Украї́нський держа́вний науко́во-до́слідний та прое́ктний інститу́т «УкрНДІпроектреставра́ція» (скорочено — Інститут «УкрНДІпроектреставрація»). Базова організація України з науково-технічної діяльності, а також визнаний організацією, що виконує науково-технічний супровід державних нормативних документів у сфері реставрації пам'яток нерухомої культурної спадщини. Інститут підпорядковується Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Інститут виконує історико-архівні дослідження та архітектурні дослідження, інженерно-конструкторські, хіміко-технологічні та інші вишукування, передбачені як законодавчими документами в галузі охорони пам'яток України, так і міжнародними актами. Розробляються ексклюзивні проєкти з благоустрою, інженерного обладнання та інтер'єрів пам'яток.
За проєктами фахівців інституту було відреставровано понад 1500 пам'яток архітектури та містобудування міста Києва та областей. Зокрема в таких населених пунктах областей, як:
Вінницької (Андрушівка, Антопіль, Бар, Браїлів, Бугаївка, Буша, Вінниця, Вороновиця, Іванів (Янів), Жадани, Жмеринка, Козятин, Лядова, Могилів-Поділський, Муровані Курилівці, Нападівка, Немирів, Ободівка, Очеретня, Печера, Пиків, Поличинці, Северинівка, Серебринці, Сокілець, Соколівка, Стара Прилука, Тишківська Слобода, Тульчин, Хмільник, Чорномин, Шаргород) Волинської (Берестечко, Володимир-Волинський, Глоби, Затурці, Зимне, Жидичин, Луків, Луцьк, Любашів, Любомль, Мильці, Низкиничі, Новосілки, Олика, Піддубці, Рожищі, Сокіл, Торопин) Дніпропетровської (Дніпро (Дніпропетровськ), Китайгород, Новомосковськ, Семенівка) Донецької (Донецьк, Дружківка, Слов'яногірськ) Київської (Андрущі, Антонів, Антонівка, Березна, Біла Церква, Богатирка, Борисівка, Боярка, Васильків, Вишгород, Володарка, Вороньков, Гатне, Гоголів, Городище-Пустоварівське, Заворичі, Кожанка, Кривошениці, Крюківщина, Липовий скиток, Любимівка, Мала Стариця, Мар'янівка, Нещерів, Нові Петрівці, Ожегова, Переяслав, Плюти, Пархомівка, Пилипівка, Півні, Плоске, Проліски, П'ятигори, Раскопанці, Ржищів, Розкішне, Руде Село, Селезенівка, Синява, Сквира, Скібенці, Слобода, Сухоліси, Софипіль, Тадіївка, Тараща, Тетіїв, Фастів, Шамраївка, Шпарівка, Щербаки) Кіровоградської (Кропивницький (Кіровоград), Нова Прага, Онуфріївка, Розумівка) Житомирської (Бердичів, Верхівня, Житомир, Овруч) Закарпатської (Ужгород, Хуст) Запорізької (Василівка, Гуляйполе, Запоріжжя, Захаріївка, Кінські Роздори, Мелітополь, Обіточне, Приморськ, Токмак, Токмацький район) Луганської (Алчевськ, Городище) Одеської (Білгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл, Кілія, Петрівка, Одеса) Полтавської (Великі Сорочинці, Вергуни, Веприк, Вишняки, Диканька, Козельщина, Лютенька, Мгар, Полтава, Федорівка) Рівненської (Дубно, Клевань, Корець, Млинів, Острог, Рівне) Сумської (Охтирка, Глухів, Путивль, Суми, Тростянець) Тернопільської (Бережани, Бучач, Вишнівець, Гусятин, Збараж, Коропець, Почаїв, Чортків) Харківської (Харків, Шарівка) Херсонської (Херсон) Хмельницької (Летичів, Жванець, Залуччя, Зіньків, Ізаслав, Кам'янець-Подільський, Меджибіж, Мукарів, Панівці, Сатанів, Старокостянтинів, Сутківці) Чернігівської (Батурин, Городище, Густин, Данівка, Дехтярі, Качанівка, Козелець, Лемеші, Любеч, Ніжин, Новгород-Сіверський, Остер, Прилуки, Седнів, Сокиринці, Чернігів) Чернівецької (Хотин, Чернівці) Автономної Республіки Крим (Алупка, Алушта, Бахчисарай, Велика Ялта, Євпаторія, Каменське, Керч, Кріпке, Кучук-ой, Лівадія, Монетне (Приморське), Севастополь, Сімеїз, Сімферополь, Старий Крим, Судак, Феодосія, Форос, Фрунзенське, Херсонес, Чорнорічінське, Чуфут-кале) та інші.
Нині Інститут, перебуваючи у сфері управління Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, є єдиним спадкоємцем та продовжувачем традицій української школи архітектурної реставрації, який зберіг унікальний колектив досвідчених висококваліфікованих фахівців, творчий потенціал та науково-інформаційну базу.
1946—1951 роки. У структурі Треста «Будмонумент»
9 травня 1946 року Республіканський спеціалізований трест з будівництва монументів та реставрації пам'ятників архітектури «Будмонумент», що здійснював практичну діяльність в галузі архітектурної реставрації.
У цей час Відділ охорони і реставрації Держбуду УРСР очолювала архітектор Граужис Л. І.
1951—1969 роки. УСНРВМ
2 вересня 1951 року трест «Будмонумент» був реорганізований в Українські спеціальні науково-реставраційні виробничі майстерні Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР. Було сформовано три міжобласні філії: 1963 рік — Київська; 1969 рік — Кам'янець-Подільська, Кримська, Львівська, Одеська, Чернігівська.
Відділ охорони і реставрації Держбуду УРСР продовжує очолювати архітектор Граужис Л. І.
1969—1979 роки. УСНРВУ В результаті структурних змін в 1969 році УСНРВМ було реорганізовано в Українське спеціальне науково-реставраційне виробниче управління Держбуду УРСР, в компетенції якого залишалися питання дослідження, реставрації та консервації пам'яток архітектури.
1980—2001 роки. Інститут «Укрпроектреставрація»: 10/10 років
В 1980 році на базі Науково-дослідних реставраційних відділів Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління Держбуду УРСР було створено Інститут «Укрпроектреставрація» з метою реалізації державної політики у галузі охорони та реставрації об'єктів культурної спадщини України.
Відповідно до наказу Держбуду УРСР № 45 від 03.03.1980 року Науково-дослідний реставраційний відділ реорганізовано в Український спеціальний науково-реставраційний проєктний інститут «Укрзахідпроектреставрація», а постановою Держбуду СРСР № 29 від 19.02.1988 року створено Львівський філіал Українського спеціального науково-реставраційного проєктного інституту — «Укрзахідпроектреставрація» (м. Львів).
В 1989 році на базі Українського спеціального науково-реставраційного виробничого управління Держбуду УРСР було засновано об'єднання «Укрреставрація», пізніше реорганізоване в корпорацію, до складу якої увійшли регіональні відділення та Інститут «УкрНДІпроектреставрація».
Згідно з наказом Держбуду України № 74 від 24.06.1991 р. на базі Львівського філіалу інституту «Укрзахідпроектреставрація» створено Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут «Укрзахідпроектреставрація».
1980-ті роки вважаються «золотим десятиліттям» Української школи архітектурної реставрації
У період з травня 1993 до лютого 2002 року начальником Управління Мінбудархітектури (з жовтня 1997 Держбуду України), яке опікувалось питаннями охорони і реставрації пам'яток, а пізніше й реконструкцією історичної забудови був Кучерук М. М.
2001—2016 роки. Інститут «УкрНДІпроектреставрація»: від Держбуду до Мінрегіону Згідно з рішенням колегії Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 1 лютого 2001 р. № 12 «Про наукове забезпечення робіт по проєктуванню об'єктів реставрації пам'яток нерухомої культурної спадщини» наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 32 від 13.02.2001 року інститут «Укрпроектреставрація» було реорганізовано в Український державний науково-дослідний і проєктний інститут «УкрНДІпроектреставрація».
У період з 2001 років Інститут підпорядкований Управлінню реставрації і реконструкції історичної забудови Держбуду України (нині Управління перейменоване в Департамент містобудування, архітектури та планування територій Мінрегіону України).
У 2005 році інститут отримав статус базової організації з науково-технічної діяльності, а також віднесено до групи Б, як організацію, що виконує науково-технічний супровід державних нормативних документів у сфері реставрації пам'яток нерухомої культурної спадщини України (накази Держбуду України від 17.01.2005 р. № 8 та від 24.05.2005 р. № 21). У 2015 році цей статус було підтверджено.
У 2010 році експертна комісія Колегії Мінрегіонбуду України підтвердила державну атестацію інституту як наукової установи (Свідоцтво № 2 від 21.05.2010 р.).
В останні п'ять років інститутом, поряд з іншим, розроблено концепції розвитку Музейного комплексу «Мистецький Арсенал», Андріївського узвозу, Контрактової площі та вулиці П.Сагайдачного у м. Києві.
Інститут розробляє та модернізує, з урахуванням досягнень науки та техніки, нормативно-правові документи у сфері збереження нерухомої культурної спадщини. Бере активну участь в реформі сфери охорони культурної спадщини, відстоюючи позиції професійного підходу до реформи, оскільки вона торкається широкого кола питань, в тому числі й фахового практичного збереження нерухомого культурного надбання країни загалом та сфери реставрації зокрема.
Емблеми
Основана мета та напрямки діяльності Основною метою діяльності інституту є забезпечення втілення через основні напрямки своєї діяльності державної політики в галузі будівництва, реставрації пам'яток та нерухомих об'єктів культурної спадщини.
Пріоритетними напрямками діяльності інституту є: виявлення та дослідження об'єктів та пам'яток нерухомої культурної спадщини розроблення науково-проєктної документації спрямованої на реставраційний ремонт, реставрацію, консервацію, музеєфікацію та пристосування об'єктів та пам'яток нерухомої культурної спадщини.
Поряд з цим, виходячи з необхідності територіального збереження об'єктів та пам'яток нерухомої культурної спадщини, інститут розробляє містобудівну документацію: історико-архітектурні опорні плани історичних населених місць України; історичні ареали населених місць межі та режими використання зон охорони пам'яток культурної спадщини. Як базова організація галузі, Інститут розробляє державні будівельні норми та стандарти в галузі реставрації. Рішенням Науково-технічної ради Мінрегіону від 20.12.2013 № 244 при Інституті створено Підкомітет № 5 «Технології збереження об'єктів (пам'яток) нерухомої культурної спадщини» (ПК5) Технічного комітету № 309 «Будтехнології» (ТК-309). Голова ПК5 — Тимкович Василій Юрійович. Об'єктами стандартизації підкомітету є «Технологія будівництва, в частині технологій збереження об'єктів (пам'яток) нерухомої культурної спадщини» (код 91.200).
При Інституті діє Науково-технічна рада.
Структура інституту (на 2016 рік) Директор інституту Заступник, головний архітектор інституту (Цяук Лариса Ігорівна) В складі інституту діє основних 7 відділів та 1 сектор: Відділ регіональних досліджень архітектурної та містобудівної спадщини та розвитку історичних територій (керівник Ізотов А. О.); Архітектурний відділ; Відділ ландшафтної архітектури (керівник Бєляков Ю. П.); Конструкторський відділ (Тупота М. О.); Інженерний відділ (Пєшая І. В.); Технологічний відділ, при якому діє науково-дослідна лабораторія (керівник Ігнатушко С. Л.), сектор історико-бібліографічних досліджень (керівник Гончарова К. В.); Кошторисний відділ (керівник Горяєва В. В.); Планово-виробничий відділ (керівник Дущенко Р. П.).
При інституті діє Науково-технічний архів проєктної та містобудівної документації (одиниці зберігання з 1946 року), яки складається з понад 40 тисяч томів, фототека, негатека, каталоги, нормативна база. Завершується робота на відновлення діяльності бібліотеки інституту.
Відділ регіональних досліджень архітектурно-містобудівної спадщини та розвитку історичних територій — створено на базі Відділу спеціальної містобудівної документації восени 2014 року.
Фахівцями відділу розроблялись історико-архітектурні опорні плани історичних населених місць, а також межі та режими зон охорони пам'яток нерухомої культурної спадщини. м. Алупка, Автономна республіка Крим смт Антоніни, Хмельницька область м. Вознесенськ, Миколаївської області м. Житомир м. Запоріжжя м. Ізяслав, Хмельницької області смт Коктебель, Автономна республіка Крим м. Переяслав-Хмельницький, Київської області м. Полтава м. Старокостянтинів, Хмельницької область м. Феодосія, Автономна республіка Крим м. Чернівці м. Хмільник, Вінницька область м. Хуст, Закарпатська область