Еклекти́зм, також екле́ктика, вибірковість (, «вибраний»; від , «обирати») — у найширшому значенні — механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій.
Філософія Еклектизм був напрямом у давньогрецькій філософії доби еллінізму, в II столітті до н. е., для якого характерні поєднання елементів різних філософських систем і тенденція до нівелювання відмінностей між ученнями й школами.
Еклектизм був більш-менш поширений у школах епікурейців, стоїків, академіків, перипатетиків, кініків.
Архітектура В архітектурі та живописі еклектизм — це поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів в архітектурі та художній промисловості XIX століття).
Вільям Дайс, британський художник, шотландець за походженням; Фердинанд Фельнер, австрійський архітектор; Бекетов Олексій Миколайович, український архітектор.
Представники архітектури еклектики
Готфрід Земпер (1803—1879); Лео фон Кленце (1784—1864); Шарль Гарньє (1825—1898); Герман Готлиб Гельмер (1849—1919); Штакеншнейдер Андрій Іванович (1802—1865); Іпполіт Монігетті (1819—1878); Гаральд Юліус Боссе (1812—1894); Гартман Віктор Олександрович (1834—1873); Нілус Богдан Михайлович (1866 — ?); Ропет Іван Павлович (1845—1908); Померанцев Олександр Никанорович (1849—1918); Чичагов Дмитро Миколайович (1835—1894); Теодор Коленбранден (1841—1930); Бекетов Олексій Миколайович (1862—1941); Шретер Віктор Олександрович (1839—1901).
Див. також Римський еклектизм Філософія Плутарха Синкретизм
Література «Філософський словник» / За ред. В. І. Шинкарука. — 2.вид., перероб. і доп. — К.: Голов. Ред. УРЕ, 1986 Еклектизм //
Володимир Тимофієнко «Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник», Київ, 1999
Посилання