Горня́, або горня́тко (від — «горно») — маленький горщик, який використовували для приготування густих страв, зокрема каші та борщу. Звичайний розмір горняти між 1 та 2 літрами, але існували і менші варіанти на півлітра-літр для приготування страв для дітей. У таких горнятках також зберігали масло, сметану або молоко. Часто мали покришку.
Слововживання У західних областях України (у регіоні південно-західного наріччя) «горнятком» подекуди називають чашку. Однак посібник «Чистота і правильність української літературної мови» Пантелеймона Ковалева радить не вживати це слово в такому значенні, оскільки воно хибне. У давнину горнятка — маленькі горщики — використовувалися перш за все як кухонний посуд, для приготування страв на вогні, і лише додатково могли слугувати як столовий посуд, щоб набирати воду тощо «Не виключено, що вони використовувалися не тільки як кухонний посуд (на багатьох збереглись сліди від кіптяви), але й могли слугувати як столовий посуд (кухлями для набирання води тощо).».
Малі горнята об'ємом 0,5 л називали «стаканними горнятками».
Горнятко у фольклорі У народних приговірках символізує людину: «порожній горнець дрінчить, а повний мовчить» — про дурнувату балакучу людину, «чим горнець накипить, тим і смердітиме» — про звички людини, «горнець кітлові довіряє, а оба зашмальовані» — про довіру лихої людини іншій лихій. Розбите горня — символ руїни.
Горнятко каші та горнятко борщу згадується в одному з варіантів галицької народної пісні «Вербова дощечка».
Закопане горнятко з кашею дівчата використовували як приворотний засіб.
Каша в горняті зі значеннями дитини в утробі матері використовувалась в обряді «бабиної каші». У цьому обряді кум розбивав горня-кашник чепелем на дрібні шматочки. Чепіль уособлював статевий орган чоловіка, вінце горщика — жіночий, а розбиття горняти означало статевий акт. Після цього баба збирала уламки, приказуючи: «Щоб важко горщики бились, щоб легко діти родились».
Горня застосовували в ритуалі лікування соняшниць (болю в животі у дітей). Для того варили соняшник, освячений на Маковія, зливали воду, прикладали відварений теплий соняшник до пупа дитині і накривали той горням. Під час ритуалу шептали наговір «Богородиця» й водили ножем або веретеном по дну горняти.
На Покутті практикувалось ритуальне «годування душі» померлого медом з горняти, яке ставили відразу після смерті людини. А в деяких селах Городенківщини після похорону на підвіконня ставили свічку на горняті з водою.
Галерея
Див. також Філіжанка
Примітки
Джерела