«Незнайко на Місяці» () — дитячий науково-фантастичний роман М. М. Носова, завершальна частина трилогії про Незнайка, закінчення книжок «Пригоди Незнайка і його товаришів» (1953—1954) і «Незнайко в Сонячному місті» (1958). Містить елементи казки, наукової фантастики та політичної сатири.
Уперше опублікований у журналі «Семья и школа» у 1964—1965 роках. Окремим виданням вийшов у видавництві «Детская литература» у 1965 році. Проілюстрований Генріхом Вальком.
Український переклад Федора Маківчука вийшов друком у 1980 році у видавництві «Веселка». Ілюстрації виконали художники Кіра і Віктор Григор'єви.
За мотивами книжки 1997—1999 р.р. на студії FAF Entertainment знято однойменний мультфільм (сценарій Володимира Голованова і Сергія Іванова).
Персонажі
У розповіді беруть участь герої двох попередніх книжок: мешканці Квіткового (Знайко, Пончик, Гвинтик і Шпунтик, Тюбик, Гусля, Скелко) і Сонячного міст (Фуксія і Рибка, інженер Клепка, архітектор Кубик). Окрім того, у цій частині трилогії з'являється багато нових персонажів — мешканців місячних міст. Незнайко — головний герой трилогії. Порівняно з образом героя у попередніх книжках, у «Незнайку на Місяці» він складніший. Незнайко показаний подорослішалим, розважливим і навіть совісним персонажем. Якщо у перших частинах трилогії він легко вдається до різних витівок та обману, тут поведінка його помітно поважніша: у перших розділах його єдиним негарним вчинком є лише проведення «дослідів» над рибами у стані невагомості, а протягом перебування на Місяці він не вчиняє жодного неподобного вчинку. Це пов'язано передусім, з сатиричною спрямованістю цієї книжки; головним тут вже є не навчальність, а зіткнення простодушного персонажа з порядками капіталістичної системи. Сильніше розкрито внутрішній світ Незнайка, його душевні переживання: він не може сміятися, дивлячись на злиденного селянина, співчуває своєму другові Козлику у «Веселому балаганчику» і ненавидить власника атракціону, що вигадав цю «безглузду розвагу заради власної вигоди», турбується про Пончика, що залишився в ракеті. Образ Незнайка на ілюстраціях Г. Валька також значно відрізнюється від образів на раніших ілюстраціях. Пончик — супутник Незнайка у польоті на Місяць. Спочатку хитрий і скнаристий коротулька, не обтяжений совістю, який зумів стати успішним місячним бізнесменом. Надалі Пончик перевиховується, вчиться співчувати іншим. Знайко — конструктор двох ракет, що стартували до Місяця, відкривач місячного каменю, антикаменю, винахідник приладу штучної невагомості. Автор теорії порожнього Місяця. Керівник рятувальної експедиції на Місяць на ракеті ФІР. Професор Зірочка — науковець зі Сонячного міста, первісно опонент Знайка, надалі — його друг. Співвідкривач антикаменю, автор теорії внутрішнього Місяця. Учасник рятувальної експедиції на Місяць на ракеті ФІР. Фуксія і Рибка — малючки-науковиці з Сонячного міста, конструктори трьох ракет, у тому числі ракети для рятувальної експедиції, названої їхніми іменами (ФІР). Учасниці рятувальної експедиції на Місяць на цій ракеті. Гвинтик і Шпунтик — знамениті механіки з Квіткового міста, учасники рятувальної експедиції на Місяць на ракеті ФІР. Козлик — єдиний справжній друг Незнайка під час його перебування на Місяці. Безробітний, що зазнав лиха, але чесний, некорисливий і оптимістичний коротулька. Мига — аферист на Місяці, з яким довелося звести знайомство Незнайку. Жуліо — торговець зброєю, корисливий і зрадливий коротулька. Спрутс — один з найбагатіших місячних капіталістів. Клепка — ексцентричний інженер із Сонячного міста. Брав активну участь у створенні ракети ФІР, включений у склад її екіпажу. На Місяці (з меншою у шість разів силою ваги) проявив свій неспокійний темперамент, здійснюючи дикі стрибки. Поранений у зіткненні з місячною поліцією.
Сюжет
Початок Наслухавшись розповідей Незнайка, Кнопочки і Бруднулі Пістрявенького, деякі коротульки Квіткового міста вирішують теж побувати в Сонячному місті. Повернувшись додому з новими ідеями, вони починають впроваджувати в себе передовий досвід. У Квітковому місті з'являються багато нових будинків за проектами сонячноміських архітекторів, безліч різноманітних автомобілів і фабрика одягу. Окрім того, Знайко під час перебування в Сонячному місті знайомиться з Фуксією і Рибкою, що якраз готують ракету для свого другого польоту на Місяць (очевидно, свій перший здійснили незабаром після від'їзду Незнайка, оскільки у другій частині трилогії говориться лише про створення Рибкою ракети, а не про сам політ). Знайко бере участь в цьому польоті, досліджує один з місячних кратерів і привозить звідти шматочок породи, відбитої від скелі. Залишившись тимчасово у Сонячному місті, Знайко ретельно займається науковою роботою. Він висуває гіпотезу, що кратери мають рукотворну природу, і були збудовані місячними жителями, що надалі переселилися усередину Місяця. Знайко доводить, що Місяць повинен бути порожнім небесним тілом, і внутрішня його порожнина може бути придатною для життя. Опонентом Знайка виступає сонячноміський професор Зірочка (), який нещадно критикує викладки Знайка. Науковий диспут закінчується перемогою Знайка, а Зірочку виносять з трибуни просто на вулицю. Зазнавши поразки, Зірочка публікує в газетах фейлетони з карикатурами, що висміюють Знайкову теорію, втім, незабаром він оприлюднює свою місячну концепцію, згідно з якою Місяць дійсно порожній усередині, але з внутрішнім ядром. Можливість же існування якогось життя там він категорично заперечує («це належить до чистої фантастики»). Прочитавши статтю Зірочки, Знайко, хоча із засмученням, приймає гіпотезу внутрішнього Місяця, але не може погодитися з твердженням про відсутність там життя. Зажурений Знайко залишає Сонячне місто, зарікаючись займатися наукою.
Невдовзі по поверненні до Квіткового міста Знайко спостерігає дивну річ: шматочок місячної породи, привезений ним з Місяця, іноді світиться ночами. Провівши досліди над каменем, Знайко переконується, що він має незвичайні властивості, що роблять його несхожим на жоден із земних мінералів. Будучи не в змозі пояснити ці феномени, Знайко залишає дослідження каменя, а одного чудового ранку кладе цей шматочок породи в шафу з колекцією мінералів. Одразу після цього у будинку починають чинитися незвичайні речі: коротульки втрачають вагу і літають у повітрі, неначебто космонавти в космічному кораблі. У розділі, присвяченому невагомості в будинку на вулиці Дзвіночків, автор описав всі цікаві феномени, пов'язані зі зникненням сили ваги (напр. неможливість горіння відкритого вогню, кип'ятіння води в чайнику внаслідок відсутності конвекційної тепловіддачі). Коротульки вже починають пристосовуватися до нових обставин, як Знайко розгадує таємницю: штучна невагомість з'являється від взаємодії місячного каменя з магнітним залізняком. Він тут же конструює прилад невагомості, використавши для цього звичайну розсувну лінійку.
Нічого не сказавши товаришам, Знайко від'їздить до Сонячного міста, а через деякий час виписує до себе Гвинтика і Шпунтика. Невдовзі поруч Квіткового міста починається будівництво Космічного містечка. Знайко задумує новий політ на Місяць, використавши для цього ракету, що працює зовсім за іншим принципом, ніж звичайні. Завдяки штучній невагомості ракеті не потрібно долати силу земного тяжіння, отже, вона потребуватиме зовсім мало палива (тільки для надання первісного імпульсу та управління під час польоту). На центральному майданчику Космічного містечка складають ракету — з окремих вузлів, виготовлених на заводах Сонячного міста. Паливний бак займав дуже мало місця, основний об'єм ракети припадав на каюти мандрівників, спеціальні кабіни з науковим обладнанням і харчовий відсік із запасом продуктів на десять діб. До корисного навантаження входили і запаси насіння земних рослин: Знайко розраховує віднайти на внутрішньому Місяці «братів по розуму» і подарувати це насіння їм. Сорок вісім коротульок мали вирушити на ракеті у нову космічну експедицію, Знайко не заперечує й участі в ній Незнайка. Але після того, як він ледь не втоплює прилад невагомості в Огірковій річці (проводив «досліди» над рибами в стані невагомості), Знайко вирішує покарати його, не взявши в політ. Переконавшись, що Знайко не включив його до списку екіпажу, Незнайко вступає в змову з Пончиком, якого теж не брали на Місяць (він погано переносив невагомість). Пробравшись уночі у ракету, вони ховаються у харчовому відсіку, думаючи з'явитися екіпажу після старту. Незнайко засинає, але Пончик, злякавшись летіти і намагаючись вибратися назовні, випадково увімкає прилад невагомості і запускає ракету в автоматичному режимі. Зліт відбувається безшумно, і до ранку щезнення Незнайка і Пончика залишається непоміченим.
На Місяці Прокинувшись вранці, Незнайко виявляє, що ракета летить, але нікого в ній, окрім нього з Пончиком, нема. Він картає свого товариша, але не знає, як розвернути ракету, тому герої мусять продовжувати подорож на Місяць. Здійснивши посадку, Незнайко і Пончик прямують до одної з місячних гір (яку приймають за рукотворну піраміду) і знаходять у ній печеру. У печері їхні шляхи розходяться: Незнайко з'їжджає по похилому льодовому тунелю, що веде кудись униз, а переляканий Пончик повертається до ракети. Впавши в тунель і пролетівши через шар густих хмар, Незнайко бачить, що спускається на крилоподібному парашуті над якимось населеним пунктом (містом Давилон) і відразу згадує розповіді Знайка про внутрішнє ядро Місяця, на якому може бути розумне життя. Ступивши на поверхню внутрішнього Місяця в передмісті Давилона, Незнайко звільняється від скафандра і ховає його під кущем.