Паоло Барізон (; 23 червня 1936, Вітторіо-Венето — 17 квітня 1979, Андора) — італійський футболіст, що грав на позиції флангового півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.
Виступав, зокрема, за «Дженоа», «Мілан» та «Наполі», а також національну збірну Італії.
Клубна кар'єра У дорослому футболі дебютував 1953 року виступами за команду «Вітторіо Венето» з рідного міста, в якій провів один сезон, після чого перейшов у «Венецію», з якою у сезоні 1955/56 виграв Серію С і вийшов у другий дивізіон.
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу «Дженоа» з Серії А, до складу якої приєднався влітку 1957 року. Відіграв за генуезький клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Дженоа», був основним гравцем команди і одним з її головних бомбардирів, маючи середню результативність на рівні 0,42 голу за гру першості. Згодом був включений до Зали слави «Дженоа»LA LISTA DEI 200 — HALL OF FAMERS - genoacfc.it.
Влітку 1960 року, після того як «Дженоа» було позбавлене футбольною федерацією усіх набраних у попередньому сезоні очок і відправлене у нижчій дивізіон, Барізон уклав контракт з «Міланом», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Барізон не був основним гравцем команди, але за цей час виборов титул чемпіона Італії та став володарем Кубка чемпіонів УЄФА.
Згодом, з 1963 року, по два сезони грав у складі клубів «Сампдорія» та «Рома».
З 1967 року три сезони захищав кольори команди клубу «Наполі», ставши в першому з них віце-чемпіоном Італії.
У сезоні 1970/71 років захищав кольори клубу Серії В «Тернана», після чого перейшов на запрошення свого друга і тренера «Белларії» Гастоне Беана у цю команду, що грала у Серії D.
Згодом у 1972 році провів кілька матчів за канадський «Торонто Метрос» в НАСЛPaolo Barison nasljerseys.com і повернувся до Італії, де завершив ігрову кар'єру у клубі «Леванте Дженова» з Серії D, за яку виступав протягом 1973—1974 років.
Виступи за збірну 28 лютого 1958 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Іспанії (1:1).
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, де зіграв у двох матчах проти Чилі (2:0), в якому забив гол, і Північної Кореї (0:1). Ця несподівана поразка від корейців, яка не дозволила Італії вийти з групи, стала останнім матчем для Паоло у футболці збірної.
Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни лише 9 матчів, забивши 6 голів.
Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, в червні 1976 року, очоливши на п'ять зустрічей тренерський штаб «Мілану» після відставки Джованні ТрапаттоніPaolo BARISON magliarossonera.it.
Згодом у 1977—1978 роках тренував «Про Патрію».
Вранці у вівторок 17 квітня 1979 року на Автостраді дей Фьйорі (A10) поблизу Андори, Барізон, який повертався в Турин на Fiat 130 Coupé, не впорався з керуванням і загинувLa storia siete voi: il Bisonte, Paolo Barison. Його друг і колишній партнер по «Мілану» Луїджі Радіче був поранений, але зумів вижитиQuotidiano l'Unità del 18 aprile 1979, pag. 5..
Статистика виступів
Клубна
|1954-55||rowspan="3"| «Венеція»||rowspan="2"|Серія C||6||0 |- |1955-56||33||9 |- |1956-57||Серія B||29||11 |- |1957-58||rowspan="3"| «Дженоа»||rowspan="13"|Серія A||21||11 |- |1958-59||27||14 |- |1959-60||23||5 |- |1960-61||rowspan="3"| «Мілан»||11||5 |- |1961-62||22||6 |- |1962-63||14||3 |- |1963-64||rowspan="2"| «Сампдорія»||24||13 |- |1964-65||33||6 |- |1965-66||rowspan="2"| «Рома»||32||6 |- |1966-67||30||7 |- |1967-68||rowspan="3"| «Наполі»||20||4 |- |1968-69||21||2 |- |1969-70||14||1 |- |1970-71|| «Тернана»||Серія B||31||10 |- |1971-72|| «Белларія»||Серія D||31||17
|1972|| «Торонто Метрос»||НАСЛ||8||3 422||133 8||3 430||141
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення Чемпіон Італії (1): «Мілан»: 1961–1962 Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1): «Мілан»: 1962–1963
Примітки
Посилання Дані про гравця в «Енциклопедії футболу».