Diary of Dreams — німецький музичний гурт, що працює в таких жанрах, як сінті-готика, дарквейв і готик-рок. Соліст і засновник гурту Адріан Гейтс написав і спродюсував майже всі альбоми самостійно з мінімальною допомогою від інших учасників гурту, які більше є «концертними», ніж «студійними» музикантами.
Історія Diary of Dreams був задуманий як сольний проєкт бас-гітариста культового готик-метал гурту «Garden of Delight» Адріана Хейтса (Adrian Hates).
Адріан вирішив створити сольний проєкт, але через зайнятість у Garden of Delight, перший альбом проєкту — «Cholymelan», з'явився лише у 1994 році на лейблі Dion Fortune. Альбом отримав доволі високі оцінки зі сторони преси та аудиторії. У той час Diary of Dreams складався з двох учасників — Адріана Хейтса та гітариста Алістера Кейна (Alistair Kane).
Підбадьорений успіхом першого альбому, Адріан відкриває свій власний лейбл Accession Records, на якому згодом випускає всі альбоми свого гурту, а також підписує інші гурти електронної спрямованості. Другий альбом гурту End of Flowers, випущений в 1996 році, розширює дарквейв — звучання першого. Bird Without Wings вийшов рік потому, а Psychoma? з більш експериментальним звучанням вийшов в 1998 році. В цьому ж році в гурт прийшли двоє нових учасників Олаф Шанінг і Крістіан Бергхофф.
Перша ознака зміцнення гурту на музичному ринку стався в 1999 році, коли вийшов альбом Moments of Bloom, що містить в основному оновлені композиції з попередніх альбомів, а також перевидання Cholymelan з 4 новими треками. Також цей рік ознаменувався приходом в гурт нині основного студійного клавішника гурту Торбен Вендта (соліста гуртуDiorama), який не завжди присутній на концертах через сольну діяльність. Гейтс починає активно займатися справами лейблу «Accession Records»: підписано контракти з гуртами «Haujobb», «Assemblage 23», «Claire Voyant». Також Адріан продюсував дебютний альбом гурту «Diorama» — «Pale» (альбом теж випустив «Accession Records»).
У 2000-му виходить нова робота «One of 18 Angels». Платівка багата саме на клубні бойовики: Butterfly: Dance!, Chemicals, No-body left to blame. Гурт тривало гастролює: концерти відбувалися як у клубах, так і на великих фестивалях, на кшталт «Orcus Fest» чи «Wave-Gotik-Treffen».
У листопаді 2001 з'явився сингл «O'Brother Sleep». Композицію представлену на ньому можна охарактеризувати як EBM. Сингл очолив Німецький альтернативний чарт DAC. У березні наступного року вийшов наступний сингл «Amok» він став ще успішнішим ніж попередник: пісня стала своєрідною візитною карткою DoD. Врешті решт на початку літа 2002 виходить альбом «Freak perfume»,
Попередні два альбоми, а також EP Panik Manifesto (2003) — характеризуються більш електронним звучанням, зробили гурт фаворитом танцполів і стали її візитними картками. Також у 2003 році вийшла збірка реміксів і раніше невиданих треків Dream Collector. Наприкінці 2002 року як основний гітарист до гурту приєднався Gaun: A (перший спільний виступ з ним відбулося 3 листопада 2002 року в Москві на фестивалі Edge of the Night).
Наступний альбом гурту Nigredo (концептуальний альбом, заснований на придуманій гуртом міфології, факти якої музиканти відшукували в древніх легендах), зробив невеликий крок назад до ледь помітних концепцій перших альбомів, але зберіг нове, більш електронно-танцювальне звучання останніх альбомів. Новий мініальбом MenschFeind продовжив цю концепцію із ще більш електронним звучанням. Живі записи з туру в підтримку цих альбомів були пізніше викладені на альбомі ALive і DVD Nine in Numbers. Саме з цього туру основним барабанщиком гурту став D.N.S.
Nekrolog 43 був випущений у 2007 році і став розширеним продовженням міфологічної концепції попереднього. Альбом був натхненний німецьким експресіонізмом початку XX століття та його ідеями «краси каліцтва». За словами Хейтс, «Некролог — це підсумовування, резюме пройденого». Nekrolog 43 може розглядатися як в особистому аспекті, так і в музичному: цей диск вінчає попередню главу творчості Diary of Dreams, в яку також входять Nigredo й MenschFeind. Інтерв'ю з Diary of Dreams на сайті Hitkiller.com
Дев'ятий альбом гурту (if) (з бонус-диском G (if) t) більше не підтримує міфологічну концепцію останніх робіт, а є дуже особистим альбомом, заснованим на глибоких емоційних потрясінь соліста гурту. Альбом вийшов в п'ятницю 13 березня 2009 року. На заголовну пісню альбому «The Wedding» був знятий перший в історії гурту відеокліп. 9 жовтня 2009 вийшов сингл і кліп на пісню «King of Nowhere».
У 2011 році вийшов новий альбом Diary of Dreams під назвою Ego:X. Для запису альбому були запрошені: учасниця проєкту (і хору) Gregorian Амелія Брайтман, сестра Сари Брайтман і відомий німецький актор дубляжу Мартін Кесслер, чий голос став голосом ліричного героя.
24 вересня 2011 року гурт виступив в Києві на українському готичному фестивалі «Діти Ночі: Чорна Рада».
Дискографія
Студійні альбоми 1994: Cholymelan 1996: End of Flowers 1997: Bird Without Wings 1998: Psychoma? 2000: One of 18 Angels 2002: Freak Perfume 2003: PaniK Manifesto 2004: Nigredo 2005: MenschFeind 2007: Nekrolog 43 2009: (if) 2011: Ego:X 2012: The Anatomy Of Silence 2014: Elegies In Darkness 2015: Grau im Licht
DVD 2006: Nine In Numbers
Сингли 2001 O'Brother Sleep 2002 Amok 2004 Giftraum 2007 The Plague 2009 King Of Nowhere 2011 Echo in Me
Збірники, перевидання, концертні альбоми та інше 1999 Moments of Bloom 1999 Cholymelan (перевидання) 2002 PaniK Manifesto (міні-альбом) 2003 Dream Collector 2005 Alive (концертний альбом) 2005 MenschFeind (міні-альбом) 2010 A Collection Of… 2012 Dream Collector II 2016: reLive (концертний альбом)
Примітки
Посилання Офіційний сайт Diary of Dreams Diary of Dreams — Офіційна сторінка на myspace.com Diary of Dreams :: Russian Website — Російськомовна версія офіційного сайту Diary of Dreams Офіційний російський фан-сайт Diary of Dreams — The Valley
Інтерв'ю з Adrian Hates Адріан Хейтс: У мене є вища мета — інтерв'ю Фан-сайт Diary of Dreams Офіційна сторінка на myspace.com