Ри́зька затока (, ) — затока на сході Балтійського моря між Латвією і Естонією.
Від відкритого Балтійського моря його відокремлюють півострів Курземе та Моонзундський архіпелаг.
Географія Частково відокремлена від решти моря естонським островом Сааремаа. Провідне сполучення з Балтійським морем — Ірбенська протока. Площа: 16 300 км² Найбільша довжина: 174 км Найбільша ширина: 137 км Найбільша глибина: 67 м
Солоність води У Ризькій затоці солоність навіть нижча, ніж у Балтійському морі, через малу глибину та інтенсивний приплив прісної води. Солоність зазвичай становить близько 5 проміле на поверхні і близько 6 проміле на дні. Навесні в південній частині Ризької затоки солоність низька - лише близько 3 проміле на поверхні ― через надходження паводкових вод з річок Даугава, Лієлупе і Гауя; в Пярнуській затоці солоність також не перевищує 4 проміле, в той час як в центральній частині затоки вона перевищує 6 проміле на дні.
Влітку солоність вирівнюється на поверхні затоки. У серпні, коли відбувається різкий стрибок температури, солоність двох водних мас дещо відрізняється. Градієнт солоності поступово знижується з градієнтом температури. Восени сильні шторми збільшують обмін води через протоку Ірбе, і з Балтійського моря надходить більше солоної води, інтенсивно перемішуючи водні маси як по вертикалі, так і по горизонталі, завдяки чому температура і солоність стають досить рівномірними по всій глибині затоки.
Топоніми Ризької затоки
Міста Юрмала Пярну Рига
Острови Рухну Сааремаа Кіхну
Протоки що з'єднують з Балтійським морем Ірбенська протока Сур-Вяйн Вяйке-Вяйн Муху (Моонзунд) Соела-Вяйн
Річки Західна Двіна (Даугава) Лієлупе Гауя Салаца Пярну
Назви на старих картах Карта Lucas Janszoon Waghenaer 1583 року — Magno Ruijne Карта Lucas Janszoon Waghenaer 1588 року — Rugshe bottom Карта Gerard De Jode 1593 року — Wijen dōnes Карта Pierre Mortier 1710 року — Clylipenus sinus
Примітки
Посилання Gulf of Riga (Baltic Sea) — Britannica Online Encyclopedia