Олексі́й Олексі́йович Кохано́вський (19 червня 1915, Іванівка Балтський повіт Подільська губернія, Російська імперія — 22 вересня 1996) — радянський військовик, гвардії старший сержант. Повний кавалер ордена Слави. Під час німецько-радянської війни — помічник командира взводу 290-го гвардійського стрілецького полку 95-ї гвардійської стрілецької дивізії
Життєпис Народився у селі Іванівка Балтського повіту Подільської губернії, в селянській родині. Українець. Закінчив 5 класів школи. Працював секретарем сільської ради у рідному селі.
У лавах РСЧА перебував у 1937—1939 роках. Протягом 1941—1944 років знаходився на тимчасово окупованій території. Вдруге призваний до лав РСЧА Врадіївським РВК у травні 1944 року. Учасник німецько-радянської війни з 4 серпня 1944 року. Воював на 1-му Українському фронті.
Під час наступального бою на село Домацини 4 серпня 1944 року помічник командира взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону гвардії молодший сержант О. О. Кохановський наступав першим у бойових порядках піхоти. Коли супротивник з танків відкрив артилерійський і кулеметний вогонь, він сміливим маневром вперед вивів взвод з-під вогню. На чолі передового відділення першим увірвався до села й у сутичці особисто знищив двох солдатів ворога.
12 січня 1945 під час прориву сильно укріпленої оборони супротивника на західному березі річки Вісла, гвардії старший сержант О. О. Кохановський, за сигналом, підняв свій взвод у атаку, першим на чолі взводу досяг ворожих траншей і, після короткої сутички, заволодів першою траншеєю. Внаслідок цього було захоплено 3 кулемети супротивника, знищено більше 10 та взято у полон 4 ворожих солдатів. Під час заволодіння другою смугою оборони супротивника по р. Ніда О. О. Кохановський першим на чолі взводу переправився на західний берег річки і переслідував ворога, що в паніці відступив.
25 березня 1945 року в бою за населений пункт Штрелен гвардії старший сержант О. О. Кохановський першим на чолі взводу увірвався до поселення. Під час бою було знищено більше 20 солдатів супротивника, захоплено два кулемети, декілька фаустпатронів, інша стрілецька зброя. Отримавши поранення, не полишив поле бою до його закінчення.
Демобілізувався у 1945 році. Повернувся у рідне село, де до виходу на пенсію працював обліковцем у тракторній бригаді місцевого колгоспу імені Богдана Хмельницького.
Нагороди Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (21.05.1945) ступенів, Слави 1-го (15.05.1946, № 954), 2-го (07.02.1945) та 3-го (18.08.1944) ступенів і медалями.
Посилання