Ту́льська о́бласть () — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Центрального федерального округу.
Адміністративний центр — місто Тула.
Межує на півночі й північному сході — з Московською, на сході — з Рязанською, на південному сході й півдні — з Липецькою, на півдні й південному заході — з Орловською, на заході й північному заході — з Калузькою областями. Утворено 26 вересня 1937 року.
Географія Область розташована в центрі Східно-Європейської рівнини, займаючи північно-східну частину Середньоруської височини (висоти до 293 м), в межах степової і лісостепової зон. Протяжність території області з півночі на південь — 200 км, із заходу на схід — 190 км.
Рельєф За характером поверхні є малогорбистою рівниною, перетнутою долинами річок, балками і ярами. Зустрічаються карстові форми рельєфу — провальні вирви, улоговини, підземні порожнечі, печери (поблизу Веньова) з довгими ходами, красивими високими гротами, покритими кальцитовими натіканнями. Верхня точка поверхні — 293 метри знаходиться в селі Раєво Тепло-Огарьовського району, найнижча природна точка — 108 метрів — розташована на березі річки Ока на межі з Московською областю.
Корисні копалини У межах області зосереджене близько половини родовищ Підмосковного вугільного басейну, оцінюваних в 1,5 млрд т (родовища у поселень Агєєвське, Смородинське, Донський, Щокіно й Веньов).
Виявлене більш 20 родовищ стронцієвих руд із загальними прогнозними ресурсами ок. 200 млн т.
На південному заході великі родовища торфу. Значні поклади різних будівельних матеріалів, особливо вапняків, розробки яких ведуться з XIV–XV століть, а також глин, пісків і гіпсу. Є промислові запаси залізної руди, відомі кілька джерел мінеральних вод.
Клімат Клімат помірно континентальний, характеризується помірно холодною зимою і теплим літом. Середньорічна температура +5 °C (стандартне відхилення 11 °C), середня температура січня —10 °C, липня +20 °C. Тривалість періоду з позитивними температурами становить 220—225 днів. Річна кількість опадів змінюється від 575 мм на північному заході до 470 мм на південному сході. У безморозний період випадає 70 % опадів (максимум в липні).
У регіоні діють три метеорологічні станції (Тула, Єфремов і Волово) Росгідромету.
Гідрографія Більшість річок відносяться до басейну Оки — найбільшої і єдиної судноплавної річки області, невелика частина — до басейну Дону. Ока протікає по західній і північно-західній околицях області; основні притоки — Упа, Осетр, Зуша. У східній частині області знаходяться витоки і ділянка верхньої течії річки Дон; його основні притоки — Непрядва і Красива Меча. Основні водоймища: Пронське, Шатське, Черепетське, Щокінське й Любовське. Через особливість рельєфу регіону відзначається недостатня забезпеченість водою найбільших міст.
Ґрунти Ґрунти на північному заході дерново-підзолисті, в центральній частині сірі лісові, на півдні — деградовані і вилужені чорноземи.
Рослинність Ліси займають близько 3,37 тис. км² (14 % території); 2,91 тис. км² лісів становлять державний лісовий фонд, виконуючи санітарно-оздоровчі функції. Найбільш заліснений північний захід області. Ліси в основному листові (дуб, береза, осика тощо). По межі з лісостепом проходить смуга широколистих лісів (діброви з липою, кленом, ясеном, ільмом і ін.). У XVI—XVII століттях вони служили захистом південних меж Російської держави і знаходилися під особливою охороною.
Для експлуатації придатне 8 млн м³ деревини. Розрахункова лісосіка використовується на 70-80 %.
Тваринний світ На території області водяться вовк, лисиця руда, лось, свиня дика, видра річкова, тхір лісовий, заєць сірий, вивірка лісова, ховрах крапчастий і інші види тварин. З птахів найпоширеніші граки, шпаки, ластівки, стрижі, горобці, витчи, кулики; з риб — плітка, окунь, лящ, щука, минь.
Екологія Область постраждала в результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС, в результаті радіоактивних опадів деякі землі були заражені і стали непридатними до використання для сільського господарства. За деякими даними, в місті Плавські досі зберігається підвищений радіаційний фон близько 20 мікрорентген в годину.
Вогнищами підвищених концентрацій забруднюючих речовин є промислові міста, особливо: Алексин, Тула, Щокіно, Новомосковськ, Узлова й Кимовськ.
Історія В VII столітті на територію, що включає і сучасну Тульську область, прийшло слов'янське плем'я в'ятичів. В'ятичі платили данину хозарам, пізніше (з 986) — київським князям. У період феодальної роздробленості тульські землі увійшли до складу Чернігівського, потім Рязанського князівств, а частково були приєднані до Литви.
Перша згадка про Тулу датована до 1146 роком.
У 1380 в південно-східній частині сучасної області, при впадінні річки Непрядви до Дону, відбулася історична Куликовська битва.
У 1503 тульські землі були приєднані до Московського князівства.
У XVI — XVII століттях Тула була важливим укріпленим пунктом на південній околиці Московської держави. На тульській землі проходила прикордонна Засічна лінія і знаходилися міста-фортеці.
Промисловий розвиток краю почався в XVII столітті. У 1696 тульський коваль Микита Демидов у гирла річки Тулиці побудував перші домни і молотові майстерні, які дали початок розвитку ковальської справи в Тулі. Місто стало одним з центрів металургії і металообробки на Московщині. У 1712 указом Петра Першого в Тулі заснований Державний збройовий завод, що постачав першокласну зброю для московської армії.
9 березня 1777 утворена Тульська губернія. Організацією губернії зайнявся калузький намісник Кречетников.
19 вересня 1777 утворено Тульське намісництво. У 1796 намісництво скасовано, але губернія збереглася. У цей час в Тулі отримали розвиток виробництва самоварів, пряників, гармонік. З пуском в експлуатацію в 1855 Мальовської копи (на південь від Богородицька) в губернії починається постійний видобуток вугілля Підмосковного басейну — найстаршого вуглепромислового району Росії, родовища якого були відкриті ще в 1722 кріпосними селянами І. Палициним і М. Титовим. Розвитку промисловості в краю сприяло будівництво залізниць Москва—Курськ в 1864–1868 і Сизрань—Вязьма в 1870–1874.
У 1937 утворена Тульська область. У роки Німецько-радянської війни на території області йшли жорстокі бої з нацистськими загарбниками. За мужність і стійкість, проявлені захисниками Тули при героїчній обороні міста, що зіграла важливу роль у розгромі ворожих військ під Москвою, Тула удостоєна почесного звання «Місто-герой».
Тульський обласний комітет ВКП(б)—КПРС очолювали: Жаворонков Василь Гаврилович (1938—1943), Чмутов Микола Іванович (1943—1948), Шалков Іван Андрійович (1948—1952), Недосєкін Віктор Іванович (1952—1953), Гусаров Микола Іванович (1953—1955), Хворостухін Олексій Іванович (1955—1960), Чуканов Олімп Іванович (1960—1961, промисловий у 1963—1964), Юнак Іван Харитонович (1961—1985, сільський у 1963—1964), Литвинцев Юрій Іванович (1985—1990), Костюрін Олексій Іванович (1990—1991).
У післявоєнні роки в Тульській області подальший розвиток отримали машинобудівна, хімічна, металургійна, вугільна промисловість, виникли науково-дослідні інститути та конструкторські бюро.
Населення Населення області — 1580,5 тис. осіб (2006). Густота населення: 61,5 осіб/км², питома вага міського населення: 80,0 % (2006).
Населення практично мононаціональне: більшість росіяни. Народ Чисельність, 2002, тис.%Росіяни 1595,6 94 %Українці 22,3 1,3 %Татари 9,0 0,5 %Вірмени 6,5 0,4 %Білоруси 6,0 0,4 %Німці 4,7 0,3 %Азербайджанці 4,5 0,3 %Цигани 3,8 0,2 %Грузини 1,9 0,1 %Молдовани 1,7 0,1 %Євреї 1,3 менш 0,1 %Мордва 1,2 менш 0,1 %Чуваші 1,1 менш 0,1 % показані народи з кількістю понад 1000 осіб
Адміністративний поділ
Муніципальні утворення З 2006 року в Тульській області існує 179 муніципальних утворів, з них: 3 міських округи 23 муніципальних райони 41 міське поселення 112 сільських поселень
В 2005 році у Новомосковську й Новомосковському районі пройшов референдум про наділення Новомосковська статусом міського округу, однак населення району проголосувало проти.
Міські округи: Тула Донський Новогуровський
Муніципальні райони: Алексінський район Арсеньєвський район Бєльовський район Богородицький район Веньовський район Воловський район Дубенський район Єфремовський район Заоцький район Кам'янський район Кимовський район Кирєєвський район Куркинський район Ленінський район Новомосковський район Одоєвський район Плавський район Суворовський район Тепло-Огарьовський район Узловський район Чернський район Щокінський район Ясногорський район
Населені пункти Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тисяч2007 Тула 504,0 Кирєєвськ 25,1 Новомосковськ 125,7 Суворов 20,1 Донський 65,8 Ясногорськ 17,6 Алексін 65,7 Плавськ 16,3 Щокіно 59,9 Веньов 15,6 Узлова 56,9 Бєльов 14,8 Єфремов 43,8 Первомайський 10,6 Богородицьк 32,5 Сокольніки 10,4 Кимовськ 29,7 Болохово 10,3
Економіка У структурі ВВП регіону на 2005 рік (108,7 млрд руб.) виділяються: обробні виробництва — 32,0 %; виробництво й розподіл електроенергії, газу, води — 6,5 %; оптова й роздрібна торгівля, ремонт — 17,3 %; у сільськім господарстві проводиться 8,8 % у транспорті й зв'язку — 8,6 % ВВП.
Промисловість Структура промислового виробництва на 2002 рік: хімічна галузь — 23 %, машинобудування — 22 %, харчова промисловість — 21 %, чорна металургія — 15 %, електроенергетика — 10 %.
Хімічна й нафтохімічна Виробництво мінеральних добрив (Щокіно й Новомосковськ), побутової хімії (Новомосковськбитхім-Procter & Gamble), синтетичного каучуку (Єфремов), гумовотехнічних виробів, синтетичних смол і пластичних мас (Узлова), синтетичних барвників, хімічних волокон і ниток (Щокіно).
Машинобудування Оборонне (КБП, Тульський збройовий завод), сільськогосподарське (Тула, Плавськ), електроніка (Донський і Богородицьк), підйомно-транспортне, гірничо-шахтне й гірничо-рудне (Ясногорськ, Тула), хімічне й нафтохімічне, машинобудування для легкої й харчової промисловості.
Харчова промисловість Найяскравіший представник — виробник знаменитих пряників — кондитерська фабрика «Ясна Поляна». Великими представниками галузі є: Тульський комбінат хлібопродуктів (борошно й комбікорму), Товарковський (Продімекс) і Куркинський цукрові заводи.
Металургія Виробництво чорних металів повного циклу (Тула), доменна (Суворов, Тула), порошкова й кольорова металургія (Тула).
Крім того, представлені промисловість будівельних матеріалів (ведеться будівництво цементного заводу потужністю 2 млн т/рік у Новогуровському) і легка (текстильна, швейна) промисловість.
Енергетика Найбільший об'єкт — Черепетська ДРЕС у м. Суворов електричною потужністю в 1500 МВТ, в 2006 році вироблення склало 3,4 млрд кВт·г електроенергії, відпущено 200,4 тис. Гкал теплової енергії.
Крім того, діють: Щокінська (400 МВТ)і Новомосковська ДРЕС (261 МВТ, 866 Гкал/година), Алексинська (102 МВТ, 215 Гкал/година), Первомайська (105 МВТ, 774 Гкал/година) і Єфремовська (160 МВТ, 720 Гкал/година) ТЕЦ.
Загальні потужності в регіоні — 2528 МВТ, однак середньорічне вироблення близько 6,5 млрд кВт·г і становить тільки половину потреби регіону.
Паливна промисловість Основана на запасах бурого вугілля, на 2002 рік діяли 3 шахти («Підмосковна» і «Бельковська» у Веньовском, «Васильєвська» у Кирєєвском районі) і 1 розріз «Кимовський». Видобуток в 2001 році склав 1 млн т (в 1980-i показник досягав 25 млн т у рік), що покриває потребу у вихідних енергоресурсах на більш 10 %. На 2006 рік діє програма ліквідації вугільних вироблень, у тому числі шахт Бельковська й Кимовського розрізу.
Баланс котельно-грубного палива на 75 % — природний газ, на 23 % — вугілля (2004).
Поставки енергоресурсів в 1999 році: Природний газ — 7,2 млрд м³ Кам'яне вугілля — 973 тис. т Нафтопродукти — 571 тис. т Імпорт електроенергії — близько 3 млрд кВт·г
Транспорт Відстань від Тули до Москви — 193 кілометри.
Транспортна мережа регіону своєю розвиненістю вигідно відрізняється від сусідніх регіонів і з них уступає лише Московській області.
Автомобільний