Англійське кіно завжди стояло кілька осібно від решти європейського. У Великій Британії до моменту поширення кінематографу існувала всесвітньо відома акторська школа і значні культурні традиції.

Історія кіно Великої Британії

Народження і «брайтонська школа»Ж. Садуль. Загальна історія кіно. Том 1. — М:"Мистецтво", 1958. (1895-1908) Англійське кіновиробництво до 1900 року було сильно децентралізовано.

Першим англійським виробником фільмів є Вільям Поль. У 1895—1896 роках він працює спільно з Бірте Акрес. Каталог Поля в грудні 1896 року складався виключно з натурних зйомок і хронік. У 1898 році головними конкурентами Поля були представники так званої «брайтонський школи» (працювали в Брайтоні).

Серед них Вільям Фриз-Грін і його послідовники Есме Коллінс, Джемс Вільямсон і Джордж Альберт Сміт. Всі вони були членами місцевого фотографічного клубу «Brighton & Hove Camera Club», який існує і донині. Конструювати апарати їм допомагав механік Альфред Берлінг.

Американець Чарльз Урбан керував філією кінопідприємство, відкритого в Лондоні, нью-йоркськими оптиками Мегуайром і Бонусом («Варвік Трэйдинг компані»). Урбан дуже швидко став одним з найбільш енергійних діячів британського кіно.

У 1899 році Сесіль Хепуорт вийшов з фірми «Варвік» і разом з Лоуле організував свою власну фірму.

У 1899 році Френк Моттершоу засновує «Шеффілд фото компані».

Згідно Садулю представники Брайтонської школи вперше ввели в кіно монтаж в сучасному сенсі слова («Пригоди Мері Джейн», реж. Сміт, 1901), перший ескіз «погоні» в кіно («Тримай злодія!», реж. Вільямсон, 1901), дії, що відбуваються одночасно в різних місцях («Напад на місію в Китаї», реж. Вільямсон, 1901), соціальний реалізм («Солдат запасу до і після війни», реж. Вільямсон, 1903)

В області виробництва і за рівнем майстерності англійське кіно було до 1902 року передовим. Але вже через кілька років воно виявилося в повному занепаді. До 1908 році Вільям Поль став торгувати апаратурою, Джемс Вільямсон продав студію і зайнявся виготовленням апаратури. Джордж Альберт Сміт перестав займатися постановками. З виробників фільмів до 1900 році залишилися тільки Хепуорт і Урбан.

Англійський кінематограф у повоєнний період Англійський кінематограф у повоєнний період розвивався за двома напрямками: Класичне англійське кіно. До цього напрямку відносяться фільми на історичні теми і екранізація класики. Це фільми режисерів Олександра Корди, Девіда Ліна (фільм «Лоуренс Аравійський»), а також актора і режисера Лоуренса Олів'є («Гамлет», «Річард III», «Генріх V») Кіно абсурду, фільми абсурду. Напрямок багато в чому успадковував традиції Хічкока, в яких з'єднувалися жахи і іронія, з'являвся чорний гумор. Особливо цікавими були фільми виробництва студії «Ілінг» (). Іланська комедія абсурду стала особливим явищем англійського кіно, вона побудована на ситуаціях, яких не буває в житті. Серед кращих комедій цього типу виділяються «Сміх у раю» режисера Маріо Зампі і знаменита серія комедій про містера Піткіне.

Комерційне англійське кіно Особливе значення в кінці 50-х початку 60-х грало комерційне англійське кіно, основу якого складав детективний жанр, у тому числі екранізація творів Агати Крісті про Пуаро і Міс Марпл і знамениті фільми про Джеймса Бонда.

Найбільш відомий представник комерційного кіно є вигаданий персонаж Джеймс Бонд. Джеймс Бонд (), також відомий як «Агент 007», — вигаданий англійський шпигун, який вперше з'явився в книгах Яна Флемінга і отримав широку популярність внаслідок як екранізації цих книг, так і появи цього персонажа в кінофільмах, знятих за сюжетами інших авторів. Флемінг написав першу книгу про Джеймса Бонда у 1953 році; за нею було безліч інших з цим персонажем.

Роль Джеймса Бонда зіграли: Шон Коннері (1962-1967; 1971) Джордж Лезенбі (1969) Роджер Мур (1973-1985) Тімоті Далтон (1987-1989) Пірс Броснан (1995-2002) Деніел Крейг (2006-2015)

Нова хвиля (1955-1964) Нова хвиля англійського кіно. Його багато в чому підживлювала теорія мистецтва, запропонована групою «розсерджених». Серед кращих режисерів цього напрямку виділяються Карел Рейш, Тоні Річардсон, Ліндсей Андерсон, Безіл Дирден, незабаром пішов у комерційне кіно. Фільмами ці режисери пробують подивитися на англійське життя з позицією критичного реалізму, їх цікавить сучасність, а не минуле Англії. Згадані режисери починали як документалісти постановками фільмів про життя різних верств англійського суспільства. В ігровому кінематографі більш жорстко звучить протест проти реальності, зокрема в картинах «Третя людина» Керола Ріда .

Див. також Теорія авторського кіно

Примітки