Бойківська Народна Республіка (також Бойківська Радянська Республіка) — військово-політичне формування, що існувало з 21 по 26 серпня (або 29 серпня) 1920 року. Утворене в ході збройного виступу інтернованих вояків Галицької армії. Виступ очолював колишній офіцер УГА Федір Бекеш.
Історія
Підготовка Повстання готувала Комуністична партія Східної Галичини при негласній співпраці із інтернованою старшиною Української галицької армії.
Вербовка вояків Галицької армії відбувалася переважно в таборах у Німецькому Яблонному, Кошицях і на Закарпатті. Звідти, через старшин О. Вільчинського, Г. Санечка, Яворського, Бояровича, О. Заворотнюка та Мартинця, які перебували в Ужгороді, охочих відправляли на «партизанку» поблизу польсько-чехословацького кордону в Карпатах, де їх готували до майбутнього виступу.
Початок повстання Комуністична партія Східної Галичини координувала з керівництвом Червоної армії та Галицьким революційним комітетом.
Хід повстання 21 серпня 1920 року загін ветеранів УГА на чолі з Федіром Бекешем роззброїв польську прикордонну заставу в селі Опорець. Свідчення очевидців відрізняються, але є згадки про використання повстанцями як і червоних, так і синьо-жовтих прапорів.
Зайнявши село, Федір Бекеш зібрав місцевих на майдані, зачитав листівку «За що б’ються більшовики» та проголосив Бойківську Радянську Республіку (сучасники згадують про використання назви Бойківська Народна Республіка). У селі провели набір добровольців, залучивши велику кількість місцевих з Опорця, Славського, Хітара, Кального, Волосянки. За радянськими джерелами, після набору добровольців загін зріс до 130 чоловік.
Наступного дня — 22 серпня — повстанці зайняли село Лавочне, звідки вибили польський прикордонний загін. Там же сформували революційний комітет на чолі з Федіром Бекешем.
Захопивши станцію «Лавочне», повстанці переобладнали товарний потяг у кустарний бронепотяг. На ньому до 23 серпня вони захопили села Славсько (де розбили обоз караульної роти польських військ), Тухлю і Гребенів, просуваючись у напрямку міста Стрий. Повстанці намагалися вийти назустріч 8-й кінній дивізії Червоного козацтва під командуванням Віталія Примакова, що наступала на Стрий.
Також із території Чехословаччини на допомогу повстанцям мала вирушити сотня інтернованих українських вояків з Ужгорода, однак чехословацька влада перехопила та роззброїла сотню, заарештувавши старшин.
Для придушення виступу в бойківських селах поляки відправили бронепотяг, який зупинив просування повстанців, а згодом відкинув їх назад на територію Чехословаччини. Перейшовши Бескидський прикордонний тунель, повстанці були роззброєні та інтерновані чехословацькою владою.
Як писав у листі від 31 серпня 1920 року М. Талпаша до Євгена Коновальця: на польсько-чехословацькому кордоні роззброїли 600 бійців, яких одразу відправили до табору для інтернованих у Вранові. Того ж дня Ю. Отмарштейн у листі до Євгена Коновальця повідомляв про арешт чехословацькою армією всіх старшин, які брали участь у повстанні.
Пишучи про це повстання в листі до Євгена Коновальця, Ю. Отмарштейн стверджував, що поразка пов’язана, зокрема, з добровольцями з місцевих сіл, які становили більшу частину повсталих і не виконували наказів, підриваючи дисципліну.
Наслідки Чехословацька влада, скориставшись фактом координації повстання зі своєї території, провела репресії серед інтернованих українських вояків.
У культурі У 1970-х роках на Народній кіностудії Мирослава Максимовича зняли документальний фільм про Бойківську республіку «П’ять днів із безсмертя», де зафільмовано спогади трьох учасників повстання.
Література Сливка Ю. Ю. Боротьба трудящих Східної Галичини проти іноземного поневолення. — К., 1973; Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. — К., 1989.
Джерела