Руда́ (, ) — природне мінеральне утворення, яке містить метали та їхні сполуки у кількостях та у вигляді, придатних і економічно доцільних для їх промислового використання. Іноді рудами називають також деякі види неметалічної сировини, наприклад, азбестова, баритова, графітова, сірчана, п'єзокварц, флюорит та іншіБілецький В. С. Руда // Велика українська енциклопедія.
Економічна доцільність визначається кондиціями на руду. Можливість переробки руди обумовлена її запасами. Поняття руди змінюється в результаті прогресу техніки; з часом коло руд і мінералів, що застосовуються, розширюється.
Історія Зародження рудного промислу оцінюють у таких темпоральних рамках:
9–18 ст. до н. е. — початок видобутку руд заліза; 7–5 тис. р. до н. е. — початок збирання та використання самородків і видобутку руд кольорових металів — міді, золота, олова, стибію.Геннадій Гайко, Володимир Білецький. Гірництво в історії цивілізації. — Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. — 488 с.
Передумови початку видобування і переробки руд металів, виникнення металургії полягали в послідовному розвитку гірничих технологій кам’яної доби й були пов’язані з формуванням вже в неоліті стійкої спільноти «гірничих людей», які протягом століть вели розробку нерудної сировини, накопичуючи відповідний досвід. Всередині цієї спільноти розгорнулася довготривала цілеспрямована діяльність з освоєння металів, у певних аспектах пов’язана також із сакральними культами.
Географія видобутку і металургійної переробки руд у давньому світі охоплює всі населені континенти, але в часі ці процеси нерівномірні. Найдавніші мідні предмети та шматки руди виявлені у ранньоземлеробних поселеннях Передньої Азії близько 4 000 років до н. е. У 4–3 тисячоліттях до н. е. мідні знаряддя стали витісняти камʼяні (на Стародавньому Сході — з 4 тисячоліття до н. е., в Європі — з 3 тисячоліття до н. е.). На території України мідна доба датується 4–3 тисячоліттям до н. е.
Найдавніші бронзові вироби знайдені в Південному Ірані та Давній Месопотамії і датовані 4 тисячоліттям до н. е. Наприкінці цього 4 тисячоліття бронза проникла до Малої Азії та Єгипту. 3 тисячоліття до н. е. вироби з бронзи вже були поширені в Україні, на всьому Півдні Європи та в Індії. 2 тисячоліття до н. е. бронзова металургія розповсюдилася рештою регіонів Європи та Китаєм. Тоді бронзу виготовляли на півдні Балканського півострова та на островах Егейського моря (див. Крито-Мікенська культура). В Африці та Південній Америці початок бронзової доби зафіксований пізніше — у 1 тисячолітті до н. е. У Месопотамії та Єгипті хронологічні рамки бронзової доби збігаються з часами утворення первинних цивілізацій.Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник з грифом Мінвузу. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
Терени України часів ранньої та середньої бронзи належали до Циркумпонтійської металургійної провінції, а в період пізньої бронзи — до Євразійської та Європейської металургійних провінцій.Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк: Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», УКЦентр, 2006. — 224 с.
Класифікація Спроби класифікації руд відносяться до пізнього середньовіччяю Так Ґеорґіус Аґрікола у роботі De Re Metallica (1556 рік) так поділяє руди:
На початку ХХІ ст. руди виділяють:
За хімічним складом переважаючих в рудах мінералів серед них розрізнюють руди силікатні, кременисті, оксидні, сульфідні, карбонатні і змішані. Виділяють природно багаті і бідні руди, останні вимагають збагачення; крім того, є руди, що не мають промислової цінності.
Розрізняють руди мономінеральні, що складаються з одного мінералу, та полімінеральні — агрегат цінних і супутніх мінералів. Якщо в рудах є інші компоненти, вилучення яких економічно доцільне, то вони називаються комплексними.
У виробничій діяльності використовуються терміни «руда сира» (видобута руда, яка підлягає збагаченню) та «товарна руда» (підготовлена до металургійної переробки), а також збагачувана (легко- або важкозбагачувана) руда, конвертерна руда, збагачена (або незбагачена) руда, уламкова руда, крупна (великогрудкова) руда, випалена руда, бінарна руда, чиста (незбіднена) руда, відсортована руда, окиснена руда та ін.
Руда бідна — руда, у якій вміст корисних компонентів нижчий від середньогалузевого на даний час; підлягає обов'язковому збагаченню.
Руда багата — руда, у якій вміст корисних компонентів вищий від середньогалузевого в наш час і може йти в плавку без попереднього збагачення.
Руда бобова — залізна, манґанова, алюмінієва (боксити) руда, що має бобову структуру. Походження — осадове і елювіальне. Осадова бобова руда утворює пласти, прошарки і лінзи. Елювіальна руда бобова накопичується у кишенях. Найчастіше руда бобова представлена бурим залізняком і утворюється на дні озер та боліт (відповідно руда озерна і руда болотна).
Руда болотна — поклади бурого залізняка (лімоніту) на дні боліт у вигляді конкрецій, твердих кірок.
Руда вкраплена — руда, що в основному складається з пустої породи, в яку вкраплені рудні матеріали у вигляді зерен, їх скупчень та прожилок. Часто вкраплена руда як ореол супроводжує крупні суцільні рудні тіла. Утворює також самостійні, іноді великі родовища. Протиставляється руді суцільній. Синонім — розсіяна руда.
Руда галмейна — вторинна цинкова руда, складена головним чином каламіном та смітсонітом. Розповсюджена в зонах окиснення цинкових родовищ. Назва — від німецького «Galmei» або від латинського «calamina» — каламін.
Руда горохова — різновид руди бобової.
Руда дернова — пухкі, пористі, іноді зцементовані утворення лімоніту з домішками. Синонім — руда лугова.
Руда жовнова — рудні жовна. Зустрічається у осадових залізних (лімонітових), фосфоритових та інших покладах.
Руда комплексна — складна руда декількох металів або ін. корисних компонентів, наприклад, мідно-нікелева, яка містить також кобальт, платину, золото, срібло, селен, телур і т. д.
Руда кондиційна — руда, що задовольняє встановленим кондиціям за вмістом корисних чи шкідливих компонентів, за крупністю зерен або за іншими показниками.
Руда озерна — залізна (лімонітова) руда, яка відкладається на дні озер. Аналог — болотна руда. Представлена бобовинами. Руда окиснена — приповерхнева руда сульфідних родовищ. Виникла як результат окиснення первинних руд.
Руда оолітова — руда, що складається з дрібних округлих конкрецій — оолітів. Розповсюджений структурний тип залізних руд.
Руда некондиційна — руда, що не задовольняє встановленим кондиціям за вмістом корисних чи шкідливих компонентів, за крупністю зерен або іншим показникам.
Руда природнолегована — латеритна залізна руда з більшим ніж звичайно вмістом нікелю, кобальту, манґану, хрому та інших металів, які придають чавуну та іншим продуктам, що виплавляються з такої руди, підвищену якість — легованість.
Руда рядова — 1. Звичайна середня руда даного родовища. 2. Руда, яка надходить з гірничих виробок на збагачення. Синонім — руда сира.
Руда сажиста — тонкодисперсні пухкі маси чорного кольору, які складені вторинними оксидами (тенорит) і сульфідами міді — ковеліном і халькозином. Утворюються в зоні вторинного сульфідного збагачення. Багата мідна руда.
Руда суцільна — руда, яка повністю складається з рудного матеріалу. Протиставляється руді вкрапленій. Синонім — руда масивна.
Руди балансові — руди, що задовольняють кондиціям, установленим для підрахунку балансових запасів у надрах.
Руди забалансові — руди, використання яких у наш час економічно недоцільно внаслідок малих запасів у родовищі, малій потужності покладу, низького вмісту корисних компонентів; при наявності руди забалансової в контурі кар'єру питання про її промислове використання зважується проектом.
Руди за основними складовими компонентами
Розрізняють руду:
Арсенову бляклу (те ж саме, що й мінерал тенантит, заст.).
Арсенову червону (застаріла назва пруститу).
Арсенисту бляклу (застаріла назва тенантиту).
Арсено-бісмуто-мідну (інша назва мінералу епігеніту, Cu8Fe3As2S10).
Арсеново-мідну бляклу (застаріла назва тенантиту).
Арсеново-стибієву бляклу (застаріла назва тетраедриту).
Атласну (те ж саме, що й малахіт волокнистий).
Білу (інша назва марказиту, арсенопіриту та кренериту).
Білу цінну (тетраедрит, що містить срібло).
Бісмутову бляклу (тенантит бісмутистий).
Бісмуто-кобальтову (суміш смальтину з бісмутом).
Бісмуто-кобальто-нікелеву (застаріла назва полідиміту).
Бісмуто-мідну (тенантит бісмутистий).
Бісмуто-свинцеву (застаріла назва мінералу матильдиту).
Блискучу (застаріла назва мінералу арґентиту).
Болотну (крихкий пористий лімоніт болотного походження).
Бронзову (суміш самородної міді з землистим купритом).
Бурундучну (смугасті сфалерит і ґаленіт у бариті і доломіті).
Візирну (застаріла назва каситериту).
Вольфрамово-свинцеву (застаріла назва мінералу штольциту).
Вузлувату (ґаленіт у піщаних конкреціях; помилкова назва пісковику просякнутого ґаленітом).
Галуново-білу (алуніт).
Гірську трутну (застаріла назва джемсоніту).
Глазурну (застаріла назва чистого, бідного на срібло ґаленіту).
Голчасту (застаріла назва мінералу айкініту).
Графічну (застаріла назва сильваніту).
Гумітову (те ж саме, що й гуміт в значенні силікату магнію острівної будови Mg7[(OH, F)2SiO4]3).
Гусинокальну (рентгеноаморфна суміш оксидів заліза, стибію та арсену).
Дернову (лімоніт).
Джерельну (лімоніт).
Дзеркальну (інша назва залізного блиску).
Дистомову (мінерал ешиніт).
Дистомову чорну (мінерал ешиніт).
Жовту (застаріла назва мінералу кренериту).
Жовту менакову (титаніт).
Залізну алюмінієву (шпінель).
Залізну білу (гелеподібний залізистий карбонат).
Залізну блискучу (інша назва гематиту).
Залізну буру (інша назва лімоніту).
Залізну голубу (застаріла назва вівіаніту).
Залізну голчасту (інша назва ґетиту).
Залізну жовту (застаріла назва мінералів копіапіту, ярозиту, лімоніту у вигляді землистих агрегатів).
Залізну зелену (інша назва бісмутину).
Залізну оксамитову (інша назва лепідокрокіту).
Залізну печінкову (інша назва піриту).
Залізну синю (застаріла назва вівіаніту).
Залізну слюдисту (гематит у вигляді лускуватих агрегатів).
Залізну смоляну (застаріла назва стильпносидериту і лімоніту; інша назва мінералу пітициту; інша назва трипліту).
Залізну талькову (інша назва магніїстого магнетиту).
Залізну титанову (інша назва рутилу залізного).
Залізну трапову (титаномагнетит у базальті).
Залізну червону (застаріла назва гематиту).
Залізну чорну (інша назва мінералу маккензиту — хлориту шаруватої будови).
Зелену (застаріла назва піроморфіту).
Золоту білу (застаріла назва сильваніту).
Золоту сіру (застаріла назва нагіагіту).
Йонну (різновид рідкісноземельних руд ітрію, дивись руди йонні); квіткову (застаріла назва нагіагіту).
Кінсько-м'ясну (застаріла гірницька назва борніту).
Клочкувату (застаріла назва міметезиту).
Кобальтову (застаріла назва кобальтиту).
Кобальтову бляклу (блякла руда, яка містить кобальт).
Кобальтову сіру (інша назва мінералу джайпуриту, CoS).
Кобальтову тверду (застаріла назва скутерудиту).
Кобальто-бісмутову (скутерудит, що містить бісмут).
Кобальто-манґанову (інша назва ваду кобальтистого та родохрозиту кобальтистого).
Кобальто-свинцеву (суміш клаусталіту (PbSe) з кобальтитом).
Копійчану (лімоніт у вигляді круглих плоских утворень).
Коралову (кіновар з домішками землистої або органічної речовини і доломіту).
Кременисто-цинкову (застаріла назва геміморфіту).
Крихку блискучу (застаріла назва каламіну).
Кубічну (застаріла назва фармакосидериту).
Кульову (те ж саме, що й кіновар).
Латунну (застаріла назва аурихальциту; суміш сфалериту з халькопіритом).
Листувату (інша назва нагіагіту).
Лінзову (застаріла назва мінералу ліроконіту).
Лугову (староукраїнська назва бурого залізняку).
Манґанову блискучу (мінерал манганіт).
Манґанову болотну (інша назва ваду).
Манґанову буру (мінерал манганіт; застаріла назва піролюзиту).
Манґанову зелену (частково розкладений родоніт).