Фізулі, Абдурахман Джамі, Амір Хосров Дехлеві та інших, які писали ті ж п'ять поем на ті ж самі теми. Нізамі виступає у своїх поемах не просто поетом і ліриком, але і викривачем невігластва, деспотизму і святенництва правителів. Він оспівує людину, її любов, працьовитість, мир і дружбу.

Сюжети поем Нізамі надали перському мініатюрному живопису велику кількість творчого матеріалу, його «Хамсе» разом з «Шахнаме» Фірдоусі, стало  літературним творомḴamsa of Neẓāmi — Encyclopædia Iranica., який найчастіше ілюстрували. Хамса Арабською 5-ть.

«Скарбниця таємниць»

Поема Махсан аль-Асрар (перс. مخزن الاسرار) «Скарбниця таємниць» написана у 1163 р., але деякі дослідники датують її 1176 р. Ця етико-філософська поема, що складається з 2.250 перських двовіршів, була присвячена правителю Ерзінджану Фахр ад-Діну Бахрамшаху. Поема розкриває езотеричні, філософські та теологічні теми і написана в руслі суфійської традиції, у зв'язку з чим служила зразком для всіх поетів, які згодом писали в цьому жанрі.

Поема розділена на двадцять розділів, кожен з яких є окремим трактатом, що присвячений релігійним і етичним темами. Кожен розділ завершується апострофою (зверненням) до самого поета, що містить його літературний псевдонімJTP de Bruijn.. Зміст віршів вказується в заголовку кожного розділу і написано в типовому гомілетичному стилі. Історії, які обговорюють духовні та практичні питання, проповідують справедливість царів, виключення лицемірства, попереджають про суєтність світу і необхідності готуватися до життя після смерті. Нізамі проповідує ідеальний образ життя, привертаючи увагу до свого читача людей вищого соціального становища серед творінь Божих, а також пише про те, що людина повинна думати про своє духовне призначення. У кількох розділах Нізамі звертається до обов'язків царів, але в цілому він швидше звертається до всього людства, ніж до свого царственого покровителя.

«Скарбниця таємниць» починається розділом «Промова про перевагу слова»:

Для Нізамі слово — це не тільки слово поета, але і слово пророка, що відповідає суфійській традиції, ому що  для суфія поезія — це те ж релігійне пророче служіння:

Основну частину «Скарбниця таємниць» займають двадцять «Промов». Промова перша — про створення світу і людини. Підставою для створення світу, за Нізамі, служила любов:

Промова друга — «Повчання шаху про справедливість». Нізамі закликає до правосуддя і турботи про благо підданих, загрожує карами за пригноблення і насильство. Третя промова — про властивості світу; четверта — про доброзичливе ставлення шаха до підданих; п'ята — про старість; шоста — про властивості створеного; сьома — про перевагу людини над тваринами і т. д. Теми промов підтверджуються притчами.

Написана у високо риторичному стилі поема «Скарбниця таємниць» не є романтичною епічною поемою, її мета — порушити обмеження світської придворної літератури. Цим твором Нізамі продовжив напрям, який відкрив у перській поезії Санаї, і, яке було продовжено багатьма перськими поетами, провідним серед яких є Аттар.

«Хосров та Ширін»

Під впливом переживань з приводу смерті своєї коханої дружини і під враженням від поеми Гургани «Віс і Рамін» Нізамі написав поему «Хосров і Ширін» — його перший шедевр . Поема «Хосров і Ширін» (перс. خسرو و شیرین), яка була написана впродовж 16 місячних років між 1175/1176 і 1191 р., стала відправною точкою в літературі не лише для Нізамі, але і для всієї перської поезії. Більш того, це була перша поема в перській літературі, яка досягла повної структурної та артистичної єдностіPeter Chelkowski..

Поема присвячена сельджуцькому Султанові Тогрулу II, Атабеку Азербайджану Мухаммаду ібн Елдигізу Джахан Пахлавану і його братові Кизил-Арслану. У поемі міститься 6150 двовіршів, розділених на 100 розділів, у виданні Тарватьян (Тегеран, 1987-1988 рр ..). Поема має складну структуру, в якій переплітаються кілька різних жанрів одночасно.

По суті це — також суфійський твір, що алегорично зображує прагнення душі до Бога; але почуття зображені настільки природно, що навіть непідготовлений читач не помічає алегорії, сприймаючи поему як романтичну любовну історію:

Історія про Хосрова і Ширін має перське походження і взята Нізамі з епічно-історичної поеми Фірдоусі «Шахнаме». В її основі лежить правдива історія і герої є історичними постатями, які дійсно існували .

Поему «Хосров і Ширін» Нізамі Гянджеві не слід плутати з «Фархад і Ширін» Алішера Навої.

Короткий опис сюжету Складний сюжет, що змальовує безліч пригод, коротко можна звести до такого: герой — Хосров, сасанідський царевич, а потім шах Ірану Хосров ІІ Парвіз (590-628 рр.), кохає прекрасну Ширін, вірменськуЭнциклопедия Ираника, статья — ESKANDAR-NĀMA OF NEŻĀMĪ:Энциклопедия Ираника, статья — FARHĀD (1): принцесу з БардиНизамий // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907., племінницю (дочка брата) Шеміри, яку інакше звали Мехин Бану — могутньої правительки християнського АррауПересказ содержания «Хосров и Ширин». Ширін також любить Хосрова, але політичні міркування змушують Хосрова одружитися з візантійською принцесою, Ширін же відкидає позашлюбну близькість, зберігаючи цнотливість. Від ревнощів Хосров посилає закоханому в Ширін зодчому Фархаду звістку про її смерть, внаслідок  чого Фархад позбавляє себе життя . Таким чином, ми бачимо душу, що потопає у гріхах, які не дають їй, при всьому бажанні, з'єднатися з Богом. Лише в кінці Хосров відкидає земну марність і з'єднується з Ширін; але він гине від руки свого підступного сина, а Ширін, щоб не дістатися вбивці, простромлює себе кинджалом над його тіломhttp://www.iranica.com/articles/kosrow-o-sirin ḴOSROW O ŠIRIN.

«Лейлі та Меджнун»

Поема «Лейлі та Меджнун» (перс. لیلی و مجنون) написана у 1188 році. Основою сюжету стала  стародавня арабська легенда «Лейлі і Меджнун» про нещасне кохання юнака Каїса, прозваного «Меджнун» («Божевільний»), до красуні Лейлі. Поема присвячена ширваншаху Ахситану I, за чиїм замовленням і була написанаНизами Гянджеви. Лейли и Меджнун. К 840-летию Низами Гянджеви. Перевод с фарси, предисловие и комментарии Рустама Алиева. / Редактор А. В. Старостин. — Б.: Элм, 1981. — С. 8. — 388 с. — 4000 экз.Сара Ашурбейли.Yuriko Yamanaka.Michiko Suzuki.. Ця поема вважається найвідомішим перським переказом легенди про Лейлі і Меджнуна. Поема нараховує 4600 віршів . Ця романтична поема належить до жанру «удри» (інакше «одрі»). Сюжет поем цього жанру — удри, простий і обертається навколо нерозділеного кохання. Герої удри напів-вигадані чи напів-історичні персонажі і їх вчинки схожі на вчинки персонажів інших романтичних поем цього жанру. Нізамі персифікував арабсько-бедуїнський легенду, представивши героїв  як перських аристократів. Він також переніс розвиток сюжету в міське середовище і додав кілька перських мотивів, прикрасивши оповідання  описами природи.

Поема була опублікована у різних країнах у різних версіях тексту. Однак іранський вчений Вахід Дастгерді в 1934 р. здійснив публікацію критичного видання поеми, склавши її текст з 66 розділів і 3657 строф, виключивши 1007 куплетів, визначивши їх як більш пізні інтерполяції (текстова вставка пізнішого походження (неавторська), якої не було в оригіналі), хоча він допускав, що деякі з них і могли бути додані самим Нізамі.

Короткий опис сюжету Сюжет легенди такий: поет Каїс закохався у свою двоюрідну сестру Лейлу, але Лейлу видали за іншого, а Каїс збожеволів і пішов у пустелю, де складав вірші, присвячені коханій; і тільки після смерті закохані з'єдналися в одній могилі. Нізамі дещо видозмінив сюжет: у нього Каїс божеволіє від любові, і саме тому батьки Лейли відмовляють йому. Лейла, насильно видана заміж, вмирає від любові до Каїса; дізнавшись про це, Каїс приходить на її могилу і вмирає там.

Автор задається питанням: що закохані отримали за свої земні страждання, де їх місце у потойбічному світі? У коді переказується сон, у якому закохані з'єдналися в раю, де вони живуть як цар і цариця. Загальний сенс поеми — безмежна любов, знаходить вихід лише у високій поезії і веде до духовного злиття закоханих.

«Сім красунь»

«Сім красунь» («Хафт пейкар») (перс. هفت پیکر) написана у 1197 році. Поема присвячена правителю Мараги Ала Ал-дін Керпе Арслану ібн Аг-Сонгору. Назву поеми дослівно можна перекласти, як «сім портретів», можливо перевести, як «сім красунь», що відображає метафоричне значення. Безумовно, Нізамі навмисно дав поемі таку двозначну назву, щоб  використати  гру слів .

Сюжет поеми заснований на подіях перської історії та легенди про Бахрама Гурі (Бахрам V), сасанідського шаха, батько якого Йездигерд I двадцять років залишався бездітним і народження  сина сталося тільки лише після того, як звернувся з благанням дати йому дитину до Ахура Мазді.

Короткий опис сюжету