Вітаутас Жалакявічус (; 14 квітня 1930, Каунас — 12 листопада 1996, Вільнюс) — радянський, литовський кінорежисер, драматург і сценарист. Народний артист РРФСР (1980). Народний артист Литовської РСР (1981).
Біографія У 1948-1950 навчався на факультеті електроніки Каунаського університету за спеціальністю радіоінженера, вивчав там математику й інженерну справу. Вступив до ВДІКу в 1951, він навчався там режисурі у М. Е. Чіаурелі та Г. В. Александрова. Закінчивши ВДІК в 1956, Жалакявічюс став працювати на Литовській кіностудії.
Знятий в 1966 фільм «Ніхто не хотів помирати» приніс йому міжнародну популярність. У 1961-1975 і з 1980 Жалакявічус був художнім керівником Литовської кіностудії, а в 1974-1980 жив в Москві, працював на «Мосфільмі» і викладав на Вищих сценарних курсах. Був співголовою Литовського державного комітету з питань кінематографії, членом Спілки письменників Литви. У 1991 разом з Кестасом Пятрулісом заснував кіностудію «2000».
Нагороди Орден Великого князя Литовського Гедиміна — за внесок в литовську культуру (1995).
Фільмографія
Режисерські роботи 1956 — Утопленник (короткометражний), , за новелою Пятраса Цвірки, дипломна робота. 1957 — Поки не пізно..., (спільно з Юліюсом Фогельманасом). 1959 — Адам хоче бути людиною, , за романом Вітаутаса Сіріос-Ґіра «Буенос-Айрес». 1960 — Живі герої (режисер однойменної новели), . 1963 — Хроніка одного дня, . 1966 — Ніхто не хотів помирати, . 1970 — Вся правда про Колумба (телефільм), . 1972 — Це солодке слово — свобода!, . 1974 — Аварія (телефільм), за однойменною повістю Фрідріха Дюрренматта. 1976 — Момент істини (У серпні сорок четвертого) — за романом Володимира Богомолова 1973. 1979 — Кентаври, угор. Kentaurok, «Kentauři». 1980 — Розповідь невідомої людини, за однойменним оповіданням Антона Чехова. 1982 — Вибачте, будь ласка!, . 1987 — Недільний день в пеклі, . 1991 — Звір, що виходить з моря, , за новелою Євгенія Замятіна «Повінь» (спільно з Яніною Сокольнікайте).
Сценарні роботи 1959 — Адам хоче бути людиною, , за романом Вітаутаса Сіріос-Ґіри «Буенос-Айрес» (спільно з В. Сіріосом-Гірою). 1960 — новели «Соловейко», , за оповіданням Пятраса Цвірки, і «Живі герої», (спільно з Альгімантасом Чякуолісом) у фільмі «Живі герої». 1963 — Хроніка одного дня, . 1966 — Ніхто не хотів помирати, . 1966 — Почуття, за романом Егонаса Лівсі (спільно з Е. Лівсі). 1969 — Хай буде життя!, 1970 — Вся правда про Колумба (телефільм), . 1972 — Це солодке слово — свобода!, . 1974 — Аварія (телефільм), за однойменною повістю Фрідріха Дюрренматта. 1974 — Садуто туто, . 1979 — Кентаври. 1979 — Чортове насіння, . 1980 — Розповідь невідомої людини, за однойменним оповіданням Антона Чехова. 1980 — Факт, . 1980 — Зелена лялечка, новела в кіноальманаху «Молодість». 1982 — Вибачте, будь ласка!, . 1984 — Сповідь його дружини, . 1987 — Недільний день в пеклі, . 1990 — Марюс (телефільм, за романом Казіса Альменаса «Косовиця»), . 1991 — Звір, що виходить з моря, , за новелою Євгенія Замятіна «Повінь». 1994 — Я не знаю, хто я, . 2000 — Життя Ельзи, .
Роботи в ролі художнього керівника фільму 1974 — Садуто туто, .
Акторські роботи 1978 — До останньої краплі крові, «Do krwi ostatniej» — майор Високоньский
Посилання Страница в Энциклопедии отечественного кино Витаутас Жалакявичюс на сайте Кино-Театр.ру