«Hallelujah» (Алілуя) — пісня канадського співака Леонарда Коена, яка вперше вийшла в його альбомі «Various Positions» (1984). Не здобувши значного успіху на початку, композиція стала значно популярнішою завдяки новій версії, яку записав Джон Кейл у 1991 році. Версія Кейла надихнула Джеффа Баклі на створення власного запису у 1994 році; у 2004 році цей варіант посів 259-те місце у списку «500 найкращих пісень усіх часів» за версією журналу «Rolling Stone».

Пісня здобула широку популярність після того, як версія Кейла пролунала у фільмі 2001 року «Шрек». Створено багато інших аранжувань, які виконували на концертах та в студійних записах: станом на 2008 рік було відомо про понад 300 версій твору. Пісню використовували в саундтреках до кінофільмів і телесеріалів, а також у телевізійних пісенних конкурсах. «Hallelujah» пережила новий сплеск зацікавленості після смерті Коена в листопаді 2016 року; вона знову з'явилася в міжнародних чартах синглів, зокрема вперше потрапила до американського «Billboard» Hot 100.

Історія Вважається, що Коен написав від 80 до 180 Bob Dylan included the song in some of his set lists in the late 1980s. варіантів куплетів для «Hallelujah» — така кількість пояснюється наявністю багатьох версій тих самих рядків. Сам він стверджував, що створив 150 чернеток; це підтверджують його блокноти з численними правками й доповненнями, а також тогочасні інтерв'ю. Відомий епізод, коли під час роботи в нью-йоркському готелі «Royalton Hotel» Коен дійшов до того, що сидів на підлозі в одній білизні, заповнюючи зошити й б'ючись головою об підлогу. Ден Геллер та Дайна Голдфайн, творці документального фільму 2022 року «Hallelujah: Leonard Cohen, A Journey, A Song», зазначили, що написання пісні тривало близько п'яти років, і автор безліч разів переробляв її для виступів.

На відміну від інших пісень, що стали гімнами, «Hallelujah» спочатку входила до альбому, який відхилила компанія Columbia Records. Твір залишався майже непоміченим після виходу на незалежному лейблі, його нечасто переспівували до появи версії Джона Кейла у 1991 році, а до чартів «Billboard» він потрапив лише після смерті Коена у 2016-му. Згадуючи першу відмову лейбла, Коен розповідав, що у Columbia йому сказали: «Ми знаємо, що ви великий артист, але не впевнені, чи ви хоч на щось здатні».

Після виходу оригінальної студійної версії 1984 року Коен виконував її під час світового турне 1985 року, але в турах 1988 та 1993 років живі виконання майже завжди містили зовсім інший набір слів. Багато співаків змішують тексти обох версій, а іноді вносять прямі зміни; наприклад, замість Коенівського «holy dove» (святий голуб) канадсько-американський співак Руфус Вайнрайт співав «holy dark» (свята темрява), а канадська авторка-виконавиця Еллісон Кроу — «holy ghost» (святий дух).

Музична композиція та інтерпретація тексту Коли Коен у віці 50 років уперше записав цю пісню, він назвав її «доволі радісною» і зазначив, що вона виникла з «бажання підтвердити мою віру в життя, але не в якийсь формальний релігійний спосіб, а з ентузіазмом, з емоціями». Пізніше він додав: "Існує релігійне алілуя, але є й багато інших. Коли дивишся на світ, залишається сказати лише одне — і це «алілуя». Журналіст Ларрі Сломан, який добре знав Коена і часто брав у нього інтерв'ю, описав пісню як таку, що «однією частиною належить Біблії, а іншою — жінці, з якою Коен спав минулої ночі». Він також процитував анонімного критика, який стверджував, що Коена найбільше цікавили «святість і хіть».

Його оригінальна версія, записана для альбому 1984 року «Various Positions», містить алюзії на кілька біблійних сюжетів, зокрема історію Самсона і Даліли з Книги Суддів («вона обітнула твоє волосся»), а також царя Давида та Вірсавії («ти бачив, як вона милася на даху, її краса й місячне сяйво полонили тебе»).

Лірична поезія Коена та його переконання, що «існує багато різних алілуя», відображені у величезній кількості кавер-версій із зовсім різними намірами та настроями. Це дозволяє пісні звучати «меланхолійно, крихко, піднесено або радісно» залежно від виконавця. Валлійський автор-виконавець Джон Кейл, який першим записав кавер на цю пісню (1991), надав їй «тверезості та щирості», що контрастувало з безпристрасним тоном Коена. Кавер американського співака Джеффа Баклі більш скорботний; сам Баклі описував його як «алілуя оргазму». Кроу інтерпретувала пісню як «дуже сексуальну» композицію про стосунки. Вайнрайт запропонував «очисне й майже літургійне» трактування, а Гай Гарві з британського гурту Elbow перетворив «Hallelujah» на «величне створіння», втіливши релігійне бачення у записах свого колективу. Відзначаючи використання пісні в мультфільмі «Шрек» (2001) та її постійну присутність у численних талант-шоу, кінокритик «New York Times» А. О. Скотт зауважив: «„Hallelujah“ — одна з тих рідкісних пісень, що переживають власну баналізацію, зберігаючи хоча б частину своєї величі недоторканою».

Канадська співачка k.d. lang невдовзі після смерті Коена сказала, що вважає цю пісню історією про «боротьбу між людським бажанням і пошуком духовної мудрості. Це стан перебування між цими двома полюсами». Колишній лідер гурту Barenaked Ladies Стівен Пейдж, який співав її на похороні канадського політика Джека Лейтона, описав композицію як пісню «про розчарування [інших] людей».

Пісня стала темою книги 2012 року «The Holy or the Broken: Leonard Cohen, Jeff Buckley & the Unlikely Ascent of 'Hallelujah'». Її автор Алан Лайт зазначив, що Коенівське «ставлення до мови та майстерності не схоже на роботу будь-кого іншого. Його твори здаються вкоріненими в поезію та літературу, бо він насамперед навчався як поет і романіст». Книга лягла в основу документального фільму 2022 року «Hallelujah: Leonard Cohen, A Journey, A Song». Співавтор фільму сказав, що Коен «звернувся до найглибших людських переживань: туги за зв'язком, прагнення надії, трансцендентності та визнання життєвих труднощів».

Колумністка «Financial Times» Енума Окоро писала, що «текст і тон пісні ніби коливаються між гімном і жалобною піснею — двома музичними формами, що можуть служити відповіддю майже на все, що трапляється в нашому житті: піснями, що прославляють благословення, і піснями, що оплакують наші втрати, розбиті серця та смерть». Окоро зауважила, що слово алілуя складається з двох давньоєврейських слів, що означають «хвалить Бога», додавши слова Коена про те, що люди «співають його тисячі років, щоб ствердити нашу маленьку подорож» «The word itself, Hallelujah, composed of the two Hebrew words, hallel (praise) and yah (an abbreviated form of Yahweh, God), literally means to praise God.».

Чарти

Чарт (1985—2016)Найвищапозиція Australia (ARIA) 59 France (SNEP) 1 Italy (FIMI) 66 New Zealand Heatseekers (RMNZ) 1 US Billboard Hot 100 59

Сертифікації

Кавер-версії З 1991 року «Hallelujah» виконали понад 300 співаків багатьма мовами. Статистика Американської асоціації компаній звукозапису (RIAA), Канадської та Австралійської асоціацій звукозапису, а також Міжнародної федерації виробників фонограм свідчить, що до кінця 2008 року на CD-носіях було продано понад п'ять мільйонів копій пісні. Вона стала темою документального фільму на BBC Radio, присвяченої їй книги та частиною саундтреків до численних фільмів і телевізійних програмAppleyard, Bryan (9 січня 2005).«Hallelujah! — One Haunting Ballad Has Been the Soundtrack to Many Lives Recently. But Why? Bryan Appleyard on Leonard Cohen's Uber-Song». The Times.. Різні інтерпретації твору можуть містити різні строфи з тих понад 80, які Коен написав спочатку.

В інтерв'ю для CBC Radio у квітні 2009 року Коен назвав таку кількість кавер-версій «іронічною та кумедною», враховуючи, що його лейбл відмовився випускати пісню, коли вона була щойно написана. Проте він зауважив, що пісні не завадила б невелика пауза в ротації:

Навпаки, на початку 2012 року, під час просування свого тодішнього альбому «Old Ideas», Коен заявив, що він не втомився від кавер-версій:

Джон Кейл Кавер-версія Джона Кейла вперше з'явилася у триб'ют-альбомі Леонарда Коена «I'm Your Fan» (1991), а пізніше — у його концертному альбомі «Fragments of a Rainy Season» (1992). Версія Кейла містить вокал у супроводі піаніно та змінений текст, який Коен до того виконував лише наживо, як-от: «I used to live alone before I knew ya» (Я жив наодинці, поки не пізнав тебе) та «All I ever learned from love was how to shoot at someone who outdrew ya» (Все, чого я навчився від любові — це як стріляти в того, хто виявився спритнішим за тебе). Кейл бачив, як Коен виконував цю пісню, і попросив автора надіслати йому текст. Коен надіслав Кейлу факсом 15 сторінок з варіантами строф. Кейл стверджує, що він «переглянув їх і просто обрав найбільш зухвалі».

Версія Кейла лягла в основу більшості наступних виконань пісні іншими артистами, включно з виступами самого Коена під час його світового турне 2008—2009 років. Саме версія Кейла звучить у мультфільмі «Шрек» (2001), проте до альбому-саундтреку увійшов варіант Руфуса Вайнрайта. Запис Кейла також представлений у першому альбомі-саундтреку до серіалу «Клініка» та звучить у фіналі епізоду «Смертна кара, остання апеляція» серіалу «Мертва справа».

Джеф Баклі

Джеф Баклі, натхненний попередньою кавер-версією Кейла, записав одну з найбільш визнаних версій «Hallelujah» для свого єдиного завершеного альбому «Grace» у 1994 році. Вона вийшла як сингл у 2007 році, через десять років після смерті Баклі.

Сприйняття критиками

У 2004 році версія Баклі посіла 259-те місце у списку «500 найкращих пісень усіх часів» за версією журналу «Rolling Stone». Того ж року часопис «Time» назвав виконання Баклі «вишуканим», зауваживши: «Коен наспівував оригінал подібно до жалобної пісні, але… Баклі поставився до твору як до крихітної капсули людяності, використовуючи свій голос, щоб балансувати між тріумфом і смутком, красою та болем… Це одна з найвеличніших пісень».

У вересні 2007 року опитування п'ятдесяти авторів пісень, проведене журналом «Q», включило «Hallelujah» до десятки найкращих композицій усіх часів; при цьому Джон Ледженд назвав версію Баклі «настільки близькою до ідеалу, наскільки це можливо. Текст „Hallelujah“ просто неймовірний, мелодія розкішна, а тут ще й інтерпретація Джеффа. Це один із найпрекрасніших музичних записів, які я коли-небудь чув». У липні 2009 року трек Баклі посів третє місце у списку «2009 Triple J Hottest 100 of All Time» — опитуванні слухачів, яке щодесятиліття проводить австралійська радіостанція Triple J. У 2017 році видання «The International Observer» назвало версію «Hallelujah» у виконанні Баклі найкращою піснею всіх часів. 2 квітня 2013 року було оголошено, що запис Баклі буде внесено до .

Комерційний успіх Версія Баклі не стала миттєвим хітом, та й сам співак не дожив до того часу, коли його запис здобув повне визнання; він помер у 1997 році. Альбом, у якому з'явилася пісня, отримав статус золотого в США лише у 2002 році, через дев'ять років після виходу. Фактично, як і оригінал Коена, версія Баклі не випускалася як сингл до набагато пізнішого часу і не потрапляла до чартів аж до 2006 року (вже посмертно для артиста). У березні того року Баклі вперше потрапив до національної десятки бестселерів, коли «Hallelujah» посіла сьоме місце в Норвегії. У 2007 році вона увійшла до трійки лідерів шведських чартів. У березні 2008 року композиція очолила чарт Hot Digital Songs журналу «Billboard» у США після того, як її виконав Джейсон Кастро у сьомому сезоні шоу «American Idol». Раптове зростання інтересу принесло пісні статус золотої та платинової: RIAA сертифікувала цифровий трек 22 квітня 2008 року. Станом на травень 2010 року в США було продано 1 144 000 цифрових копій. Також у березні 2008 року вона посіла перше місце у Франції.

Використання в медіа