Васи́ль Олексі́йович Пірко́ (24 лютого 1935, Волошинова Воля, Самбірський повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка — 16 липня 2012, Донецьк, Україна) — радянський і український історик, доктор історичних наук (1996), професор Донецького національного університету. Дійсний член НТШ.

Родина Народився в селянській родині.

Освіта 1950 року, закінчивши на відмінно сільську семирічку, вступив до Самбірського педагогічного училища. 1954 року продовжив навчання на відділенні історії історико-філологічного факультету Дрогобицького педагогічного інституту. 1956 року, у зв'язку з ліквідацією історичного відділення в Дрогобицькому педінституті, був переведений до Львівського університету.

На III курсі під впливом лекцій професора Д. Л. Похилевича захопився проблемами аграрної історії країн Центральної та Східної Європи. Робота в спеціальному семінарі з даної проблеми сприяла ознайомленню з основними видами джерел до її вивчення та набуття навичок самостійного їх опрацювання в Центральному державному історичному архіві України (Львів), науковій бібліотеці університету та Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. Уже 1957 року визначився з темою майбутньої дипломної роботи «Становище селян Самбірської економії у другій половині 17 століття», яка в основному ґрунтувалася на матеріалах місцевих архівів і заклала підвалини майбутньої кандидатської дисертації.

1959 — з відзнакою закінчив Львівський університет.

1963 — вступив до аспірантури при кафедрі історії південних і західних слов'ян Львівського університету. Під час навчання в аспірантурі в архівах і рукописних відділах бібліотек Києва і Львова ним була опрацьована велика кількість різних видів джерел, що давали можливість відтворити стан аграрних відносин на Перемишльщині наприкінці у XVII—XVIII ст.ст. Особливо це стосується такого мало використаного дослідниками виду джерел, як ревізії, що охоплювали всі населені пункти регіону. Опубліковані ним в архівознавчих і джерелознавчих українських виданнях статті про цей вид джерел були схвально оцінені спеціалістами. На підставі ревізій, люстрацій та інвентарних описів населених пунктів різних форм власності в його кандидатській дисертації зроблено всебічну оцінку стану аграрних відносин у Перемиській землі в зазначений період. Зібраний в архівах матеріал було використано ним при редагуванні окремих нарисів і довідок з історії міст і сіл Львівської області, які в той час готувалися до видання в серії книг «Історія міст і сіл УРСР».

Кандидатську дисертацію захистив 1970 року на тему «Помісне господарство Перемишльської землі в першій половині XVIII ст.», докторську — 1996 року на тему «Освоєння Степової України в XVI—XVIII ст.» Вона стала підсумком майже 30-річної його роботи в архівах Києва, Москви, Ленінграда, Харкова, Одеси, Ростова, Дніпропетровська, Воронежа у пошуку джерел до історії регіону в зазначений час.

Кар'єра У 1959-1963 працював учителем історії та вихователем у школі-інтернаті у місті Хирів на Львівщині, де керував краєзнавчим гуртком і разом з учнями досліджував місцеву історію, а в період літніх канікул у процесі туристських походів і екскурсій вивчав історичні пам'ятки не лише України та Молдавії, але й Москви та Ленінграда.

Після закінчення аспірантури Міністерство освіти УРСР скерувало його на роботу до Донецького університету, де він працював з 1 вересня 1966, пройшовши шлях від асистента до професора (з 1997).

У 1970—1974 роках виконував обов'язки заступника декана історичного факультету. У 1980—1985 роках і від 1992 року завідував кафедрою історіографії, джерелознавства, археології і методики викладання історії. З його ініціативи з 1997 року при кафедрі відкрито аспірантуру за спеціальністю «Історіографія, джерелознавство і спеціальні історичні дисципліни», а з 2000 року спеціалізацію «Архівознавство».

1968 року був включений до авторського колективу з написання історії міст і сіл Донецької області. Це спонукало його до глибшого вивчення проблеми, підготовки і публікації статей, підбірок документів і монографій історії Степової України 16-18 ст. Він опублікував два збірника документів («Описи Харківського намісництва кінця 18 ст.» (Київ, 1991) та «Джерела до історії населених пунктів Донеччини» (Донецьк, 2001)), а також ряд монографій: «Заселення Степової України у 16-18 ст.» (Донецьк, 1998), «Заселення Донеччини у 16-18 ст.» (Донецьк, 2003), «Заселення і господарське освоєння Степової України у 16-18 ст.» (Донецьк, 2004), «Соляні промисли Донеччини у 17-18 ст.» (Донецьк, 2005) та ін.

В.Пірко був також співавтором близько 20 колективних монографій з питань історії Донецького регіону.

Визначною є його робота «Галицьке село наприкінці 17 — першій половині 18 ст.» (Донецьк, 2006).

З 1998 він очолював на громадських засадах Донецьке відділення Науково-дослідного інституту історії козацтва при Інституті історії України НАН України. Понад 10 років очолював краєзнавчу секцію Донецького відділення Малої Академії Наук, передавав знання і досвід дослідницької роботи школярам. В.Пірко — член Наукового Товариства ім. Шевченка (Донецьке відділення) з 1997, дійсний член НТШ з 2005. Редактор розділів і спеціальних випусків «Донецького вісника НТШ» з історії, редактор історичної редакції фахового журналу «Схід».

Під його керівництвом підготовлено 10 кандидатських дисертацій, 1 докторська дисертація, які в основному присвячені історії регіону.

Пірко входив до складу редакцій таких наукових та науково-громадських видань: «Історичні та політологічні дослідження» (Донецький національний університет), «Південна Україна у XVIII—XX ст.» (Запорізький національний університет), «Схід» (Український культурологічний центр). Член авторських колективів фундаментальних історичних видань: «Історія міст і сіл УРСР» (Донецька область) (1969, 1974), «Історія робітників Донбасу» (1981), «Мала енциклопедія українського козацтва» (2000, 2002), «Український енциклопедичний словник» (1999, 2002).

В.Пірко був членом двох спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій з історії, історіографії та джерелознавства.

Нагороди. Відзнаки За багаторічну педагогічну та громадську роботу нагороджений нагрудними знаками: «Відмінник Вищої школи СРСР» (1985), «Відмінник освіти України» (2000), Грамотою Міністра освіти та науки України (2000), Грамотою Президента України (2003) за краєзнавчу роботу, двічі (в 2003 і 2005) нагороджувався грамотами Всеукраїнської спілки краєзнавців, двічі (2003, 2004) — грамотами голови м. Донецька за роботу зі школярами по лінії МАН, тричі (1998, 2003, 2004) удостоєний звання лауреата конкурсу «Ділова книга Донбасу», знаком Міністра освіти та науки України за наукові успіхи (2007).

Удостоєний звання «Почесний краєзнавець Донеччини» (2008), Почесний професор Донецького національного університету.

Наукові праці

Деякі питання вивчення суспільствознавства в школі // Радянське Прикарпаття. — 1963. — 12 серпня. Економічна руїна в Перемишльській землі на початку XVIII ст. // Вісник Львівського університету. — 1965. — Серія 1. — Випуск 3. Зв'язок фільварків Перемишльської землі з ринком на початку XVIII ст. // 40-а наукова конференція професорсько-викладацького складу ЛДУ. — 1966. Ревізії — важливе джерело для вивчення соціально-економічної історії //Архіви України. — 1966. — № 6. Вопросы аграрного строя Западной Украины XVI—XVIII вв. в советской историографии //Материалы научной конференции ДонГУ. — Донецк, 1968. Помісне господарство Галицького Прикарпаття у першій половині XVIII ст. //УІЖ. — 1969. — № 1. Про розвиток помісного господарства в Галицькому Прикарпатті у першій половині XVIII ст. //Питання історії народів СРСР. — 1969. — Вип. 8. Ясинувата //Історія міст і сіл УРСР. Донецька обл. — К., 1970 (1,5 а., співавт. М. Продан). Ревізія 1692 р. як джерело до вивчення аграрних відносин в західноукраїнських землях наприкінці XVII ст. //Істор. джерела та їх використання. — К., 1972. — Вип. 8 (0,8 а.). Велике свято культури (до 400-річчя книгодрукування на Україні //Рад. Донеччина, 1974. — 14 кв. (0,2 а.). К вопросу о пустующих крестьянских наделах в Галицком Прикарпатье в конце XVII — нач. XVIII в. //Тезисы докладов и сообщений 15-го симпозиума по аграрной истории.- М., 1974. (0,2 л.). Ясиноватая //История городов и сел УССР. Донецкая обл. — 1976. (1,5 л., соавт. М. Продан). Славянск //Там же. — (2,5 л., в соавт.). Город смотрит в будущее (Славянску 300 лет)// Комсомол. Донбасса. — 1976, 26 сент. (0.6 л., в соавт.). О пустующих крестьянских наделах в Галицком Прикарпатье в конце XVII- нач. XVIII вв. //Материалы XV симпозиума по аграрной истории. — Вологда: ВГПИ, 1976 (1,0 л.). Ревізія 1711 р. Засяння як джерело до соціально-економічної історії Польщі: Проблеми слов'янознавства. — 1976. — В. 14 (0,6 а.). До питання про заснування міста Слов'янська //УІЖ. — 1976. — № 9 (0,6 а. = Пірко В.О. До питання про заснування міста Слов'янська // Український історичний журнал. – 1976. – № 9. – С. 114-117. ). В помощь студенту-практиканту. Литература об изучении истории в школе. — Донецк: ДонГУ. — 1977 (0,5 л. в соавт.). Ревізії кінця XVII — початку XVIII ст. як джерело соціально-економічної історії міст Прикарпаття //Арх.. України. — 1977. — № 2 (0,6 а.). К вопросу о расслоении крестьян Галицкого Прикарпатья во 2-й пол. XVII — 1-й пол. XVIII вв. //Советская историография аграрной истории СССР. — Кишинев, 1978 г. (0,3 л.). 8-а Всесоюзна конференція істориків-славістів // УІЖ. — 1978. — № 4 (0,5 а., співав. М.Турівненко). 8-я Всесоюзная конференция историков-славистов//Советское славяноведение. — 1978. — № 5 (1,0 л. в соавт. с Н. Туривненко). История крестьянства западно-украинских земель в советской историографии //Проблемы историографии и источниковедения. Сб. ст. — Днепропетровск, 1979 (0,5 л.). Техника и технология солеварения в Торе и Бахмуте в XVII—XVIII вв. — Донецк, 1979: Рукоп. Деп. в Укр. НДИНТ. 1979. — № 16-23 (1,5 л.). Совершенствование подготовки учителей-историков в университете //Совершенствование учебного процесса в вузе и в школе. — Даугавпилс. — 1980 (0,2 л., в соавт. А. Сайко). Тематика семинарских занятий по источниковедению истории СССР. — Донецк: ДонГУ, 1980 (1,0 л.). Источники об отношении крестьян к государственной власти XVII—XVIII вв. //Социально-политический и культурный облик деревни в его историческом развитии. XVIII сес. симпозиума по аграрной истории. Тезисы докладов и сообщений. — М., 1980 (0,2 л.). Підготовка істориків-краєзнавців на історичному факультеті Донецьк. університету //І-а республ. конференц. з іст. краєзнавства. Тези доповідей та повідомлень . — К., 1980 (0,3 а., в співав.). Значение научного наследия Д. Л. Похилевича в изучении аграрной истории Польши XVI—XVIII вв. //Рукоп. деп. в ИНИОН СССР. — 1980. — № 12 (1,0 л.). Топографические описания Харьковского наместничества //Рукоп. деп. в ИНИОН СССР. — 1981. — № 12 (1,0 л., в соавт. Н. Волик). Донецкий предпролетариат // История рабочих Донбасса. — К., 1981 (1,5 л., соавт. А. Лисянский). Довідник наукового працівника /Рец. // Арх.. України. — 1981. — № 2 (0,3 а., співавт. Є. Стуканов). Проблемы аграрной истории Украины, Белоруссии и Литвы XVI—XVIII вв. в трудах Д. Л. Похилевича //Актуальные проблемы аграрной истории УССР. Сб. научн. трудов. — Днепропетровск, 1981 (0,5 л.). История крестьян Речи Посполитой XVI—XVIII вв. в трудах Д. Л. Похилевича //Узловые вопросы советского славяноведения. Тезисы 9-й всесоюзной конференции историков-славистов. — Ужгород, 1982 (0,2 л.). Краеведческие сведения в описаниях к атласам губерний // 2-а Респ. конференція з істор. краєзнавства. — К., 1982 (0,2 а.). Торская засечная черта //Рукоп. деп. в ИНИОН СССР. — 1982 . — № 9 (0,8 л.). Проблемы аграрной истории Речи Посполитой в трудах Д. Л. Похилевича //Аграрная история эпохи феодализма. Сб. научн. ст. — Ижевск, 1983 (0,5 л.). Методические указания к курсу источниковедения истории СССР. — Донецк: ДонГУ, 1983 (1,0 л.).