Ві́ктор І́горович Дідух ( 23 січня 1987, с. Андріївка, Золочівський район, Львівська область) — український спортсмен з настільного тенісу. Чемпіон Паралімпійських ігор 2016 року у командних змаганнях. Майстер спорту України міжнародного класу. Заслужений тренер України. Заслужений майстер спорту України. Повний кавалер ордена «За мужність».

Молодший брат багаторазового чемпіона і володара Кубку України, переможця Спартакіади, Універсіади, чемпіона і призера багатьох міжнародних і національних змагань Ігоря Дідуха.

Займається настільним тенісом у Львівському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

Чемпіон Європи 2015 року. Багаторазовий чемпіон міжнародних турнірів 2016 року. Засновник ГО «Центр настільного тенісу».

Зображений на пам'ятній монеті XV літні Паралімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро.

Життєпис Настільним тенісом почав займатися із п'яти років спочатку під керівництвом свого батька. У шостому класі переїхав до Київського спортивного інтернату.

У сезоні 2002/2003, він був у складі команди «Львівська політехніка» (Львів) в українській СуперЛізі КЧУ.

У 2004 та 2005 роках він брав участь у юнацьких чемпіонатах Європи серед юніорів у складі збірної України.

Через кілька років перейшов у команду «Донбас» Волноваха, де знову став срібним призером Кубка України-2008 та бронзовим призером Кубка України-2006 у командному розряді. Також у складі цієї команди він був срібним (2007/2008) та двічі бронзовим (2006/2007 та 2008/2009) призером українською СуперЛіги КЧУ.

До свого захворювання на національному чемпіонаті України здобув 9 медалей різного ґатунку, з них 4 золоті. Ставав чемпіоном України в командному розряді (2007 і 2010 у складі Львівської області), в чоловічому парному розряді (2009 з Дідухом А. і 2010 з Жмуденко Я.), а також бронзовим призером чемпіонату України в особистому розряді (2009).

У 2009 році Віктор Дідух зумів пробитися до складу першої національної збірної України та взяти участь у двох послідовних чемпіонатах Європи-2009 та 2010 у Штугарті та Остраві. На першому турнірі у 2009 році Віктор досяг 1/32 фіналу у парному розряді, 1/64 фіналу в одиночному та 22 місця у команді. У 2010 році виступ був вдалішим, він досяг 1/16 фіналу в одиночному розряді і 1/8 фіналу в чоловічому парному розряді з Микитою Рубаном.

Після повернення з чемпіонату Європи-2009 у Віктора Дідуха виникли проблеми із ногою, коли він виявив нарізи на нозі. Як згодом виявилось, це була хондросаркома (злоякісна пухлина кістки). 7 жовтня 2010 року йому зробили першу операцію, вирізавши пухлину, яка важила близько півкілограма. Після цього приблизно кожні півроку йому робили інші операції. Протягом двох років Віктор Дідух переніс п'ять операцій, врешті 27 листопада 2012 року ногу довелось ампутувати.

Після ампутації Віктор продовжив грати в українській СуперЛізі КЧУ у складі команди СК «Інваспорт» (Київ), де виступав протягом кількох сезонів. Займався також настільним тенісом у Львівському регіональному центрі з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт».

У 2013 році Віктор Дідух в черговий раз став срібним призером Кубка України-2013, знову у складі Львівської області. Також цього року він розпочав свою кар'єру у паралімпійському настільному тенісі. Він одразу виграв кілька турнірів в одиночному розряді, а на початку жовтня 2013 року вперше став чемпіоном Європи у класі 8.

З 2013 до 2022 року він здобув 56 медалей на міжнародних паралімпійських турнірах, причому лише 9 з них не були золотими. У квітні 2014 року він посів перше місце у світовому рейтингу у своєму класі, і утримував його протягом 9 років, віддавши лише на кілька місяців у 2021 році. У вересні 2014 року Віктор Дідух вперше став чемпіоном світу в одиночному розряді на турнірі в Пекіні (Китай) у класі 8.

Паралельно Віктор Дідух став займатися тренерською роботою. Серед його підопічних — Павло Бердник, Юрій Надольний, Олександр Тимофеєв, Андрій Сітак, Михайло Трунов, Ірина Моцик, Ірина та Соломія Братейко, які входили до головної команди країни та її резерву. У 2018 році його учениця Соломія Братейко стала переможницею молодіжного чемпіонату Європи-2018 (до 21 року), за що Віктор Дідух отримав звання Заслужений тренер України.

Брав участь у складі паралімпійської збірної України на Паралімпійських Іграх 2016 у Ріо-да-Жанейро, сенсаційно поступившись у чвертьфіналі одиночного розряду, проте став чемпіоном у складі збірної України в класі 6-8.

У 2020 року Віктора Дідуха було призначено відповідальним за розвиток настільного тенісу в Україні серед людей з ураженням опорно-рухового апарату. Того ж року завдяки своєму міжнародному рейтингу отримав право на участь у Паралімпійських Іграх-2020 без проведення відборів. На ній він здобув 2 срібні медалі в одиночному та командному розряді.

У вересні на Паралімпійських Іграх-2024 у Парижі завоював золоту медаль у одиночному розряді у класі 8 та бронзову медаль у змішаному парному розряді (з Іриною Шинкарьовою) у класі 17.

У листопаді 2023 року виграв конкурс та був призначений головним тренером мінікадетської жіночої збірної (U-13, U-11). Також цього року було обрано Президентом Федерації настільного тенісу Львівської області.

2014 року у його рідному селі Андріївка Львівської області було засновано академію настільного тенісу Віктора Дідуха. Академія приймає у себе різноманітні навчально-тренувальні збори, зокрема керовану ним мінікадетську збірну України з настільного тенісу, а також різні збори паралімпійських спортсменів.

Державні нагороди Орден «За мужність» III ступеня (4 жовтня 2016) — за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України Орден «За мужність» II ступеня (16 вересня 2021 року) — за значний особистий внесок у розвиток паралімпійського руху, досягнення високих спортивних результатів на XVI літніх Паралімпійських іграх у місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України Орден «За мужність» I ступеня (18 вересня 2024 року) — за досягнення високих спортивних результатів на XVII літніх Паралімпійських іграх у місті Парижі (Французька Республіка), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України

Див. також Список паралімпійських чемпіонів України Україна на літніх Паралімпійських іграх 2016 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2020 Україна на літніх Паралімпійських іграх 2024

Примітки

Джерела

Інформація на сайті Національного комітету спорту інвалідів України Інформація на сайті Паралімпійського комітету