Бруснівська каменярська школа (бруснівська каменярка) — значний осередок української народної скульптури, оригінальна каменярська школа, яка діяла у селі Старе Брусно (Любачівський повіт, Надсяння) на базі місцевого вапнякового родовища.
Історія Історія експлуатації вапнякових скель в Старому Брусні сягає XVI століття. У люстрації королівських земель за 1565 рік вказується, що «там є гора, в якій ламають млинові камені, а тих майстрів, що ламають камені, є троє, дають до замку десятий камінь, яких за рік доставляють орієнтовно сім, кожен щонайменше вартує 6 гривень, що становить 67 злотих 6 грошей». У тому ж документі подаються імена перших відомих нам майстрів («гірників»): Савка, Стецько і Стецько.
Отож, відомо, що спочатку каміння переробляли на будівельний матеріал, вирізали з нього камені для млинів та жорен, бруски для гострення ножів і сокир. З бруснянського каменю також випалювали вапно. Такі ж каменоломні діяли у селах Смолин, Верхрата, Любича Королівська.
Типи бруснівських надмогильних пам’ятників Бруснівська каменярська школа досягла свого розквіту в другій половині XIX — на початку XX ст., найбільша частина цього спадку — меморіальна пластика (надгробки, зразки яких представлені на римо-католицьких, греко-католицьких і протестантських цвинтарях території від Кракова до Львова, по обидва боки сучасного україно-польського кордону).
Надмогильні плити До появи хрестів могили традиційно накривалися рівними прямокутними плитами, цілком заповненими написами, що свідчили про особу похованого. Таких поховань в околицях Брусна збереглося небагато; як яскравий приклад можна навести надгробну плиту біля церкви в Радружі.
Хрест на базі Надгробки складаються з двох частин — основи та хреста. Основа часто з необробленого каменю; використовувалися також непридатні до вжитку жорнові камені. З часом конструкція просідала, так що основа могла опинитися під шаром ґрунту. Характерні проста чотирираменна форма хреста, нижнє рамено трохи видовжене. Бічні рамена деколи розширені на кінцях (нагадують мальтійські хрести), а деколи мають правильну прямокутну форму.
На багатьох хрестах на цьому етапі написи відсутні; існує версія, що інскрипції виконувалися вугіллям і з часом стерлися.
На деяких хрестах викарбувані написи і солярні знаки. Такий хрест нагадує ікону Розп’яття, на якій зображалися літери: INЦI (Ісус Назарянин, Цар Юдейський — таку табличку наказав прибити на хресті Понтій Пілат), скорочений підпис ІС ХР (Ісус Христос), а внизу череп і дві кістки як символ Адама, який, за переказами, був похований на горі Голготі. Написи можуть зустрічатися як з фронтального, так і з тильного боку хреста. Основа є прямокутної форми, а монтажні отвори розміщуються в першій третині плити. Поступово ці отвори переносяться до центру плити, а сама плита набирає квадратної форми.
Хрест з розп’яттям Надгробки складаються з двох частин — основи та хреста з розп’яттям. Основа зберігає просту квадратну форму, може бути дворівневою (ступінчатою). Форма хреста розвивається і збагачується. Окрім Розп’яття можна зустріти стилізовані зображення ангелів і солярні знаки. Зустрічаються бароковоподібні завершення рамен в формі трилистника. Нижнє рамено хреста видовжується і отримує додаткове потовщення на зразок п’єдесталу.
Хрест з розп’яттям на п’єдсталі Пам’ятник складається з трьох блоків: основа, прямокутна в плані, дуже наближена до квадрату; високий цоколь п’єдесталу; власне хрест. Хрест з розп’яттям доповнюється фігурками предстоячих. Це, як правило, дві жіночі постаті (ймовірно, дві Марії) або жіноча і чоловіча (Марія та Іван Богослов), які стоять біля розп’яття. Тут також можна прослідкувати зв’язок з іконописом, лише на іконі «Розп’яття з предстоячими» могли зображатися всі жінки-мироносиці та Іван Богослов, а в пластичному виконанні цей сюжет спрощено. Цоколь-п’єдестал може бути складної форми з профілюваннями зі спеціальною нішею для написів. Деколи в ніші вміщувалася фігура святого, а площа для написів виконувалася окремо.
Вплив професійного мистецтва Великою подією для Брусна було навчання місцевого вихідця Григорія Кузневича у Львові та Римі. Отримавши вищу професійну художню освіту, Григорій Кузневич повернувся до рідного села, де навчав інших майстрів. Разом з тим, в село прийшла мода на нові форми меморіальної пластики.
Надгробок і далі складався з трьох частин, проте цокольна частина змінює свою форму, наслідуючи перемиські або львівські зразки. Хрест починають виконувати як імітацію дерев’яного хреста — з корою, сучками, листям, додатково оздоблюють рушниками, віночками, ангелочками з каменю. Також часом замість хреста з розп’яттям встановлюється фігура. Дуже популярною є фігура Божої Матері.
На цьому етапі бруснівська школа почала втрачати свою своєрідність.
Зникнення школи Каменярська школа припинила своє існування в середині XX століття разом з селом Старе Брусно, мешканці якого були депортовані до УРСР Репатріація чи депортація? Переселення українців з Польщі до УРСР: Збірник документів / За ред. Є.Місила. — Л.: Каменяр, 2007. — С. 184—185..
Частина цвинтарів, на яких збереглися роботи бруснівських майстрів, внесена до державного реєстру пам’яток Польщі.
Відомі майстри Григорій Кузневич Іван Кузневич Григорій Галабурда Дмитро Підгорецький Любицький Данись С.
Галерея
Див. також Художній надгробок в Україні
Примітки
Джерела Жерела до істориї України-Руси. — Т. 3: Описи королівщин в землях руських XVI віку. Люстрації земель Холмської, Белзької й Львівської / За ред. М. Грушевського. — Львів: Археоґрафічна комісия Наукового товариства імені Шевченка, 1900. — с. 272-274. Burek Janusz. Kresowe dziedzictwo. Kamieniarstwo bruśnieńskie. — Lubaczów: Muzeum Kresów w Lubaczowie, 2008. — 132 s. Gajerski S.F. Eksploatacja skał wapiennych w królewszczyznach starostwa Lubaczowskiego w XVI-XVIII wieku // Materiały i Studia Muzealne. T. I. — 1978. — S. 5—25.